Страхова справа - Вовчак О.Д. - 10.5. Страхування депозитів

Здійснення діяльності. Для їх поповнення банки широко залучають кошти фізичних і юридичних осіб у вигляді добровільно зроблених ними вкладів. Банківські операції зі залучення па вклади грошових коштів, що належать різним власникам, для відповідального зберігання на визначених умовах, називаються депозитами. Такі операції пов'язані з ризиком неповернення коштів, наданих банкам у кредит. Тому постає гостра потреба створити за допомогою страхування ефективну систему захисту інтересів вкладників від наслідків ризику неплатоспроможності їхніх банків.

У багатьох країнах із розвиненою економікою створені ефективні механізми, що захищають вкладників від інвестиційного ризику. До них належить і система депозитного страхування (СДС).

Система депозитного страхування забезпечує захист вкладів у випадку банкрутства комерційного банку. Основний ефект системи страхування депозитів полягає у попередженні банківської паніки і відтоку депозитів.

Страхування депозитів покликане вирішити два основних завдання. По-перше, забезпечити гарантії повернення вкладів вкладникам. По-друге, сформувати на цій основі реальний механізм попередження кризи банківської ліквідності та масового вилучення коштів із депозитних рахунків у випадку несприятливої кон'юнктури і банкрутств банків. Забезпечуючи приріст депозитів, страхування депозитних, вкладів сприяє підвищенню інвестиційних можливостей банку, а також збільшує ефективність регулюючих дій центрального банку на функціонування грошово-кредитної системи.

Введення такого страхування сприяє підвищенню також інвестиційної активності населення країни шляхом переведення готівкових заощаджень, у тому числі у валюті, в банківські вклади, оскільки воно забезпечує пом'якшення важких соціальних наслідків втрат дрібних і середніх вкладників, що можуть виникнути внаслідок банкрутства банків. Отже, основна функція страхування вкладів — регулювання втрат фінансового капіталу шляхом перерозподілу збитків між кредитними інститутами.

Необхідність упровадження ефективної системи страхування банківських депозитів в Україні зумовлюється такими чинниками:

— загальним спадом довіри до банків;

— потребою надання допомоги тим банкам, які потрапили у скрутну фінансову ситуацію;

— потребою стабілізації фінансових ресурсів банків — усунення причин до передчасного вилучення депозитів вкладниками, занепокоєними станом їх надійності;

— необхідністю захисту споживача-клієнта, який не завжди володіє достатньою інформацією про фінансову ситуацію банку, якому довіряє свої заощадження.

Механізми відшкодування збитків за депозитними ризиками дуже різноманітні. Часто з цією метою формується фонд з внесків банків. Згодом ці кошти розподіляються між вкладниками, які постраждали від банкрутства банку, в межах визначеної норми.

Уперше СДС було створено в США у 1934 р. під час економічної кризи, названої ще Великою депресією. У той період усі банки, що входили до Федеральної резервної системи, яка виконує функції центрального банку, зобов'язані були вступити до Федеральної корпорації страхування депозитів (ФКСД). Решта комерційних та позичково-ощадних банків могли за своїм бажанням звернутися до ФКСД із проханням про вступ. Поряд із ФКСД у СШЛ діють відповідні корпорації страхування депозитів клієнтів банків у штатах. Банки, які перебувають у підпорядкуванні органів управління штатів, страхуються цими корпораціями, що фінансуються урядами штатів.

Нині США має найрозвиненішу систему страхування депозитів. Вартість федеральної програми страхування депозитів у США досить висока і неухильно зростає. Щорічні внески спочатку становили 0,083 % загальної суми депозитів, а нині їх розмір сягає 0,15 % від суми депозитів.

Швейцарська банківська асоціація надає клієнтам своїх банків-учасників гарантії щодо сплати вкладів з розрахункових та ощадних рахунків у розмірі до ЗО тис. швейцарських франків. Ці кошти сплачуються негайно, коли розпочато процедуру банкрутства банку.

У Німеччині існує Фонд захисту депозитів під егідою Федеральної асоціації німецьких банків. Участь у Фонді добровільна. Банки-учасники повинні регулярно проходити аудиторські перевірки, зобов'язані дотримуватися низки вимог щодо капіталу, прибутків та кваліфікації менеджерів. Щорічні відрахування у фонд дорівнюють 0,03 % загальної суми зобов'язань банку щодо небанківського сектору.

