Страхування - Базилевич В.Д. - Страхування вантажів, що перевозяться морським транспортом

Договір морського страхування вантажу здійснюється на основі письмової заяви страхувальника, в якій мають бути відображені такі відомості:

o точне найменування вантажу;

o кількість місць;

o маса вантажу;

o рід упаковки;

o номер та дата коносаментів або інших перевізних документів;

o назва, рік побудови, прапор і тоннаж судна;

o спосіб розміщення вантажу (насипом, наливом, навалом, у трюмі, на палубі);

o пункт відправлення вантажу;

o пункт призначення вантажу;

o дата відправлення вантажу;

o страхова сума вантажу;

o умови страхування.

Якщо страхова сума, оголошена страхувальником, нижча від вартості застрахованого інтересу (страхової вартості), страховик відповідає за збитки пропорційно відношенню страхової суми до страхової вартості.

Якщо страхова сума, зазначена в договорі морського страхування, перевищує страхову вартість, договір є недійсним щодо тієї частки страхової суми, яка перевищує страхову вартість.

Якщо інтерес застрахований у кількох страховиків, що разом перевищують страхову вартість, усі страховики відповідають лише в межах страхової вартості, відповідальність кожного окремого страховика здійснюється пропорційно страховій сумі за укладеним ним договором морського страхування.

Види відповідальності зі страхування вантажу за міжнародних перевезень такі ж, як і для внутрішніх перевезень:

o з відповідальністю за всі ризики;

o з відповідальністю за окрему аварію;

o без відповідальності за пошкодження, крім випадків загибелі.

їм відповідають різні групи тарифних ставок.

Умови відповідальності "за всі ризики" найширші, проте вони все ж не покривають усіх ризиків.

За умовами відповідальності за всі ризики вилучаються зі страхування ризики, пов'язані:

o з пошкодженням і загибеллю вантажу від знарядь війни, піратських дій;

o конфіскацією та арештом за вимогою властей;

o радіацією;

o навмисними діями та необачністю страхувальника або його представника;

o порушенням правил перевезення, зберігання, невідповідності упаковки і т. ін.;

o впливом трюмного повітря або основних властивостей вантажу;

o вогнем та вибухом, за умови, що на судно без відома страховика були завантажені вибухонебезпечні та вогненебезпечні речовини;

o недостачею вантажу при непошкодженій упаковці;

o пошкодженням вантажу гризунами, червами, комахами;

o запізненням доставки вантажу та падінням цін. Якщо вантаж страхується з відповідальністю за окрему

аварію, то збитки від цієї аварії не підлягають розподілу між

судном, вантажем і фрахтом. За них відповідає той, хто їх зазнав, або той, на кому лежить відповідальність за їх спричинення.

До збитків від окремої аварії належать збитки, які не визначаються загальною аварією, а саме:

o вартість викинутого за борт вантажу, що самозайнявся, і вантажу, що перевозився на судні всупереч правилам і звичаям торговельного мореплавства;

o збитки, заподіяні (будь-яким чином) під час гасіння пожежі на борту судна, внаслідок дії диму або зігрівання;

o збитки, заподіяні обрубуванням уламків або частин судна, знесених чи загублених у результаті нещасного випадку;

o витрати, пов'язані з переміщенням або вивантаженням вантажу, палива чи предметів постачання в порту відправлення чи заходження або в місці сховища, коли пошкодження судна виявлено в порту відправлення або заходження, за умови, що протягом рейсу не трапилося ніякого нещасного випадку чи іншої надзвичайної події, пов'язаної з таким пошкодженням, а також коли такі витрати було здійснено виключно з метою переукладання вантажу через зміщення під час рейсу, якщо тільки таке переукладання не є необхідним заради загальної безпеки;

o витрати на заробітну плату та утримання екіпажу судна, а також на паливо і предмети постачання, зроблені за період ремонту пошкодження судна, навіть за умови, що ремонт був зумовлений потребою безпечного продовження рейсу у випадках, коли пошкодження судна виявлено в порту відправлення або заходження, за умови, що протягом рейсу не трапилося ніякого нещасного випадку, пов'язаного з таким пошкодженням:

o будь-які збитки або витрати, яких зазнали судно або вантаж унаслідок збільшення тривалості рейсу (збитки від простою, зміни цін тощо).

