Система страхування від нещасних випадків у своєму розвитку пройшла ряд етапів, протягом яких змінювалася її нормативно-правова, методична, організаційна та економічна база. Свій початок страхування від нещасних випадків бере з XIX ст., хоч згадки про таке страхування були ще в ХУП-ХУШ ст. Інтенсивний розвиток страхування від нещасних випадків у Росії та Україні можна віднести до початку XX ст.
Об'єктом страхового захисту в разі страхування від нещасних випадків є майнові інтереси застрахованої особи, які пов'язані з тимчасовим чи постійним зниженням доходу або додатковими втратами через смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку.
Страхування від нещасних випадків - це ризиковане страхування, яке, на відміну від накопичувального довгострокового страхування життя, передбачає виплату страхової суми лише в разі настання страхового випадку (у повному розмірі або певної її частини). Виплата страхової суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії договору страхування не передбачається.
Досвід страхування від нещасних випадків свідчить, що воно може здійснюватись у різних формах, але при цьому зберігається єдиний соціально-економічний зміст.
Розглядаючи страхування від нещасних випадків, слід мати на увазі, що Закон України "Про страхування" чітко визначає види та поняття добровільного і обов'язкового страхування.
За видами страхування від нещасних випадків поділяється так:
- індивідуальне - у цьому разі страхувальником є фізична особа, яка укладає договір стосовно самої себе або іншої фізичної особи, а сплата страхових платежів здійснюється за рахунок застрахованих;
- колективне - коли страхувальником є юридична особа (підприємство або організація), яка укладає договір страхування на користь своїх працівників, і сплата страхових платежів здійснюється за рахунок організацій, з якими застраховані перебувають у трудових або інших передбачених законом відносинах. Удосконалення індивідуального та колективного страхування відбувається насамперед внаслідок розширення обсягів страхової відповідальності, контингенту страхувальників і застрахованих, підвищення рівня страхового забезпечення, платоспроможності страховиків, спрощення порядку та механізму виплат. Відповідно до Закону України "Про страхування" страхування від нещасних випадків може мати обов'язкову або добровільну форму.
Обов'язкові види страхування запроваджуються законами України. З метою захисту інтересів не лише окремих страхувальників, а й усього суспільства в цілому та його складових зокрема здійснюється обов'язкове страхування в порядку та за умовами, що їх затверджує Кабінет Міністрів України.
Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком. Умови та порядок проведення страхування визначаються правилами, які встановлюються страховиком самостійно, але з урахуванням чинного законодавства.
65. Характеристика окремих видів обов'язкового особистого страхування
Станом на сьогодні в Україні здійснюються наступні види обов'язкового страхування:
1) державне обов'язкове особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;
2) державне обов'язкове особисте страхування працівників митних органів;
3) державне обов'язкове особисте страхування працівників прокуратури;
4) державне обов'язкове страхування службових осіб державних органів у справах захисту прав споживачів;
5) державне особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори;
6) державне особисте страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ;
7) державне особисте страхування службових осіб державних податкових інспекцій;
8) державне особисте страхування службових осіб державної контрольно-ревізійної служби в Україні;
9) державне страхування донорів крові та/або її компонентів;
10) державне страхування життя і здоров'я народних депутатів;
11) державне страхування посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю;
12) державне страхування працівників державної лісової охорони;
13) державне страхування спортсменів вищих категорій;
14) медичне страхування;
15) страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень у радгоспах та інших державних сільськогосподарських підприємствах;
16) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;
17) особисте страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);
18) страхування авіаційних суден;
19) страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за збитки, які можуть бути завдані ним при виконанні авіаційних робіт;
20) страхування відповідальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу;
21) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;
22) страхування життя і здоров'я суддів;
23) страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу при виконанні авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків;
24) страхування ризикових професій народного господарства від нещасних випадків;
25) страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;
26) страхування членів екіпажу та авіаційного персоналу.
Групи ризику страхування
67. Медичне страхування як один із методів поліпшення соціальної захищеності громадян
68. Особливості програм обов'язкового та добровільного страхування
69. Напрями розвитку медичного страхування в Україні
70. Специфіка страхування майна юридичних осіб
Страхова сума
71. Економічна ефективність страхування сільськогосподарських підприємств
Страхові ризики
72. Методика розрахунку збитку в рослинництві