Соціологія культури - Юрій М.Ф. - 4.9.2. Життя як опір смерті

Наш час характерний не стільки подальшим розвитком фантастичних конструкцій, присвячених темі "смерть", скільки спробами описати переживання людей, що знаходилися в прикордонних зі смертю ситуаціях. Цей досвід може стати основою науки, що починає розвиватися, танатології — науки про смерть. Р. Моуді, що вивчив 150 випадків, у яких люди отримували передсмертний "досвід", виділяє три категорії своїх пацієнтів: а) люди, яких лікарі вважали чи оголосили клінічно мертвими і котрих було реанімовано; б) люди, що у результаті аварій або небезпечного поранення чи хвороби були близькі до стану фізичної смерті; в) люди, що знаходилися при смерті й розповідали про свої відчуття іншим, що знаходилися поруч. Усі три категорії вивчені з погляду досвіду, що виник у випадках зустрічі зі смертю. Дослідження (соціологічні опитування й аналіз даних), проведені Р. Моуді, викликали цілий ланцюг описів "життя після смерті".

Коротко опишемо узагальнений досвід помирання. Під час помирання відбувалися такі етапи і події: невимовність стану словами (немає таких слів, оскільки немає загального досвіду помирання); люди здатні чути, що відбувається; з'являється відчуття спокою і світу; іноді чутний неприємний шум, що дзижчить; відчувається рух тунелем; відчуття себе поза тілом; відбувається зустріч з іншими, що допомагають помираючому перейти в новий стан; іноді з'являється відчуття істоти, що світиться, низкою миготять картини минулого. Ці переживання, як виявилося, впливають на наступне життя: виникає нове ставлення до смерті (люди більше не бояться смерті), умиротворення ("життя стало глибшим і змістовнішим"), у їхніх поглядах змінилося співвідношення цінності тіла і розуму: головним стає розум, майже усі підкреслюють важливість прагнення в житті до відродження любові до інших людей, любові виняткової і глибокої. Ніхто не говорив про те, що виходив зі стану клінічної смерті з почуттям "очищення", "моральної досконалості", з почуттям переваги над іншими. Характерно, що досвід смерті підштовхнув багатьох до поліпшення своєї освіти, їм було "повідомлено", що нагромадження знань продовжується навіть після їхнього життя.

У 1992 р. відомий психоаналітик Д. Геллап-молодший провів анкетне опитування населення США, використовуючи з цією метою знамениту міжнародну організацію Геллапа, і прийшов до висновку, що близько 8 млн. американців були в стані клінічної смерті. Нижче наводяться дані опитування проте, що при цьому вони почували.

Однак не вирішене поки основне питання: чи може свідомість існувати поза мозком (нейрологічна основа клінічної смерті не вивчена досконально). Тому існує цілий ряд заперечень даному переліку. Так, багато лікарів стверджує, що такі бачення можуть бути ознакою психічного розладу (параної, шизофренії, слабоумства, стану марення мозку, епілепсії). Наприклад, стан марення, викликаний недостатнім харчуванням мозку киснем, призводить до галюцинацій. Клінічна смерть теж настає тоді, коли мозку не вистачає кисню.

На користь "посмертних переживань" свідчать факти того, що бачення клінічної смерті не викликаються порушенням розуму, оскільки після пережитого багато людей стали мати більш високі здібності, ніж раніше. Зрозуміло, опис людьми своїх переживань зумовлений впливом культурного середовища, насамперед релігії, однак бачення клінічної смерті, як установлено, не є підтримкою релігії. Більш того, часто вони змушують людей відвернутися від масових релігій, тому що їхнє уявлення про небо не збігається з побаченим.

Усі ці дослідження ще знаходяться на самому початку шляху, адже танатологія як наука тільки формується. До однієї з її загадок належать і дані експериментів, проведених нині в клініках США і Західної Європи щодо зважування людини в момент смергі і відразу після неї. Виявилося, шо тіло людини втрачае у вазі в середньому близько 2-6 грамів. Поки незрозуміло за рахунок чого це відбувається. Пояснення, що це - залишаюча тіло людини його душа, мало кого нині може переконати.

4.9.2. Життя як опір смерті

3. Фрейд виділив два основних інстинкти людини - танатос і ерос. Перший - інстинкт смерті, другий - життя. Перший пов'язаний із самозбереженням життя (смерть як вічна загроза для живого організму), другий - з и активністю. Хоча ці положення зазнали критики, вони все-таки залишаються непорушними для розуміння джерел життя.

Боротьба зі смертю як опір людини кінцю свого існування виявляється в таких формах.

При розумінні смерті як моменту переходу живого організму в стан мертвого тіла, боротьба ведеться вдвох формах: а) реанімація, тобто повернення до життя помираючого тіла медичними методами; б) евтаназія, тобто полегшення страж дань умираючого лікарем ("легка смерть"). Простіше говорячи, останнє є формою добровільного самогубства хворого за допомогою лікаря, медичних засобів — своєрідний опір смерті з її неминучими стражданнями.

При розумінні смерті як акту незворотного, остаточного зникнення свідомості (душі) людини опір їй виявляється у формах: а) міфологічних і релігійних ідей про переселення душі, про множинність форм життя індивіда, про продовження життя душі в загробному житті відповідно до ступеня праведності земного життя людини; б) ідей і цінностей світської культури про зосередження життєвих зусиль людини на теперішньому житті, ідей про продовження себе у своїх земних справах і нащадках (розвиток інститутів соціальної пам'яті — музеїв, монументальних і персональних пам'ятників, бібліотек, літературних і кіноархівів тощо).

При розумінні смерті як процесу помирання (старіння організму) опір смерті виявляється у формах: а) збереження і зміцнення індивідуального здоров'я, фізичного і психічного; на цій основі в суспільстві виникає і розвивається інститут охорони здоров'я народу (система організацій, кадри і їхня підготовка, медична освіта населення, виробництво медикаментів); б) розвиток фізичної культури і спорту; в) розвиток екологічної культури.

В останні двадцять-тридцять років у зв'язку з природним підвищенням цінності людського життя, крім розвитку державних і приватних систем охорони здоров'я, стала розвиватися і пропаганда здорового життя, заснована на досвіді довгожителів, насамперед людей з медичною освітою. З'явилося безліч програм з поліпшення здоров'я і досягнення довголіття за допомогою спеціальних особистих зусиль індивіда. Зупинимося коротко на одній із програм, описаній у книзі П. Брегга "Здоров'я і довголіття". Він залишив людству десять заповітів здоров'я. Ось деякі з них: ти повинен поважати своє тіло як найбільший прояв життя; ти повинен відмовитися від усієї неприродної, неживої їжі, збуджуючих напоїв; ти повинен зберігати свої думки, слова й емоції чистими, спокійними і піднесеними; ти повинен підкорятися законам Природи, здоров'я — твоє право, користуйся цим правом.

У соціально-культурологічному розумінні вирішальними факторами віддалення смерті, опору їй є: а) функціонування системи охорони здоров'я суспільства і розвиток медичної науки; б) формування життєздатних поколінь, які грамотно і природно адаптуються до змін у всіх сферах життя; в) забезпечення миру між народами усередині країни (боротьба з конфліктами політичними засобами) і мирне співіснування народів на Землі (системи колективної безпеки, ООН).

Усі ці груп и різнорідних (здавалося б) факторів мають той самий узагальнюючий показник, універсальний індикатор своєї ефективності. Ним є тривалість життя людини (середньостатистичний показник).