У Канаді діє Гарантійний фонд Канадської корпорації страхування депозитів, який формується зі щорічних внесків учасників у розмірі 0,1 % від суми застрахованих депозитів. Максимальний рівень відшкодування становить 60 тис. капад. дол. (близько 50 тис. дол. США). Приклади державних програм страхування депозитів наведено в табл. 10.2:

Таблиця 10.2. Програми страхування банківських депозитів

Ще в 1994 р. ЄС прийняв Директиву 94/19 ЄС відносно програм страхування депозитів. Цим документом визначено основні положення про гарантії з депозитів. Члени ЄС, а також ті, хто бажає вступити в спільноту, повинні передбачити в своєму законодавстві норми, що регулюють страхування депозитів.

У Західній Європі також вивчаються питання розвитку банків, їхніх взаємовідносин із клієнтами. У 1935 р. у Бельгії було засновано Інститут переобліку та гарантій. Його акціонерами є всі функціонуючі банки. У Великій Британії у 1979 р. було створено Раду захисту депозитів Банку Англії, у 1981 р. — Асоціацію страхування депозитів у Люксембурзі, у 1994 р. — Банківський страховий фонд у Польщі.

В Україні спроба введення страхування депозитів була зроблена на початку 1996 p., коли всі комерційні банки отримали рішення Національного банку України про формування Міжбанківського фонду обов'язкового страхування вкладів фізичних осіб. Формування страхового фонду передбачало такі зобов'язання банків:

— усі комерційні банки мають бути учасниками страхування депозитів фізичних осіб;

— банки повинні сплатити перший внесок у розмірі 1 % від суми статутного фонду банку на 1 лютого 1996 p.;

— після першого внеску банки повинні перераховувати щоквартально 0,5 % від залишків вкладів фізичних осіб.

Водночас порядок формування і використання фонду страхування вкладів фізичних осіб мав низку недоліків, тому запровадити у життя це рішення так і не вдалося. Натомість Постановою від 4 квітня 1997 р. було передбачено створення комерційними банками резервів коштів за вкладами фізичних осіб через придбання державних цінних паперів з їх подальшою передачею на зберігання НБУ.

Указом Президента України "Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб — вкладників комерційних банків України" M*s 996 від 10 вересня 1998 р. було затверджено "Положення про порядок створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, формування і використання його коштів". Відповідно до Указу, Кабінет Міністрів України та Національний банк України спільною Постановою затвердили Положення "Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб" № 70 від 21 січня 1999 p., а пізніше — прийнято Положення "Про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів вкладникам банків у разі їх ліквідації", затверджене Постановою Правління НБУ № 8 від 11 січня 2001 p., а також Закон України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб".

Системи депозитного страхування можуть функціонувати на базі державної, приватної, а також змішаної форм власності (рис. 10.1). Статутний капітал такої системи, заснованої на змішаній формі власності, формується за рахунок внесків держави та комерційних структур. За повнотою охоплення об'єктів страхування СДС може бути повною або частковою. Повна система характеризується тим, що з її допомогою забезпечується захист усіх депозитів, що перебувають на банківських рахунках.

Страхування депозитних вкладів за формами проведення поділяють на обов'язкове та добровільне.

У системі депозитного страхування ставки платежів також можуть бути різними: фіксованими та диференційованими, залежно від показників, які характеризують фінансовий стан банку, тобто ліквідності активів, обсягу статутного капіталу, співвідношення між власними та залученими коштами тощо.

Створення системи депозитного страхування в Україні має за мету пом'якшити соціально-економічні наслідки банкрутства окремих елементів банківської системи та забезпечити при цьому захист інтересів вкладників. Крім цього, на основі розподілу ризику досягається розмежування сфер компетенції та відповідальності суб'єктів цієї ж системи. Указом Президента України "Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб — вкладників комерційних банків України" № 996 від 10 вересня 1998 р. було затверджено Положення про порядок створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, формування і використання його коштів. Відповідно до згаданого Указу Кабінет Міністрів України та Національний банк України спільною постановою затвердили Положення "Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб" №70 від 21 січня 1999 р. Пізніше було прийнято Положення "Про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів вкладникам банків у разі їх ліквідації", затверджене Постановою Правління НБУ №8 від 11 січня 2001 р., я також Закон України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20 вересня 2001 р.