Страхування - Базилевич В.Д. - Висновки

Страховики, що здійснюють страхування життя, зобов'язані вести персоніфікований облік договорів страхування життя. За колективними договорами зі страхування життя ведеться персоніфікований (індивідуальний) облік за кожною застрахованою особою в електронному та паперовому варіантах. Форма ведення обліку договорів визначається самим страховиком. Через програмне забезпечення інформація має бути захищена від внесення в неї змін чи доповнень після здійснення фінансових операцій. Записи в цих документах здійснюються у хронологічному порядку та зберігаються до кінця дії договору страхування. За умови призупинення чи по закінченні строку дії договору інформація спрямовується до архіву на зберігання.

Реєстр повинен містити відомості про:

o страхувальника - фізичну особу (ПІБ; дата народження, адреса, номер ідентифікаційного коду);

o страхувальника - юридичну особу (повна назва, адреса, банківські реквізити, код за ЄДРПОУ);

o умови договору страхування;

o сформовані страхові резерви зі страхування життя за кожним договором страхування у валюті, визначеній договором чи законом.

Інформація про укладання, зміну або призупинення дії договорів страхування життя має бути внесена до реєстрів протягом п'яти календарних днів з дати їх укладання, зміни чи призупинення.

Внесення змін до страхового договору може бути спричинене:

o смертю страхувальника-громадянина;

o втратою страхувальником-громадянином дієздатності;

o втратою страхувальником прав юридичної особи.

У разі смерті страхувальника-громадянина, який укладав договір майнового страхування, права і обов'язки страхувальника переходять до осіб, які отримали це майно в спадщину. Страховик або будь-хто зі спадкоємців має право ініціювати переукладення договору страхування. В інших випадках права і обов'язки страхувальника можуть перейти до іншого громадянина чи юридичної особи лише за згодою страховика, якщо інше не передбачено договором страхування.

Уразі смерті страхувальника, який укладав договір особистого страхування на користь третіх осіб, його права і обов'язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до чинного законодавства покладено обов'язки щодо охорони прав і законних інтересів застрахованих (ст. 22).

У разі визнання судом страхувальника-громадянина недієздатним, його права і обов'язки за договором страхування переходять до його опікуна, а дія договору страхування цивільної відповідальності припиняється з часу втрати ним дієздатності.

У разі визнання судом страхувальника-громадянина обмежено дієздатним він здійснює свої права і обов'язки страхувальника за договором страхування лише за згодою піклувальника (ст. 24).

Якщо страхувальник - юридична особа втратив право юридичної особи і встановлено його правонаступника, права та обов'язки страхувальника переходять до правонаступника (ст. 23).

Призупинення дії страхового договору. Дія договору може бути призупинена на будь-якому етапі, якщо це передбачено законодавством, за вимогою або страхувальника, або страховика.

Причиною дострокового припинення дії договору може бути несплата страхувальником платежів у встановлені договором строки. Дія договору за цих умов вважається припиненою у разі, коли черговий страховий платіж не було сплачено за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.

Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніше як за ЗО календарних днів до дати припинення дії договору.

Не може бути достроково призупинено дію договору особового страхування з ініціативи страховика, якщо на це немає згоди страхувальника, за умови, що останній виконує усі умови договору страхування (якщо інше не передбачено умовами договору та законодавством України).

Якщо договір (окрім договору страхування життя) розривається з ініціативи страхувальника, то Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" передбачено два варіанти відповідальності страховика:

а) якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням страховиком умов договору, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю;

б) якщо ця вимога не зумовлена порушенням страховика умов договору, то останній повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, за вилученням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

Якщо достроково припиняється дія договору (крім страхування життя) з ініціативи страховика, але не з вини страхувальника, то останньому повністю повертаються сплачені ним страхові платежі.

Якщо договір розривається страховиком з причини невиконання страхувальником умов страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку дії договору, за вилученням нормативних витрат на ведення справи, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

Якщо достроково припиняється дія договору страхування життя, страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка розраховується математично на день припинення дії договору, залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснюється актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя.

Врегулювання вимог страхувальника щодо здійснення страхових виплат та страхового відшкодування збитків.

Перш ніж розглянути конкретніше це питання, необхідно звернути увагу на те, що поняття "страхова виплата" ширше, ніж поняття "страхове відшкодування".

Страхова виплата (benefit) - грошова сума, встановлена законом чи договором, яка виплачується страховиком страхувальнику, застрахованому чи вигодонабувачеві за настання страхової події.

Страхові виплати у особовому страхуванні здійснюються в обсязі страхової суми (чи її частини) та при страхуванні ренти - в обсязі визначених договором ануїтетів. Тут страхова виплата здійснюється незалежно від сум, які названі вище суб'єкти отримують за іншими договорами страхування та за обов'язковим соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням та в порядку відшкодування збитків. При страхуванні життя, крім страхової суми, страховик виплачує частину інвестиційного доходу.

Страхові виплати при майновому страхуванні та страхуванні відповідальності здійснюються в формі страхового відшкодування*

Страхове відшкодування (Insurance Indemnity) (врегулювання претензій страхувальника в зарубіжній практиці) - це грошова сума, яку страховик виплачує страхувальнику як відшкодування збитків, спричинених страховою подією, передбаченою страховим договором. Страховик, здійснюючи страхове відшкодування, має право регресного позову до винного у заподіянні збитків.

Порядок і умови здійснення страхових виплат та страхового відшкодування регламентуються ст. 25 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування":

"Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком".

При настанні страхового випадку страхувальник зобов'язаний:

o вжити необхідних заходів для попередження та усунення причин, що сприяють виникненню додаткових збитків;

o повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений конкретними правилами;

o подати в установленій формі заяву про виплату страхового відшкодування;

o надати страховику всю необхідну інформацію про збитки і документи для встановлення відповідальності та розміру збитків. Якщо такої інформації і документів немає, сприяти отриманню її страховиком.

Страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний:

o протягом зазначеного в Правилах часу направити на місце страхової події свого представника, і за участю страхувальника, його правонаступника чи третіх осіб скласти акт (аварійний сертифікат) про страхову подію;

o протягом двох робочих днів з моменту повідомлення про настання страхового випадку вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику;

o здійснити страхову виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (відшкодування) шляхом сплати неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування;

o відшкодувати витрати, здійснені страхувальником для попередження або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;

o за необхідності направити запит до компетентних органів.

Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара¹ до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи.

У разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про відомості, пов'язані зі страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Підприємства, установи та організації зобов'язані надсилати відповіді страховикам та МТСБ на запити про відомості, пов'язані зі страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик та Моторне (транспортне) страхове бюро несуть відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Страховик несе відповідальність за договором з частково виплаченим за ним відшкодуванням до кінця строку дії договору в межах різниці між відповідною страховою сумою, зазначеною в договорі, та сумою виплачених за ним страхових відшкодувань і страхових сум.

Якщо страхове відшкодування або страхові суми виплачені у розмірі зобов'язань страховика за договором до закінчення строку його дії, то дія договору припиняється з моменту закінчення розрахунку.

Страховик має право відмовити страхувальнику у страхових виплатах або страховому відшкодуванні. Підставою для цього є:

o навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

o вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

o подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

o отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

o несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

o інші випадки, передбачені законодавством України. Умовами договору страхування можуть бути передбачені й

інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству України.

Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Негативний фінансовий стан страховика не є підставою для відмови у виплаті страхових сум (їх частин) або страхового відшкодування страхувальнику.

Договір страхування може бути визнано недійсним у судовому порядку. Підставами для цього визначаються Цивільним кодексом України. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" визначає також, що договір визнається недійсним у разі його укладання після настання страхового випадку та якщо об'єктом страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового рішення, що набуло законної сили.

Висновки

1. Об'єктом купівлі-продажу на страховому ринку є послуга "страховий захист".

2. Як економічна категорія страховий захист е теоретичним відображенням перерозподільчих відносин у зв'язку зі страховими виплатами та відшкодуванням страховиком втрат, пов'язаних з майновими інтересами страхувальників, застрахованих осіб чи правонаступників, спричинених страховими подіями, передбаченими страховим договором.

3. Особливості страхової послуги полягають у тому, що: 1) можливість страхувальника отримати страхову виплату у формі відшкодування збитків має вірогідний характер; 2) при майновому страхуванні ні страхувальник, ні страховик не зацікавлені в настанні страхової події, що зумовлює збитки, оскільки з її настанням страхувальник втрачає час на придбання втраченого майна і, як правило, грошове відшкодування збитків є частковим, а страховик за цих умов втрачає можливість привласнити частину страхової премії страхувальників; 3) власник страхового поліса не має права передачі користування страховою послугою іншій особі, якщо така передача не передбачена договором.

4. Страховий договір - це письмова строкова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страхувальник зобов'язується сплачувати страхові внески (платежі, премії) у визначені строки та виконувати інші умови договору, а страховик зобов'язується здійснити страхові виплати та відшкодувати збитки у разі настання страхового випадку.

б. Ознаками страхового договору є: самостійність, двобічний характер, платність, ризиковість, строковість, випадковість страхових подій, обмеженість відповідальності страховика.

6. Умови страхового договору поділяють на три групи: істотні (визначаються законом або обов'язковою згодою сторін), звичайні (не потребують згоди сторін) та випадкові (можуть бути внесені до договору за згодою сторін).

7. Андерайтинг - це процедура аналізу та вибору ризиків для прийняття їх на страхування чи перестрахування.

8. Дія договору страхування призупиняється за згодою сторін, а також при закінченні строку дії договору; при виконанні страховиком зобов'язань у повному обсязі; ліквідації страховика у порядку, визначеному законодавством України; ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника - фізичної особи чи втрати ним дієздатності; при несплаті страхувальником внесків (премій) у встановлені договором строки.

9. Страховики, що здійснюють страхування життя, зобов'язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів з страхування життя.

10. Страхові виплати, що здійснює страховик за умови настання страхового випадку, в майновому страхуванні та страхуванні відповідальності мають характер страхового відшкодування, а в особовому страхуванні - страхового покриття.

Навчальний тренінг

Основні терміни і поняття

Андерайтинг; ковернота; правила страхування; страхова відповідальність (покриття); страхова послуга; страхова сума; страхове відшкодування збитків; страхове відшкодування;

страхове свідоцтво; страховий випадок; страховий договір (угода); страховий захист; страховий інтерес; страховий платіж; страховий поліс; страховий ризик; страховий сертифікат; страховий тариф; страхові виплати; системи страхування: пропорційної відповідальності, першого ризику, дробової частини, за дійсною вартістю майна; умови страхування; істотні, звичайні, випадкові; франшиза: умовна та безумовна.