Страхування - Базилевич В.Д. - 17.2. Державний нагляд за страховою діяльністю

Страховий ринок України з самого початку його становлення потребував опіки держави, хоча спеціального державного органу, який би здійснював цю функцію, до 1993 р. не було. В той час на Міністерство фінансів України було покладено здійснення загальної функції нагляду. У жовтні 1993 р. було створено Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю, який проіснував до квітня 2002 р. З цього часу функції страхового нагляду передаються Управлінню контролю фінансових ринків, ліцензування і нагляду в межах Департаменту фінансових установ та ринків Міністерства фінансів України. 11 грудня

2002 р. за Указом Президента України № 1163/2002 згідно із Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" було створено Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг). Указом Президента України від 4 квітня

2003 р. № 292/2003 затверджено Положення про Комісію, згідно з яким Комісія є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Основні завдання Комісії:

o проведення єдиної та ефективної політики у сфері надання фінансових послуг;

o розробка і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг;

o здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і додержанням законодавства в цій сфері;

o захист прав споживачів фінансових послуг;

o узагальнення досвіду застосування законодавства України з питань функціонування ринків фінансових послуг, розробка та внесення пропозицій щодо його (законодавства) удосконалення;

o запровадження визнаних міжнародних правил розвитку ринків фінансових послуг;

o здійснення функцій державного фінансового моніторингу на ринку фінансових послуг з метою забезпечення реалізації норм Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом";

- сприяння інтеграції до європейського та світового ринків фінансових послуг.

Держфінпослуг має таку структуру:

o Управління організаційно-аналітичного забезпечення керівника;

o Департамент державного регулювання та розвитку ринків фінансових послуг;

o Департамент страхового нагляду;

o Департамент нагляду за недержавними пенсійними фондами (НПФ);

o Департамент нагляду за кредитними установами;

o Департамент нагляду за фінансовими компаніями;

o Адміністративно-господарський департамент;

o Юридичне управління;

o відділ фінансового моніторингу та внутрішнього аудиту;

o відділ міжнародного співробітництва та протоколу;

o відділ кадрів;

o відділ діловодства і контролю;

o територіальні управління.

Департамент страхового нагляду - це самостійний структурний підрозділ Держфінпослуг, у складі якого є:

o відділ аналізу звітності;

o відділ ліцензування страховиків;

o управління виїзного страхового нагляду;

o інспекційний відділ;

o відділ роботи з територіальними управліннями. Функції Департаменту страхового нагляду такі:

o ухвалення рішень про реєстрацію страховиків та внесення їх до Єдиного державного реєстру страховиків (перестрахо-виків);

o здійснення ліцензування діяльності страховиків;

o ведення державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

o реєстрація при видачі ліцензій на право здійснювати відповідного виду страхування правил страхування та змін і / або доповнень до цих правил;

o здійснення контролю за платоспроможністю страховиків та достовірністю інформації, яку страховики надають до Комісії;

o аналіз інформації про стан та перспективи розвитку ринків фінансових послуг;

o проведення виїзних та безвиїзних перевірок діяльності страховиків та страхових посередників;

o надсилання страховикам обов'язкових до виконання розпоряджень щодо усунення порушень законодавства та вимоги надання необхідних документів;

o застосування засобів впливу у разі порушення страховиками законодавства, що регулює діяльність з надання фінансових послуг, якщо ці засоби впливу не належать до компетенції Комісії;

o підготовка пропозицій та рішень Комісії про:

o усунення керівництва від управління страховими компаніями у разі порушення вимог законодавства;

o призначення тимчасової адміністрації;

o включення фінансових установ до державного реєстру фінансових установ або виключення їх з реєстру;

o видачу, призупинення, анулювання та поновлення ліцензій на право надання фінансових послуг.

