Географія - Гілецький Й. Р. - Електроенергетика світу

Газова промисловість також перетворилася в другій половині XX ст. на важливу галузь паливно-енергетичного комплексу світу. Обсяги видобутку природного газу поки що постійно зростають і у 2005 р. становили близько 2,77 трлн м3. Природний газ видобувався в 60 країнах, але річний видобуток понад 60 млрд м3 мали десять із них:.Росія - 598, США - 526, Канада - 185, Велика Британія — 88, Алжир — 88, Іран — 87, Норвегія — 85, Індонезія — 76, Саудівська Аравія — 70, Нідерланди — 63 млрд м3. Частка країн, що розвиваються, у видобутку природного газу значно нижча, ніж у видобутку нафти.

Тільки останнім часом вона почала зростати, але в основному газ, що видобувається, направляється на експорт (у зрідженому вигляді).

Особливо нарощуються обсяги використання газу для вироблення електроенергії в розвинутих країнах. Це зумовлене тим, що газ, порівняно з нафтою, вимагає значно менших затрат на видобуток і транспортування, відзначається досить великими розвіданими запасами, зручністю у використанні і є порівняно екологічно чистим видом палива.

На експорт надходить близько 15 % усього видобутого природного газу. Найбільшими експортерами газу є Росія, Нідерланди, Канада, Норвегія, Алжир. Головні імпортери газу — США, Японія, Німеччина, Франція, Італія. Близько 3/4 світо-' вого експорту газу транспортується газопроводами, а решта — у зрідженому вигляді спеціальними суднами.

Електроенергетика світу

Електроенергія виробляється у всіх країнах світу, але річний виробіток, який перевищує 100 млрд кВт ■ год, є зараз у 21 країні: США (3840), Китай (1330), Японія (1080), Росія (880), Канада (585), Німеччина (560), Індія (550), Франція (540), а також Велика Британія, Бразилія, Італія, Південна Африка, Австралія, Мексика, Іспанія, Україна, Польща, Швеція, Норвегія, Саудівська Аравія, Туреччина.

Найбільше середнє виробництво електроенергії в Норвегії (26 тис. кВт - год на особу). У країнах Африки цей показник становить менше як 100 кВт * год на особу.

У структурі світового виробництва електроенергії 62 % припадає на теплові електростанції, 20% — на гідроелектростанції, 17% — на атомні електростанції і 1 % — на інші типи електростанцій, шо використовують альтернативні джерела енергії (геотермальні, припливні, вітрові, сонячні). Виробництво електроенергії зростає швидше, ніж загальні обсяги видобутку первинних енергоресурсів. Однак найбільшу частку зростання обсягів виробництва електроенергії продовжують забезпечувати нові потужності теплових електростанцій. У розвинутих країнах передусім ті, що працюють на газі, а в країнах, що розвиваються — на вугіллі, запаси якого у багатьох із них є достатньо великі.

Чорна і кольорова металургія світу

Чорні і кольорові метали використовуються у світовому господарстві насамперед як конструкційні матеріали. Чорна металургія охоплює видобуток і збагачення залізної, манганової і хромової руди, виплавку чавуну і сталі, виробництво прокату і феросплавів.

Видобуток залізної руди у світі швидко зростав у 1950—1970-і рр. (з 250 млн т у 1950 р. до 900 млн т у 1980 р.). Після незначного спаду, середньорічний обсяг видобутку залізної руди у 1990-х рр. стабілізувався на рівні 1 млрд т. У 2001—2006 рр. знову почали помітно зростати обсяги видобутку руд чорних металів як в країнах, що розвиваються, так і в деяких розвинутих державах.

Світова виплавка сталі також швидкими темпами збільшувалась до середини 1970-х рр. У 1995— 2000 рр. вона коливалася у межах 700—800 млн т річної виплавки, а за період 2001—2006 рр. відновила швидке зростання, досягши у 2006 р. понад 1200 млн т. При цьому таке зростання відбулось не за рахунок розвинутих країн Європи та Північної Америки. Це було пов'язано зі зменшенням металомісткості (витрат металу на одиницю продукції), зниженням цін на світовому ринку, а також поступовим витісненням чорних металів сучаснішими матеріалами — алюмінієм і пластмасами.

Особливістю розвитку чорної металургії постін-дустріальних країн на початку XXI ст. залишається передусім скорочення виробництва традиційної металопродукції та нарощування випуску високоякісних металів і феросплавів, складних видів прокату.

Переміщення світової чорної металургії до країн, що розвиваються, стало найважливішою тенденцією в географії галузі За останні 15 років.

Зростання виплавки сталі в країнах "нового освоєння" (Австралія, Канада, Південна Африка) пояснюється високим ступенем забезпеченості цих країн металургійною сировиною і паливом. Вони ж стали головними експортерами залізної руди на світовий ринок (Австралія і Бразилія — по 130 млн т, Канада, Індія, Південна Африка — від 20 до ЗО млн т кожна). Японія, країни Західної Європи (Німеччина, Велика Британія, Бельгія), США, які до Другої світової війни орієнтувалися на власну залізну руду, разом з Китаєм і Південною Кореєю, зараз стали найбільшими імпортерами залізної руди. Це зумовило ту особливість, що підприємства чорної металургії в цих країнах стали усе більше тяжіти до морських портів.

У країнах, що розвиваються, чорна металургія як галузь промисловості фактично виникла тільки в останні чотири-п'ять десятиліть. Створення цієї галузі є важливим показником індустріалізації цих країн, а з іншого боку — результатом тенденції перенесення до країн, що розвиваються, "брудних" виробництв.

Обсяги виробництва кольорової металургії світу мають стійку тенденцію до зростання. Збільшується різноманітність видів кольорових металів, які використовуються у виробництві (у наш час понад 70 металів).

Для чорної і кольорової металургії розвинутих країн характерна зростаюча частка використання вторинної сировини — металобрухту.

За найбільшими обсягами виплавки первинного алюмінію у світі виділяються США, Канада, Норвегія (орієнтація на електроенергію та споживача), Росія, Китай, Австралія (орієнтація, перш за все, на родовища бокситів). Австралія дає близько 40 % їхнього світового видобутку.

За видобутком мідних руд у світі виділяються Чилі, США, Канада, Росія, Австралія, Замбія, виплавкою рафінованої міді — США, Чилі, Японія, Китай, Німеччина.

Найбільші обсяги видобутку свинцево-цинкової сировини фіксуються у Канаді, Китаї, Австралії, США, а виплавки свинцю і цинку — у Китаї, Канаді, Японії, США.

У цілому на експорт зараз направляється близько 70 % продукції з олова і цинку, 80 % — з алюмінію, нікелю, міді.