Страхова справа - Вовчак О.Д. - Контрольні запитання

В організації страхового забезпечення, яке визначає обсяг відповідальності страховика і включає виплату страхового відшкодування страхувальникові в разі настання страхових випадків, розрізняють такі системи страхування:

1) пропорційної відповідальності;

2) першого ризику;

3) "дробної частки";

4) за відновною вартістю;

5) граничного страхового забезпечення.

1. Страхування за системою пропорційної відповідальності — організаційна форма страхового забезпечення, за якою передбачається виплата страхового відшкодування у наперед фіксованій частці (пропорції). Страхове відшкодування виплачується у розмірі тієї частини збитку, в якій страхова сума складає пропорцію відносно оцінки об'єкта страхування, і розраховується за формулою:

де Q – страхове відшкодування, грош. один.; S – страхова сума за угодою, грош. один.; Ц – вартісна оцінка об'єкта страхування, грош. один.; З – фактична сума збитків, грош.один.

Наприклад, якщо страхова сума дорівнює 50 % від вартості об'єкта страхування, то і страхове відшкодування складає 50 % від фактичної суми збитку. Пропорційна система передбачає участь страхувальника у відшкодуванні збитків. Вказана частка страхувальника (тобто не відшкодована страховиком частина збитку — в нашому прикладі 50 %) у покритті збитку називається франшизою, або власним утриманням страхувальника. При цьому рівень відповідальності страховика у відшкодуванні збитків застрахованого настільки вищий, наскільки менша різниця між вартісною оцінкою об'єкта страхування і страховою сумою.

2. Страхування за системою першого ризику — організаційна форма страхового забезпечення, що передбачає виплату страхового відшкодування в розмірі фактичного збитку, але не більше наперед визначеної сторонами страхової суми. Під "першим ризиком" у цьому випадку розуміють ризик, вартісна оцінка якого не перевищує страхової суми. При страхуванні за такою системою збитки у межах страхової суми (перший ризик) відшкодовуються в повному обсязі, а збитки, які перевищують страхову суму (другий ризик), страховиком не відшкодовуються.

3. Страхування за системою "дробної частки" — організаційна форма страхового забезпечення, яка передбачає відшкодування тільки частки вартості об'єкта страхування, що приймається за оціночну вартість майна. Якщо оціночна вартість відповідає дійсній, то тоді система страхування "за дробною часткою" відповідає системі страхування за першим ризиком.

4. Страхування за відновною вартістю означає, що відшкодування збитків проходить за ціною нового майна аналогічного виду і призначення. Знос майна не враховується, тобто діє принцип "нове взамін старого". Така система забезпечує повний страховий захист інтересів страхувальника. Разом із тим, для підвищення відповідальності страхувальника за збереження об'єктів страхування, як правило, практикується розподіл відповідальності між страховиком і страхувальником у покритті збитків через франшизу.

5. Система граничного страхового забезпечення передбачає, що відшкодування збитків проходить за різницею між завчасно встановленою межею (лімітом) і досягнутим рівнем доходу (прибутку). Якщо у зв'язку зі страховим випадком рівень доходу страхувальника виявився нижче визначеної межі, то відшкодуванню підлягає різниця між межею і фактично отриманим доходом. Найчастіше така система використовується при страхуванні прибутків та інших фінансових ризиків.

Страхова франшиза — визначена договором страхування частина збитків, яка в разі страхового випадку не підлягає відшкодуванню страховиком, або це — частка страхувальника у покритті збитку. Встановлюється у відсотках від страхової суми або у фіксованій грошовій сумі.

Завдяки її застосуванню досягається поєднання самострахування зі страхуванням. Звільнення страховика від виплати незначного збитку в розмірі чинної франшизи дає йому змогу зробити простішим і дешевшим порядок відшкодування збитків і відповідно знизити тарифні ставки. Разом із тим, страхувальники зацікавлені у вжитті превентивних заходів щодо збереження майна, здоров'я або зниження ризику відповідальності перед третіми особами, оскільки при цьому частина ризику утримується на відповідальності страхувальника.

Розрізняють: умовну (або інтегральну) та безумовну (або ексцедентну) франшизи.

Умовна франшиза — оговорена в договорі страхування частина збитків, яка не підлягає відшкодуванню страховиком у випадках, коли розмір збитків знаходиться у межах встановленої франшизи. Якщо ж сума збитків перевищує франшизу, то вони відшкодовуються страховиком у повному обсязі. Використання страховиком умовної франшизи має за мету відмежуватись від дрібних, таких, що часто виникають (повторюються) збитків. Найчастіше умовна франшиза застосовується в особистому страхуванні. Страховики можуть в умовах страхування визначати кількість днів хвороби, за які не передбачається страхова допомога. Якщо ж застрахований перебував на лікарняному довше, то допомога виплачується за весь період непрацездатності.

Безумовна франшиза — це оговорена в договорі страхування частина збитків, яка вираховується у всіх випадках зі зобов'язань страховика, тобто не підлягає поверненню страхувальникові при виплатах страхових відшкодував. У цьому випадку відповідальність страховика визначається розміром збитку за мінусом франшизи. Використання безумовної франшизи поширено при страхуванні автотранспорту та інших майнових об'єктів, що забезпечує страховикові зменшення витрат на ведення страхової справи за рахунок уникнення розрахунків за ризиками, що призводять до незначних сум збитків.

При застосуванні франшизи страховик надає пільги страхувальнику у сплаті страхових платежів через зниження тарифних ставок з відповідного виду страхування.

Контрольні запитання

1. Призначення та основні критерії класифікації страхування.

2. Класифікаційна характеристика страхування.

3. Класифікація за об'єктами: галузі, підгалузі та види страхування.

4. Класифікація страхування за історичними ознаками.

5. Класифікація страхування за родом небезпек.

6. Поділ страхування на ризикові види та на страхування життя.

7. Класифікація за формами проведення страхування. Принципи обов'язкового та добровільного страхування, спільні ознаки та відмінності.

8. Системи страхування та франшизи.

9. Обов'язкове страхування в Україні: призначення та види.

Індивідуальні тематичні завдання для самостійної роботи

1. Складіть перелік обов'язкових форм страхування згідно з чинним страховим законодавством.

2. Перелічіть добровільні форми страхування згідно з чинним страховим законодавством.

3. Опишіть стандартний підхід до класифікації страхування в країнах — членах ЄС.

4. Проведіть порівняльний аналіз трьох галузей страхування: особистого, майнового та страхування відповідальності з точки зору об'єктів страхування.

Література

1. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ривків фінансових послуг" від 12.07.2001 р. // Україна-бізнес. — 2001. — № 35.

2. Базилевич В. Д., Базилевич К . С. Страхова справа. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Т-во "Знання"; КОО, 2003. — 250 с.

3. Базилевич В.Д. Страховий ринок України. — К.: Т-во "Знання"; КОО, 1998. — 374 с.

4. Вовчак О.Д. Страхування: Навч. посіб. — Л.: Новий Світ-2000, 2004. — 480 с.

5. Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник. — К.: Т-во "Знання"; КОО, 1998. — 321 с.

6. Історія страхування: Підручник / За ред. С. К. Реверчука. — К.: Знання, 2005. — 213 с.

7. Клапків М. с Клапків іо. м . Витоки національного страхового ринку України: Монографія. — Тернопіль: Карт-бланш, 2003. — 275 с.

8. Мних М.В. Страхування в Україні: сучасна теорія і практика. — К.:

Знання України, 2006. — 284 с.

9. Страхування: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. — К.: Знання,

2008. — 1019 с.

10. Страхування: Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. С. С. Осадець. -К.: КНЕУ, 2002. — 599 с.