Теорія і методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями України - Лісовець О.В. - Товариство "Орли" -- Католицька Акція Української Молоді (КАУМ) (1933 - 1939)

У травні 1933 року в Галичині відбулася акція з нагоди 1900-річчя подій, пов'язаних ЗІ Стратою Христа, - "Українська молодь - Христові", започаткувавши створення в містах і селах гуртків"Католицька Акція Української Молоді"(КАУМ). Як релігійна виховна організація ("Католицький Пласт") КАУМ ставила за мету виховати В української молоді відповідальність, високу моральність, почуття національної гордості. Гасло організації - "Усе для Христа й України!". При парафіях організовували гуртки, на заняттях яких вивчали історію релігії, вчення Христа, національну історію, літературу, мову. По селах створювали читальні "Скала", кожен член зобов'язаний був навчити читати і писати 2-3 односельчан. КАУМ видавала часописи "Українське Юнацтво", "Готовсь".

20 березня 1937 року організація зареєстрована у Львівському воєводському управлінні як Товариство "Орли - КАУМ", а 24 квітня на Установчих зборах було обрано Головну раду на чолі з Андрієм Мельником (1890-1964) (згодом став керівником ОУН).

Структура. Первинні осередки, або "кружки" (не менше 11 осіб), підпорядковувались Головній раді.

Учасників товариства поділяли на вікові групи:

- орленята (до 14 років), які належали до "Гурту Орленят" при кружку;

- орлики (14-18 років), що вступали з письмової згоди батьків, не мали права голосу;

- орли (18-21 року), дійсні члени;

- старші орли, інструктори, керівники;

- орляки (старі орли), почесні члени товариства.

Кожен кружок мав свого патрона (святого чи історичного діяча), загальним покровителем був святий архангел Михаїл. Підтримував КАУМ і митрополит Андрей Шептицький. З 14 серпня 1938 року до 14 серпня 1939 року тривала масштабна виховна акція товариства - "Свято Християнської України", приурочена 950-річчю хрещення Русі.

На початку 1939 р. КАУМ налічувала 4979 членів, а із 189 гуртків 25 були жіночими. Була ліквідована з приходом радянської влади.

Союз Української поступової молоді імені М. Драгоманова "Каменярі" (1930-1939)

Товариство було створене у грудні 1930 року радикалами-соціалістами на зміну колишній радикальній "Січі". Його мета - сприяння культурно-освітньому, громадсько-суспільному і фізичному розвитку та вихованню української молоді. Членом товариства могла бути кожна особа української народності "без різниці пола і релігії", яка досягла 18-річного віку. Активно залучалися бідняцькі верстви населення. Фактично це було політичне молодіжне товариство соціалістів-радикалів. Місцеві союзи "Каменярів" створювали самоосвітні (за сприяння народного університету "Самоосвіта" у Львові), спортивні, театральні гуртки, хори. Організація мала друковані видання "Каменярі" і "Молоді Каменярі", "Робітничі Вісті", видала кілька інструктивних книжок для праці на місцях.

Місцеві союзи (по 10 осіб) "Каменярів" об'єднувались у повітовий союз (більше 15 осіб), що підпорядковувався Верховній Раді.

Наприкінці 1936 р. у Галичині діяв 291 осередок організації (13 000 членів).

Зі встановленням на західноукраїнських землях радянської влади "Каменярі" припинили свою діяльність.

Карпатський лещатарський клуб (1924-1939)

Перші лещатарські (лижні) секції виникли в 1909 р. у товаристві "Сокіл". їх поширення дещо загальмувала Перша світова війна. 11 жовтня 1924 року в домівці "Сокола-Батька" відбулись загальні збори прихильників зимових видів спорту (ЗО делегатів), які й проголосили створення Карпатського лещатарського клубу (КЛК) на чолі з Левом Шепаровичем (1887-1941). Спочатку культивували всі види спорту, а згодом - лише лижні (біг, стрибки, спуск). У1927 р. було організовано перші масові змагання, а на Запорізьких ігрищах 1935 р. члени КЛК здобули призові місця в усіх видах змагань. Клуб мав філії у Ворохті, Станіславі, Коломиї, Космачі, Нижньому Березові, Славську. За власні кошти і на пожертви в 1934 р. КЛК побудував лижну базу у Славську, яка функціонує донині.