Якщо вантаж страхується за умовою "без відповідальності за пошкодження, крім загибелі", то перелік збитків, що страхуються і підлягають відшкодуванню, такий самий, що і "за окрему аварію", але не відшкодовуються збитки за пошкодження.

Збитки від загальної аварії розподіляються між судном, фрахтом і вантажем пропорційно їхній вартості.

Під фрахтом у цьому випадку розуміють також плату за перевезення пасажирів і багажу.

Загальна аварія - це подія, що зумовила збитки, яких зазнано внаслідок зроблених навмисно і розумно надзвичайних витрат або пожертвувань з метою врятування судна, фрахту і вантажу, що провозиться на судні, від загальної для них небезпеки.

Відносини, пов'язані з загальною аварією, регулюються законодавством держави, в порту якої судно закінчило рейс після події, що спричинила загальну аварію, якщо інше не встановлено угодою сторін.

Якщо всі особи, інтереси яких зачіпає загальна аварія, належать до України, застосовується законодавство України.

Порядок розподілу загальної аварії, якщо вона розподіляється в Україні, регулюється правилами Кодексу торговельного мореплавства України.

Збитками, що належать до загальної аварії (ст. 279), є:

- збитки, спричинені викиданням вантажу або приладдя судна за борт, а також збитки від пошкодження судна чи вантажу під час здійснення заходів для загального порятунку, зокрема внаслідок проникнення в трюм води через відкриті для викидання вантажу люки або інші зроблені для цього отвори;

o збитки, зумовлені гасінням пожежі, включаючи збитки від затоплення судна, що загорілося;

o збитки, заподіяні навмисною посадкою судна на мілину і зняттям такого судна з мілини;

o збитки від пошкодження двигунів, інших машин чи котлів судна, що знаходяться на мілині, заподіяні внаслідок спроби зняти судно з мілини;

o надзвичайні витрати, пов'язані з перевантаженням вантажу, палива або предметів постачання з судна в ліхтери, з найманням ліхтерів та зі зворотним завантаженням на судно у разі посадки судна на мілину;

o збитки від пошкодження або загибелі вантажу, палива чи предметів постачання, заподіяні переміщенням їх на судні, вивантаженням із судна, зворотним завантаженням і укладайням, а також під час зберігання у тих випадках, коли самі витрати на виконання цих операцій визначаються загальною аварією;

o витрати, здійснені з метою отримання допомоги, як за договором про рятування, так і без нього, тією мірою, якою рятувальні операції проводилися з метою запобігання небезпеці для судна, фрахту і вантажу;

o збитки від забруднення довкілля, що виникло внаслідок загальної аварії;

o втрата фрахту, спричинена втратою вантажу, у тих випадках, коли втрата вантажу відшкодовується в порядку розподілу загальної аварії, при цьому з фрахту виключаються витрати, що були б здійснені перевізником вантажу для його отримання, але внаслідок пожертвування здійснені не були.

Стаття 280 Кодексу торговельного мореплавства України визначає перелік витрат, що прирівнюються до загальної аварії. Головні з них такі.

1. Витрати, спричинені вимушеним заходженням судна в місце сховища або повернення у порт відправлення внаслідок нещасного випадку чи іншої надзвичайної обставини.

2. Витрати, пов'язані з виходом судна з початковим вантажем або його частиною з місця сховища або з порту відправлення, куди воно було змушене повернутися.

3. Витрати, пов'язані з переміщенням вантажу, палива або предметів постачання в порту відправлення, заходження чи місця сховища, здійснені заради загальної безпеки.

