Теорія і методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями України - Лісовець О.В. - 2.1. Зародження юнацьких об'єднань у XVI-XIX ст.

Самобутність, впливовість, різноманітність попередників сучасних дитячих та молодіжних організацій зумовлюють значний дослідницький інтерес до їх діяльності, яка триває кілька століть. Вивчення історії дитячого та молодіжного руху на українських землях перебуває на початковому етапі. Дослідники виокремлюють чотири основні періоди його становлення: зародження осередків дитячого та молодіжного рухів (XVI - кінець XIX ст.); становлення і масовий розвиток громадських структур українського молодіжного руху (кінець XIX - середина 20-х років XX ст. в Радянській Україні; кінець 30-х років XX ст. в Західній Україні); комсомольсько-піонерський період (середина 20-х - середина 80-х років XX ст.); відродження і розвиток дитячого і молодіжного рухів на якісно новій основі (середина 80-х років XX ст. - початок XXI ст.).

2.1. Зародження юнацьких об'єднань у XVI-XIX ст.

Організоване життя української молоді почалося, на думку науковців, ще в XV-XVI ст. і пов'язане з діяльністю братств - громадських об'єднань, створених для

захисту прав певних груп населення, з релігійною, благодійною чи культурно-просвітницькою метою. Хоча членами братств були люди зрілого віку (за звичаєм, одружені), багато документів містять згадки про молодь. Часто при братствах функціонували окремі "молодечі", або "младенческіє", братства для молодих людей.

У XVI ст. в Острозькій академії було створене "Юнацьке братство", а з початку XVII ст. такі організації існували в різних братських школах (Замостя, Вільно, Тернопіль, Київ), реєстрували їх не державні структури, а церковне керівництво. Так, "Юнацьке Братство" в Замості благословив у 1606 р. єпископ Гедеон Балабан, а "Братство Благочестивих і Благородних Младенцов у мисті Тернополі обитающих", створене у 1668 р. при церковній школі, - єпископ Йосип Шумлянський.

Наприкінці XVII - у XVIII ст. роль братств у суспільно-політичному житті значно знизилася, стали зникати і братські об'єднання для дітей та молоді. Натомість з'являлися гуртки на базі навчальних закладів у великих повітових містах. Зокрема, за статутом Києво-Могилянської академії в ній було дві "конгрегації" або "молоді братства": старша під покровом Богородиці, менша - Святого Володимира.

Однак масовий громадський рух на території сучасної України почав активно розвиватися лише в XIX ст. Із 40-х років XIX ст. до 1917 р. було створено понад 2,5 тисячі громадських об'єднань, серед них і молодіжні. Так, у 1816 р. в Перемишлі нелегально діяв гурток української молоді, що поставив за мету боротися за впровадження в народних школах рідної мови. Трохи пізніше виникли таємні товариства в духовних училищах Києва, у Вінницькій гімназії.

Із 60-х років XIX ст. молодіжні організації почали формуватись в студентському середовищі. На початку 1861 р. у Галичині виникло перше студентське товариство "Січ" (1861-1863), яке діяло без статуту і швидко розпалось. Під впливом діяльності товариства "Просвіта" (з 1868) студентське життя значно активізувалося. У листопаді 1870 року група студентів Львівського університету створила товариство "Академічна бесіда" зі статутом, програмою дій, у 1871 р. при товаристві відкрили літературно-науковий "Академічний кружок" і кредитний гурток "Дружній лихвар" (був дуже популярний, оскільки мав касу взаємодопомоги і надавав певні грошові суми в кредит своїм членам). У 1882 р. товариство змінило назву на "Академічне Братство", а з 1896 р. - на "Академічна Громада" (104 члени; гуртки: науковий, драматичний, правничий, шаховий).

Під вплив таємних самоосвітніх організацій української молоді, що спочатку називалися громадами, а згодом гуртками, потрапили майже всі середні та вищі школи, у яких навчалося хоча б кілька десятків учнів чи студентів-українців. Вони мали управи, очолювані студентами чи старшими учнями - семаками. На початку 90-х років представники гуртків щороку проводили крайові конференції. У 1897 р. почала роботу Всеукраїнська загальна організація (ВЗО) - федерація 200 громадських студентських груп на чолі з консультаційним комітетом (за даними таємної поліції, організація налічувала 450 активних учасників).

Перший період в історії дитячих і молодіжних організацій тривав до кінця XIX ст. їхня діяльність була здебільшого спрямована на розв'язання загальнонаціональних питань, зокрема проблем соціальної справедливості, національного самовизначення.