Страхування - Базилевич В.Д. - 3.2. Класифікація за метою страхування. Комерційне та соціальне страхування

Залежно від мети страхування поділяють на комерційне та соціальне.

Комерційне страхування - різновид підприємницької діяльності, спрямованої на здійснення страхового захисту юридичних та фізичних осіб, яку можуть здійснювати як акціонерні, повні, командитні товариства або товариства з додатковою відповідальністю, так і державні страхові організації, метою яких є отримання прибутку. Комерційне страхування здійснюється шляхом купівлі-продажу страхових полісів.

Закон України "Про страхування" регламентує діяльність саме з комерційного страхування як різновиду підприємницької діяльності. В преамбулі до Закону "Про страхування" зазначається: "Цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне страхування".

Соціальне страхування - це гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок захворювання, втрати працездатності, щодо підтримки материнства та дитинства, а також охорони здоров'я членів суспільства.

Необхідність соціального страхування зумовлена такими причинами:

o наявністю осіб, котрі, з огляду на певні обставини, не беруть участі в суспільно корисній праці, а отже, не можуть за рахунок заробітної плати підтримувати свою життєдіяльність;

o наявністю громадян, котрі є дієздатними, але не мають можливості реалізувати цю дієздатність.

У соціально-політичному аспекті соціальне страхування є способом реалізації конституційного права громадян на матеріальне забезпечення у старості, у випадках хвороби, повної або часткової втрати працездатності або за браком такої від народження, при втраті годувальника, при безробітті.

Соціальне страхування має виконувати такі функції:

o формування грошових фондів, з яких покриваються затрати, пов'язані з утриманням непрацездатних та осіб, що, з огляду на обставини, не беруть участі в трудовому процесі;

o забезпечення певною мірою чисельності та структури трудових ресурсів;

o скорочення розриву в рівнях матеріального забезпечення працюючих та непрацюючих громадян;

o сприяння вирівнюванню життєвого рівня різних соціальних груп населення, не залучених до трудового процесу.

Система соціального страхування складається з двох видів:

o перший пов'язаний з відновленням та збереженням працездатності працівників;

o другий має гарантувати матеріальне забезпечення громадянам, котрі втратили працездатність або не мали її.

Матеріальною основою для виконання цих завдань є певні фонди з характерними для них напрямами використання коштів.

В Україні система загальнодержавного соціального страхування здійснювалась у формі фінансування через систему податків. Вона передбачала функціонування на основі принципу самоокупності, коли надходження на соціальне страхування від податку з доходів фізичних осіб використовувались на покриття затрат у формі грошових виплат та натуральних трансфертів. За цією системою кошти на соціальне страхування надходили до державного бюджету, з якого й фінансувались соціальні видатки.

З часом у цій системі накопичились негативні тенденції, найсерйознішими з яких можна вважати: по-перше, зростання заборгованості по виплатах; по-друге, наявність випадків нецільового використання страхових коштів; по-третє, невідповідність форм управління фондами соціального страхування в наявній системі їх (фондів) формування.

Подолання цих тенденцій вимагало реформування системи загальнодержавного соціального страхування. Це реформування пов'язане з переходом до системи, основним джерелом фінансування якої є страхові внески роботодавців та застрахованих осіб.

Реформована система соціального загальнодержавного страхування має реалізувати такі цілі:

1) створення стійкої фінансової системи для економічного захисту людини у разі безробіття, тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, народження дитини та догляду за нею, нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання; старості та інших випадків, передбачених законодавством, за рахунок страхових внесків роботодавців та застрахованих осіб;

2) створення ефективної системи управління соціальним страхуванням за участю трьох сторін соціального партнерства: держави, страхувальника та застрахованої особи;

3) удосконалення системи страхових соціальних виплат;

4) забезпечення дієвого контролю за цільовим використанням коштів із фондів соціального страхування.

У багатьох випадках соціальне страхування, як і комерційне, гарантує надання страхових послуг, пов'язаних з певними ризиками, індивідам. Так, страхування, пов'язане з втратою частки доходу у зв'язку з виходом на пенсію, може здійснюватись приватним страховиком і у формі соціального страхування. Або відшкодування затрат на лікування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, може здійснюватись як із фонду соціального страхування, так і з фондів приватного страхового бізнесу. Між комерційним (приватним) та загальнодержавним соціальним страхуванням головна відмінність полягає в тому, що в комерційному страхуванні має місце тісний взаємозв'язок між величиною внесків страхувальника, рівнем ризику та сумою страхових виплат застрахованому, тоді як у соціальному страхуванні цей зв'язок за податкової форми фінансування надто слабкий, а за страхової форми - сильніший, але набагато слабкіший, ніж в умовах комерційного страхування. Пояснюється це тим, що через загальнодержавне соціальне страхування не тільки надають страхові послуги, а й здійснюють перерозподіл доходів.

Окрім того, є інші важливі відмінності між цими видами страхування:

1) комерційне страхування, як правило, добровільне, соціальне - виключно обов'язкове;

2) страховий захист соціального страхування визначає держава, а комерційного - сам страхувальник;

3) зв'язок між попитом на соціальне страхування і рівнем доходу страхувальника опосередкований нормами, встановленими законодавством, тоді як попит на комерційні послуги з особистого страхування прямо залежить від рівня доходу (з урахуванням наявності альтернативних засобів захисту інтересів індивіда).

У найзагальнішому вигляді структура соціального страхування представлена на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Структура фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування в Україні