За оцінками багатьох істориків соціології, Еміль Дюркгейм (1858-1917) є не тільки одним з класиків соціології, але і творцем сучасної соціологічної науки. Великий вплив на формування соціологізму Е. Дюркгейма мали погляди О. Конта. Згідно Дюркгейму, для того, щоб соціологія стала наукою, вона повинна вивчати соціальні факти. Під фактами він розуміє реальність, яка спостерігається.
Подібно іншим фундаторам соціології, Дюркгейм займався аналізом змін, які відбувалися в суспільстві. Він прагнув розглянути ці зміни з точки зору розвитку розподілу праці як частини процесу індустріалізації.
Дюркгейм вважав, що розподіл праці значно підвищує роль релігії як основи соціального зв'язку. В міру посилення розподілу праці люди стають все більш залежними один від іншого, оскільки їхні потреби задовольняються в результаті роботи інших людей.
Дюркгейм відзначав, що процеси і зміни в сучасному світі стали настільки швидкоплинними та інтенсивними, що не всі люди здатні включитися до них. Традиційний порядок і моральні норми, що підтримуються релігією, розриваються в результаті швидких соціальних змін. В суспільстві з'являються все більше людей, які живуть без цілі і змісту, які відчувають свою незатребуваність. З цим процесом Еміль Дюркгейм зв'язує поняття "аномія", яке трактує як відчуття незадоволеності людини своїм життям, усвідомлення безцільності свого існування, що провокується певними соціальними умовами.
Велику увагу Дюркгейм надавав проблемам самогубства. Він розглядає самогубство як дію людини, викликану незадоволеністю життя (нещастям), як соціальний факт, який породжується соціальним середовищем. Самогубство тлумачиться як своєрідна аномія. В суспільстві з низьким ступенем "згуртованості" люди слабо пов'язані один з одним і із спільнотами, і тому відчувають себе незахищеними, непотрібними і забутими. Суспільство, де культурні цінності і норми є відносними, вельми непостійними, не визнаються всіма його членами, виступає могутнім генератором і спонукальним чинником здійснення самогубств, незалежно від кліматичних або економічних умов або стану психічного і фізичного здоров'я людей.
За Дюркгеймом, соціологія займає центральне місце серед суспільних наук. Тому її завдання полягає не тільки в тому, щоб вивчати соціальні факти, але і бути теоретико-методологічною основою для дослідження різних областей соціального життя.
Які ідеї Макса Вебера дозволяють вважати його соціологічну систему гуманістичною соціологією?
Соціологічну систему Макса Вебера (1864—1920) історики відносять до перших систем так званої гуманістичної соціології. На думку Вебера, соціологія повинна бути надкласовою, чисто об'єктивною, корисною для всіх, служити однаково всім.
Наукові інтереси Вебера розповсюджуються далеко за межі соціології. Він написав роботи з економіки, права, філософії, новітньої історії та соціології. На початковому етапі своєї діяльності М. Вебер знаходився під впливом К. Маркса, але з часом їхні погляди розійшлися, і у ряді праць Вебер піддавав його ідеї критиці. Вебер провів детальне вивчення Китайської імперії, Індії і Ближнього Сходу. Ці дослідження стали значним внеском в соціологію релігії. Порівнюючи релігійні системи Індії і Китаю з релігійними системами Заходу, він дійшов висновку про те, що певні аспекти християнської віри суттєво вплинули на розвиток капіталізму. Свої погляди він висловив у відомій праці "Протестантська етика і дух капіталізму".
На думку Макса Вебера, раціоналізувався спосіб господарювання, управління, спосіб мислення людей, спосіб їхнього життя в цілому. Це, врешті-решт, приводить до появи новітнього індустріального суспільства. Найяскравішим втіленням такого типу суспільства Вебер вважає капіталізм, який має раціональну релігію (протестантизм), раціональне управління (бюрократію, яка знаходиться під контролем суспільства і в порівнянні з минулим є нечисленною і ефективною), раціональний грошовий обіг і його одиницю (американський долар або англійський фунт стерлінгів давно відомі в світі своєю стабільністю) і т.п.
Одним з важливих досліджень Макса Вебера є робота по вивченню бюрократії, що описується як великомасштабна організація, в якій існує розподіл службовців на ранги. Вебер вважав розвиток бюрократії неминучою рисою нашої епохи. Зростання великомасштабних організацій ставить проблему ефективної демократичної участі їх в сучасному суспільстві. Бюрократія включає владу експертів, чиї рішення ухвалюються самостійно, без відчутного впливу з чиєїсь сторони.
Макс Вебер відомий і як новатор в області формальної соціології: ним був запропонований власний понятійний апарат, словник і каталог соціальних форм, які підлягають вивченню. Він ввів до наукового обігу поняття соціальної дії, соціальної поведінки, соціальних відносин, легітимного порядку, вважаючи, що ці поняття складають "корпус" основних соціологічних категорій.
Оскільки в центрі уваги Вебера знаходився вплив трьох соціальних інститутів (політики, етики і релігії) на розвиток і функціонування економіки капіталізму, то для з'ясування механізму цього впливу ним були розроблені також категорії влади, статусу, статусних груп, авторитету, престижу, бюрократії, які активно використовуються в сучасних соціологічних теоріях і дослідженнях.
Висунуті Вебером ідеї вплинули на розвиток цілого ряду соціальних наук: в області соціології деякі з них послужили відправним пунктом нових теоретичних напрямів. Його розробки є стрижнем сучасної теорії соціальної дії. Веберівські ідеї використовуються в сучасних концепціях соціології культури, політики, науки, права, управління, економічної і політичної соціології, теорії соціальній стратифікації, соціальних інститутів, конфліктів і змін.
В чому сутність конфліктного підходу у соціології?
У чому полягає сутність символічного інтеракціонізму?
Які ідеї розвивали представники "натуралістичної соціології"?
Які концепції відносяться до психологічного напряму в соціології?
Які ідеї домінували в ході формування і розвитку Київської держави?
Як осмислювалися суспільні відносини за часів козацької доби?
Які соціально-економічні та культурно-ідеологічні передумови сприяли розвитку суспільно-політичної думки в Україні?
У чому полягала ідейна поляризація поглядів на людину в суспільно-політичній думці України кінця XVI-XVII ст.?
Які події духовного життя України сприяли розвитку ідей про гідність людини та патріотизм?