Уповноважений орган, згідно зі ст. 37 Закону України "Про страхування", має право:

o одержувати в установленому порядку від страховиків звітність про страхову діяльність, інформацію про їх фінансовий стан та необхідні пояснення щодо звітних даних, а від підприємств, установ і громадян - інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

o проводити перевірку стосовно правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність та достовірність їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування; не частіше одного разу на рік призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

o видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання - призупинювати чи обмежувати дії ліцензії цих страховиків до усунення виявлених порушень або прийняття рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків);

o проводити тематичні перевірки діяльності страховиків у разі необхідності перевірки фактів, викладених у скаргах, заявах, зверненнях страхувальників, достовірності показників звітності, виконання вимог раніше наданих приписів, за дорученням правоохоронних органів державної влади, зустрічних перевірок достовірності та правильності укладених договорів страхування та перестрахування та в разі надходження інформації від страхувальників про порушення;

o отримувати від страхових та перестрахових брокерів установленої звітності про їхню діяльність та інформацію про укладені договори, а також необхідні пояснення стосовно даних;

o видавати приписи страховим посередникам про усунення виявлених порушень законодавства, а в разі їх невиконання - приймати рішення про виключення страхового або пере-страхового брокера з державного реєстру страхових і перестрахових брокерів;

o одержувати в установленому порядку від аварійних комісарів інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань, у тому числі інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та заподіяну шкоду;

o створювати комісії та робочі групи для проведення перевірок діяльності страховика та страхових посередників;

o здійснювати контроль за достовірністю та повнотою інформації, що надається учасниками страхового ринку;

o отримувати безоплатно від органів виконавчої влади інформацію та статистичну звітність, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

o звертатись до суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика (перестраховика) або страхового посередника у випадках, передбачених законом.

Посадові особи Уповноваженого органу (Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України) у випадку розголошення в будь-якій формі відомостей, що є комерційною таємницею страховика, несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Ст. 43 Закону України "Про страхування" розкриває, за яких умов Уповноважений орган має право призначити проведення примусової санації страховика. Такими умовами є:

o невиконання страховиком зобов'язань перед страхувальниками протягом трьох місяців;

o недосягнення ним визначеного законом розміру статутного фонду;

o настання інших випадків, визначених чинним законодавством України.

Примусова санація передбачає:

o проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, в тому числі обов'язкової аудиторської перевірки;

o визначення Уповноваженим органом управляючої особи, без згоди якої не може здійснюватися фінансове, господарське і кадрове управління страховиком;

o встановлення заборони на вільне користування майном страховика та взяття страхових зобов'язань без дозволу Уповноваженого органу;

o встановлення обов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків зі страхувальниками;

o прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика. Ліквідація страховика здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Реорганізація страховика (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) проводиться у порядку, визначеному чинним законодавством України, з урахуванням особливостей із забезпечення правонаступництва щодо укладання договорів страхування, встановлених Уповноваженим органом.

Реорганізація страховика за рішенням Уповноваженого органу передбачає:

o реорганізацію у страхового посередника відповідно до нормативних актів, що регулюють діяльність страхових посередників;

o об'єднання кількох страховиків із визначенням порядку передачі страхових зобов'язань за умов погодження на це власників страховиків;

o залучення до числа учасників страховика інших страховиків (у тому числі іноземних) за умови проведення ними всіх розрахунків за зобов'язаннями та боргами страховика, строк сплати яких уже настав.

Ліквідація страховика, що має зобов'язання перед страхувальниками, у разі визнання його банкрутом здійснюється у порядку, визначеному законом.

При ліквідації страховика у разі, коли учасники страховика прийняли таке рішення і страховик не має зобов'язань перед страхувальниками, Уповноважений орган приймає рішення про виключення страховика з Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Виключення страховика з Державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності органами державної влади та органами місцевого самоврядування у зв'язку з його ліквідацією або реорганізацією здійснюється тільки після внесення відповідних змін у Єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків).

17.3. Ліцензування страхової діяльності
17.4. Оподаткування страховиків
Оподаткування доходів страховика, отриманих від інших видів діяльності
Оподаткування страховиків-нерезидентів
Висновки
Навчальний тренінг
Розділ 18. РЕГУЛЮВАННЯ ТА НАГЛЯД ЗА БАНКІВСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ
18.1. Організаційні засади регулювання банківської діяльності та банківського нагляду
18.2. Базельський комітет та його роль у формуванні системи регулювання діяльності комерційних банків
18.3. Реєстрація банків та ліцензування банківської діяльності
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru