Соціологія: 100 питань 100 відповідей - Подольська Є.А - Які ідеї домінували в ході формування і розвитку Київської держави?

До психологічного напряму в соціології (XIX — початок XX ст.) відносяться ті теорії, які прагнули пояснити суспільство і людину через психологічні феномени. В другій половині XIX століття в психології і психологічному напрямі в соціології чітко визначилися різні підходи до методологічних і теоретичних орієнтацій психологічних досліджень — номіналізм і реалізм. Номіналізм вважає індивіда головним елементом і джерелом діяльності, тоді як реалізм стверджує, що дійсними носіями соціальної реальності є індивідуальні суб'єкти (група, народ, маси, натовп).

Одними з перших концепцій психологічного напряму в соціології були концепції групової поведінки — "психологія народів", "психологія натовпу". Представники "психології народів" (М.Лацарус, X. Штейнталь, В. Вундт) головним суб'єктом історії вважають народ. Кожний народ має свій певний "народний дух", що виявляється в характері, моралі, віруваннях, мові. Будь-яка людина виступає як представник даного народу і має з ним загальні риси. Саме "народний дух" є тим чинником, який об'єднує людей в єдине ціле — народ.

Г. Лебон і С. Сігеле розробили концепцію "психології натовпу". Лебон ототожнює будь-яку спільність людей з натовпом, групою. Поява мас, натовп, на думку Лебона, виступає наслідком таких процесів, як модернізація промисловості, швидка урбанізація і переселення великих груп людей з сіл в міста, розповсюдження засобів масової інформації і посилення їхнього уніфікуючого впливу.

Класифікуючи натовп, він виділяє два типи: гетерогенний (різнорідний) і гомогенний (однорідний). Гомогенний натовп складається з людей, об'єднаних на основі певних загальних ознак або інтересів. Лебон розглядає маси ("натовп") як руйнуючу силу, оскільки вона позбавлена здібності до раціональної діяльності. В натовпі індивідом керує нетерпимість, догматизм, втрата особистої відповідальності за свої дії. В своїй книзі "Психологія соціалізму" (1908) Лебон робить спробу заглянути в майбутнє, осмислити те, що відбудеться, якщо політична влада перейде до мас і натовпу.

Лебон негативно ставиться до соціалістичних ідей. Соціалізм, що переміг, — це колективна трагедія: він породжує епоху руйнувань, анархії і терору, яка з часом зміниться епохою суворого деспотизму і залізного режиму. Частина народу буде приречена на примусові роботи, практично — на рабство. Віддаючи належне передбачливості Лебона, необхідно відзначити і його застереження: потрібно, щоб хоча б одна країна піддала себе випробуванням цього страшного режиму, щоб це стало наукою всьому людству.

• До психологічного напряму в соціології відносять також теорію спадкоємства Г. Тарда. Ідея спадкоємства має давні корені. Про значення спадкоємства для виховання людини писав ще Арістотель, проте розгорнуту концепцію цього психологічного явища дав французький соціолог Г. Тард.

В своїй основній праці "Закони спадкоємства" Тард ставить в центр свого дослідження індивіда, а суспільство він розглядає як продукт взаємодії індивідів. В цьому він убачає принципові розбіжності між суспільством і природою. Органіцизм і еволюціонізм він вважає концепціями, які не можуть пояснити особливості соціальних явищ. На думку Тарда, в основі соціології лежить колективна психологія, яка вивчає відносини нашого "Я" з іншими "Я" і їхній взаємовплив.

Які ідеї домінували в ході формування і розвитку Київської держави?

Історія України, тривалий час позбавленої незалежності, відбилася на специфіці розвитку соціологічної думки, для якої домінуючою були ідеї національної єдності та державності.

З формуванням і розвитком Київської держави відбувались істотні зміни в самій родоплемінній структурі слов'ян, котрі перейшли до союзгілемінних об'єднань зі звичаями та законами "батьків своїх", але вже тут, як зазначав Михайло Грушевський у праці "Нарис історії українського народу", відбувалося формування діалектів і "норовів". Згодом система суспільних відносин розвивається за територіальними, а не кровноспорідненими ознаками. Світоглядна традиція населення Київської Русі трансформувала християнську обрядність і культ на основі власної культури і традицій. У соціальних відносинах, світогляді, наукових уявленнях, у побуті та культурі Київської Русі є чимало проблем, пов'язаних зі специфікою функціонування різноманітних соціальних інституцій, організацій, взаємовідносин між соціально-структурними елементами суспільства. У зв'язку з цим особливий інтерес становлять соціальні норми, що є засобами регуляції діяльності соціальних груп та індивідів.

Найдавнішою є "Стародавня Правда" чи "Правда Роськая", її авторство пов'язують з ім'ям Ярослава Мудрого, який заклав початок формування інституту права. Високий патріотизм проймає всі літературні пам'ятки цих часів: "Слово про закон і благодать" митрополита Іларіона, проповіді митрополита-філософа Климента Смолятича (XI ст.), Кирила Турівського та проповіді архімандрита Серапіона (XII ст.). У світогляді й менталітеті русичів формуються якісно нові ідеологічні, соціально-політичні концептуальні елементи світосприймання, що спирається не лише на віру, а й на раціональне осмислення фактів і подій власної історії. Гуманістичні ідеї несе в собі "Повчання" Володимира Мономаха, котрий заповідає не забувати "убогих", "подавати сироті та вдівцю", не дозволяти "сильним губити людину".

Високою патетикою захисту права людини на життя перейняте "Сказання про Бориса та Гліба", де гнівно засуджуються ті, хто "швидкий на пролиття крові без правди". Серед інших соціокультурних і соціологічних проблем київсько-руської історії примітно вирізняється проблематика соціального статусу жінки в суспільстві.

Соціологічне знання за часів Київської Русі характеризується, по-перше, як своєрідний морально-філософсько-теологічний синкретизм, по-друге, оскільки це був період становлення держави, у тогочасній філософії значну роль відігравало філософське обґрунтування політики, пропозиції щодо різноманітних підходів до розв'язання тих чи інших проблем. Соціологічні уявлення виникають як усвідомлення поступового державного розвитку, осмислення соціально-економічних, політичних проблем.