На початку 1939 р. діяло 20 філій КЛК (1500 членів).

Студентські товариства

Український студентський союз (1909-1926) - Союз українських студентських організацій під Польщею (1926-1939) налічував 98 українських студентських товариств. Наприклад, у Львові діяло 22 товариства, але лише чотири з них мали власні статути, затверджені радою і ректором вищого навчального закладу: товариства студентів-техніків "Основа" (257 осіб), студентів-медиків "Медична громада" (71 особа), студентів-ветеринарів "Ватра" (56 осіб), студентів-католиків "Обнова". Студенти із "Обнови" (1930-1939) напрямами роботи обрали місіонерську діяльність, культурно-просвітницьку, спортивну роботу. У їх організації працювали фахові секції - літературно-філософська, медична, правнича. З 1934 р. це товариство входило до складу Міжнародного союзу католицьких студентів "Пакс Романа" (заснований у 1921 р., об'єднував товариства 46 країн). На 1939 р. "Обнова" налічувала понад 2000 членів. Студентські організації діяли також при Товаристві прихильників освіти і були фаховими (Правнича громада, "Торговельник", Секція студенток, Український спортивний студентський клуб).

Дитячі та молодіжні організації в Наддніпрянській і Східній Україні

Після Першої світової війни на території України, крім створених раніше, розпочало роботу багато нових організацій, у т. ч. об'єднання учнівської молоді. Організації т. зв. середньошкільовиків, сформовані наприкінці XIX ст., об'єдналися у всеросійську структуру - Організацію середніх учбових закладів (ОСУЗ), до якої ввійшла і частина українських об'єднань.

Осузівці об'єднували в своїх рядах і кадетів, І меншовиків, і навіть молодь єврейської організації "Бунд". Заявивши в статуті своєю метою "поширення і зміцнення ідей міжнародного революційного соціалізму серед учнів середньо-учбових закладів" і боротьбу з "буржуазними течіями в їх середовищі", осузівці брали до своїх лав лише тих, хто сприймав гасла: "а) міжнародний революційний соціалізм; б) демократична ліквідація війни".

На початку 1918 р. у 30 з 62 київських шкіл діяли українські громади, які делегували своїх представників в Осередок українських середньошкільних організацій м. Києва. У той період було засновано Учнівську спілку (Переяслав), Юнацьку спілку (Катеринослав, Павлоград, Сквирка, Хорольськ, Кролевець), Українську громаду учнів середніх шкіл (Старобєльськ), Освітню організацію роменських середньошкільників, Українську громаду молоді середніх шкіл (Єлисаветград), Шкільну просвіту середньої школи (Ізмаїл), Спілку учнів-україн-ців "Зірка" (Миколаїв),

Відродилися, а подекуди і не припиняли своєї діяльності скаутські організації: навесні 1921 року в їхніх лавах налічувалось майже 10 тис. осіб. Саме на основі скаутського руху і було розроблено засади радянського піонерського руху. Щоправда, перші організації створювалися мляво і під різними назвами: спартаки, піонери, кжи, імені КШа.

У молодіжному русі також, окрім комсомольських організацій, існували 'Комуністична юнацька спілка, Українська комуністична робітнича юнацька спілка (УКРЮС), Всеукраїнська спілка робітничо-селянського юнацтва (КОМЮН), Єврейська комуністична спілка молоді ("Євкомол"), Комуністична спілка учнівської молоді ("Комсоуч") та ін.

Тоталітарна держава, однак, не могла допустити плюралізму в політичних поглядах. Тому на П з'їзді КСМУ (1920) ухвалили: "Рух робітничо-селянської молоді повинен бути єдиним і комуністичним. Єдиною формою є Комуністична спілка молоді України. Завдання КСМУ - вести боротьбу як із спробами дрібнобуржуазних елементів, груп і партій створити інші юнацькі молодіжні організації, так головним чином з уже існуючими організаціями". До середини 20-х років XX ст. в УРСР усі дитячі та молодіжні об'єднання, крім КСМУ і піонерії, було розформовано або знищено.