4. Витрати на зберігання, включаючи обґрунтоване страхування, на зворотне завантаження та укладання вантажу, палива і т. ін., вивантажених або переміщених заради безпеки. Але якщо судно визнане непридатним до плавання, якщо воно не продовжило свого початкового рейсу, витрати на зберігання приймаються на загальну аварію до дати визнання судна непридатним до плавання або відмови від рейсу чи до дати закінчення вивантаження вантажу, якщо судно буде визнане непридатним до плавання або відмовилося від рейсу до такої дати.

5. Витрати на заробітну плату та утримання екіпажу судна, на паливо і предмети постачання, зроблені у зв'язку з продовженням цього рейсу в результаті заходження судна в місце сховища або перевезення його в порт відправлення, за обставин, зазначених у пунктах 1 і 3 цієї статті.

6. Витрати на заробітну плату та утримання екіпажу судна, що виникли під час затримки судна в інтересах загальної безпеки в будь-якому місці внаслідок нещасного випадку чи іншої надзвичайної обставини або для ремонту пошкоджень, заподіяних такою обставиною, якщо цей ремонт є необхідним для забезпечення продовження рейсу. Витрати на паливо, предмети постачання і портові витрати, що виникли під час затримки, відшкодовуються у порядку розподілу загальної аварії, за винятком витрат, що виникли через ремонт, який не приймається на загальну аварію.

7. Передбачені в пунктах 1-6 цієї статті витрати, спричинені необхідністю переходу судна з місця сховища в інше місце через неможливість здійснити ремонт у першому місці сховища, а також витрати на такий перехід, включаючи тимчасовий ремонт і буксирування.

8. Вартість тимчасового ремонту судна, проведеного з метою загальної безпеки в порту відправлення, заходження або в місці сховища, а також вартість тимчасового пошкодження, що приймаються на загальну аварію. Однак вартість тимчасового усунення випадкових пошкоджень, необхідних тільки для завершення цього рейсу, відшкодовується лише у межах тих відвернутих витрат, що були б віднесені до загальної аварії, якби такого усунення не було виконано.

9. Усі надзвичайні витрати, здійснені замість інших витрат, що були б віднесені до загальної аварії; однак вони відшкодовуються лише в межах відвернутих витрат незалежно від економії, отриманої будь-яким з учасників загальної аварії внаслідок таких замінних витрат.

Розрахунок щодо розподілу загальної аварії називається диспашею. Він здійснюється за заявою зацікавлених сторін.

Як зазначається у ст. 289 Кодексу торговельного мореплавства, сторона, яка вимагає розподілу загальної аварії, зобов'язана довести, що заявлені збитки або витрати повинні бути визнані загальною аварією.

Усі матеріали, на підставі яких складається диспаша, мають бути доступними для огляду, і диспашер, на вимогу задікавлених осіб, зобов'язаний за їх рахунок видати їм засвідчені копії цих матеріалів.

За складання диспаші справляється збір, що включається в диспашу і розподіляється між усіма учасниками пропорційно часткам їхньої участі у загальній аварії. Розмір і порядок справляння збору встановлюється Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки (ст. 290).

Зацікавлені особи можуть оскаржити диспашу в судовому порядку протягом шести місяців з дня її одержання.

Якщо диспашу не оскаржено у зазначені терміни або оскаржено, але залишено судом у силі, стягнення за нею може бути зроблено шляхом здійснення нотаріального виконавчого напису (на основі пред'явленої диспаші та довідки про нескасування судом диспаші).

У процесі визначення виду аварії, обчислення розмірів загальної аварії та складання диспаші диспашер у разі неповноти закону керується міжнародними звичаями торговельного мореплавства (ст. 293).

Зведення цих правил та звичаїв у визначенні загальної аварії відображається в Йорк-Антверпенських правилах 1974 р.