Соціологія - Танчин I.3. - 6.6.5. Безробіття

Тривалий час в економічній теорії панував погляд на безробіття як на явище, зумовлене тим, що люди відмовляються працювати за пропонований їм рівень оплати. Австрійська школа економіки (К. Менгер (1840—1921) та його послідовники. Бем-Баверк (1851—1914) і Ф. Візер (1851—1926)) переконує, що саме визначення безробіття як природного явища - неправильне тому, що без адміністративних і політичних обмежень кожен може знайти роботу, оскільки на ринку завжди існує невикористаний потенціал природних ресурсів і факторів виробництва. Необхідно тільки або знизити розмір вимог винагороди за свою працю, або змінити професію, або змінити місце проживання. У західних країнах із розвинутим ринком праці людина в середньому протягом життя змінює 5 професій, не кажучи вже про кількість переїздів.

Британський економіст Джон Кейнс (1883—1945) звернув увагу на те, що існує і вимушене безробіття, зумовлене неможливістю отримання робочого місця навіть при згоді працювати за меншу платню — внаслідок низького сукупного попиту на працю. Кейнс вважав, що безробіття виникає через брак купівельної спроможності — якщо держава втрутиться, підвищивши рівень попиту в економіці, це приведе до створення нових робочих місць. Увесь післявоєнний час, приблизно до кінця і970-х рр. країни Заходу намагалися тримати курс на гарантування повної зайнятості населення. Однак безробіття не вдавалося ліквідувати повністю. Це зумовлювалося тим, що причини безробіття коренилися не лише в економіці — безробіття зумовлювалося також соціальними факторами: професійними, віковими, расовими, етнічними тощо.

Безробіття — складний і неоднозначний феномен. Відповідно до методології Міжнародної організації праці, безробітним вважається той, хто в цей момент не має роботи, шукає її і готовий до неї приступити.

Серед безробітних можемо виділити різні групи, такі, наприклад, як: "частково зайняті" — ті, що мають роботу, але зайняті неповний робочий час, а хотіли би бути зайняті повністю; "напівбезробітні — ті, що не мають роботи, але в цей момент ц не шукають або з певних причин тимчасово не готові розпочати роботу; існує і така категорія безробітних, які не мають роботи, не шукають її і не хочуть виходити на роботу. Визнання за людиною статусу безробітного містить у собі і сильний суб'єктивний момент. Наприклад, неможливо цілком об'єктивно визначити чи справді людина перебуває у пошуках роботи, з яких причин він відмовляється від тієї чи іншої роботи. Соціологи, на відміну від економістів, вказують на те, що коло мотивів пошуку і вибору роботи або відмови від неї зумовлене соціальними відносинами. Адже праця — це не просто спосіб отримання заробітку. Насправді — це засіб отримання цілої сукупності статусів, із якими пов'язане щоденне життя людини.

Виділяють такі головні форми безробіття:

Фрикційне — пов'язане з пошуком або очікуванням роботи. Воно викликане тим, що деякі люди добровільно змінюють місце роботи, у зв'язку зі зміною професії чи місця проживання, або внаслідок банкрутства фірми чи для того, щоб отримати кращу посаду в іншій фірмі. Дехто (молодь) вперше шукає роботу, а хтось втратив сезонну роботу і перебуває в пошуках нової. Фрикційне безробіття вважається нормальним явищем у демократичній державі, де немає примусової праці і режиму обов'язкової прописки. Вона є необхідним і прийнятним елементом здорової економіки.

Структурне безробіття пов'язане зі змінами в структурі попиту на працю у різних галузях та регіонах. У процесі технологічних перетворень попит на одні професії зменшується або припиняється, а на інші — зростає, змінюється географічний розподіл робочих місць. Наприклад, внаслідок переходу України від планової до ринкової економіки, припинили свою діяльність вітчизняні виробники багатьох видів машинобудівної та електротехнічної продукції. Внаслідок цього зросла кількість безробітних, які раніше були зайняті у цих галузях. Якщо фрикційні безробітні мають навички, які вони можуть застосовувати, то структурні безробітні без перепідготовки, додаткового навчання, зміни місця проживання знайти роботу не зможуть. Оскільки структурні зрушення відбуваються постійно, і робітникам потрібен певний час для зміни роботи, то структурне безробіття має стійкий характер.

Циклічне безробіття зумовлюється економічним спадом. Коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. Спад — це циклічне зниження ділової активності, внаслідок якого люди втрачають робочі місця, на той період поки знову не зросте попит і не відбудеться пожвавлення ділової активності.

Приховане безробіття виникає внаслідок того, що за умов економічної кризи, компанія не звільняє робітників, а переводить їх на скорочений режим робочого часу (неповний робочиі тиждень або робочий день), або відправляють їх у вимушені неоплачувані відпустки. Формально таких працівників не можна визнати безробітними, однак фактично вони є такими.

• Добровільне безробіття — це безробіття пов'язане з небажанням працювати. Воно існує при наявності вільних робочих місць тому, що потенційного працівника не влаштовує рівень
заробітної платні, або сам характер праці (важка, малоцікава,

непрестижна праця).

• Вимушене безробіття виникає внаслідок відсутності сировини, енергії, комплектуючих, що призводить до зупинки підприємства.

Частку безробітних від загальної кількості працездатного населення називають рівнем безробіття. Для його обчислення застосовують таку формулу:

В Україні реєстрація безробітних та громадян, які шукають роботу запроваджена з липня 1991 р. Відтоді кількість осіб, що перебувають на обліку державної служби зайнятості, щорічно зростає, і 1 січня 1998 р. за даними Держкомстату України, вона склала 637 тис. осіб. Чисельність зареєстрованих безробітних з і січня 1992 р. по і січня 1998 р. зросла майже у і00 разів. На і серпня 2003 р. в державній службі зайнятості було зареєстровано 1,023 млн. безробітних, або 3,6 % працездатного населення. Однак відносно невисокий рівень безробіття, що реєструється в Україні, не відповідає реальній ситуації на ринку праці внаслідок існування таких прихованих форм безробіття, як зайнятість протягом неповного робочого дня та тижня (із відповідним заниженим рівнем оплати), а також за рахунок функціонування нерегулярного ринку робочої сили. За оцінка-спеціалістів Світового Банку, реальне безробіття в Україні ае ЗО %. Соціально небезпечним та суспільно несправедливим є те, що безробіття набуло найбільшого розповсюдження серед жінок. Близько 3/4 безробітних складають особи з вищою та середньою спеціальною освітою.

Контрольні питання та завдання

1. Розкрийте особливості економічної соціології як спеціальної соціологічної теорії.

2. Порівняйте базові елементи, на які опирається традиційний, індустріальний та постіндустріальний тип економіки.

3. Охарактеризуйте основні мотиви трудової діяльності.

4. Порівняйте способи типологізації господарських організацій за А. Етціоні та В. Радаєвим..

5. Наведіть приклади організацій у яких застосовуються різні моделі стосунків між керівниками та підлеглими. Які з цих моделей, на Вашу думку, є ефективнішими?

6. Порівняйте теорії щодо праці Ф. Тейлора та Е. Мейо.

7. Охарактеризуйте поняття "менеджмент" та наведіть приклади його впливу на поліпшення виробничої діяльності.

8. Які зі способів опору менеджменту є нині найпоширенішими в Україні? Чому?

9. Які форми безробіття є найбільш поширеними сьогодні в Україні?