Географія - Гілецький Й. Р. - Нерівномірність розміщення населення на Землі

Сьогодні на Землі виділяють три світові релігії (ті, що поширені не в окремих, а багатьох країнах світу) — християнство, іслам і буддизм. Найрозповсюдженішою серед них є християнство (країни Європи, Америки й Австралії, а також Азії та Африки, куди воно прийшло завдяки місіонерській діяльності європейців), У ньому основними напрямками є католицизм (понад 1,1 млрд осіб), протестантизм (понад 0,5 млрд осіб) і православ'я (близько 300 млн віруючих, що належать до різних автокефальних церков). У деяких країнах світу (зокрема, у США, Канаді) розвиваються всі ці напрямки. Водночас у Латинській Америці, більшості країн Європи пануючою релігією є католицизм, у Греції, Болгарії, Грузії, Україні та ін.— православ'я, у Великій Британії, Швеції, Норвегії — протестантизм. Протестантизм домінує також в Австралії, Новій Зеландії, Південній Африці.

Поширення іншої світової релігії — ісламу (мусульманства) — має компактніший характер. У цій світовій релігії існують два головні напрямки: суннітський (окрім священної книги — кора-ну, визнають розповіді і висловлювання пророка Мухамеда — сунни) і шиїтський. У сучасному мусульманському світі переважають сунніти, водночас шиїти живуть, в основному, у двох країнах — Ірані та Іраку.

Ще більш географічно обмежений ареал поширення третьої світової релігії — буддизму (близько 360 млн жителів), прихильниками якого є непальці, бірманці, частина віруючих жителів Індії, Шрі-Ланки, країн Індокитаю, Китаю, Монголії.

Крім світових релігій існують національні релігії, які сповідуються якимось одним із народів чи жителями однієї країни.

Нерівномірність розміщення населення на Землі

Сучасна карта розміщення населення світу свідчить про величезну нерівномірність у заселеності території Землі. Основна маса людей живе в межах помірного, субтропічного і субекваторіального кліматичних поясів на висотах до 500 м над рівнем моря. У 200-кілометровій приморській смузі проживає половина людства. На сьогодні сучасне розміщення населення та демографічні процеси у регіоні найбільше визначають соціально-економічні умови.

Показником, який дозволяє чіткіше проаналізувати розміщення населення, є середня густота населення. Сьогодні середня густота населення Землі (якщо ділити на всю площу суходолу — 149 млн км2) становить майже 42 особи на 1 км?, без Антарктиди — 46 осіб на 1км . Показник густоти населення має значні відмінності у різних регіонах планети. Так, густота населення у Західній Європі й Азії майже утричі перевищує середню густоту населення світу (більше як 100 осіб), тоді як у Північній і Південній Америці вона вдвічі, а в Австралії й Океанії — удесятеро менша. З усіх держав світу (якщо не брати до уваги країни-"карлики") найвищу густоту населення має Бангладеш — близько 900 осіб на 1 км2.

На карті світу виділяють п'ять основних ареалів з підвищеною густотою і концентрацією населення. Перший — південноазіатський (Індія, Бангладеш, Шрі-Ланка, Пакистан, де проживає понад 1,5 млрд осіб. Другий — східноазіатський (Китай, Японія, КНДР, Південна Корея) —понад 1,4млрд осіб. Третій — південно-східноазіатський (Індонезія, Таїланд, Філіппіни, Малайзія та ін.) з населенням, що перевищує 500 млн осіб. Четвертий — європейський (західний і центральний регіони — близько 600 млн осіб). П'ятий — атлантично-північноамериканський (північний схід США та південний схід Канади — близько 200 млн осіб). Подібні ареали формуються у східній приатлантичній частині Південної Америки та узбережжі Гвінейської затоки в Африці.