Ринок і ресурси споживчих товарів - Офіленко Н.О. - 2.1.3. Структура ринку непродовольчих товарів України

Характерною особливістю споживчого ринку останніх років, як і взагалі після набуття незалежності Україною, є зростання на ньому питомої ваги імпортних товарів. Якщо п'ять років тому частка продажу споживчих товарів, вироблених за межами України, у товарообороті підприємств торгівлі (юридичних осіб) становила 26 % (із них продовольчих - 8 %, непродовольчих - 38 %), то за 9 місяців 2009 р. - 36 % (із них продовольчих товарів - 12 %, непродовольчих - 48 %). Нині на внутрішньому ринку пропонують практично тільки імпортне: аудіо- та відеообладнання (97 %), взуття (96 %), трикотаж (91 %), електропобутові прилади (90 %) тощо.

Зростання імпортозалежності посилює відкритість економіки України, що робить її надмірно вразливою від зовнішньої кон'юнктури. Найбільш вагомими причинами експансії імпорту на внутрішньому споживчому ринку є низька конкурентоспроможність вітчизняних товарів і відкриття внутрішнього ринку в результаті інтеграції до світових господарських структур, зокрема до СОТ.

Значний дисбаланс розвитку світової економіки та структурну відсталість української економіки, її неготовність до різких коливань попиту та загострення конкуренції на сировинних ринках продемонструвала криза, яка розгорталася у світі у 2008-2009 роках.

Економічна криза деформувала усталену протягом кількох років структуру промисловості. На перший погляд, вона стала більш збалансованою, що проявилося в зменшенні частки галузей, орієнтованих на виробництво сировини та напівфабрикатів. Водночас, спад в сировинних галузях не компенсувався відповідним збільшення частки технологічних та наукоємних сегментів промисловості.

Україна відчула негативні наслідки світової фінансово-економічної кризи з квітня 2008 року, по-перше, через різке скорочення зовнішнього попиту. У цілому в 2009 році можна умовно виокремити три періоди падіння промислового виробництва:

- перший період (січень - лютий) - продовження рецесійних процесів у вітчизняному промисловому комплексі, розпочатих у III кварталі 2008 року. Падіння виробництва у промисловості у січні становило 33,8 відсотка, у січні - лютому - 32,6 відсотка. У цей час не лише вплив світової фінансової кризи спричинив згортання виробництва, а й невизначеність питання з газопостачанням на початку 2009 року. Як наслідок, упродовж січня значна кількість підприємств хімічної та металургійної галузей фактично не працювала або працювала на мінімальній потужності;

- другий період (березень - травень) - період певної адаптації промислових виробників до кризових умов господарювання та формування нових схем організації виробництва. Два місяці поспіль кумулятивний показник залишався на одному рівні ("-" 31,8 відсотка, у січні - травні - "-" 31,7 відсотка). У цей період виробникам доводилося вирішувати не лише проблеми втрати зовнішніх ринків, а й проблеми, пов'язані із:

S скороченням обсягів фінансування майже з усіх джерел, але в першу чергу обмеженням кредитування (встановлення більш жорстких умов отримання кредитів, підвищення відсоткових ставок на кредити внаслідок погіршення ліквідності банківських установ);

S зменшенням попиту населення у зв'язку зі зниженням купівельної спроможності внаслідок як реального падіння доходів населення (у цілому за рік доходи населення скоротилися на 8,5 відсотка), так і згортання споживчого кредитування на тлі підвищення вартості обслуговування раніше отриманих валютних кредитів;

S курсовою нестабільністю.

Усе це потребувало від виробників зміни фінансових та виробничих стратегій і призвело за короткостроковий період до різкого звуження не лише інвестиційної активності, а й виробничої через обмеження обігових коштів, що вплинуло на виробництво кредито-залежних та внутрішньоорієнтованих галузей (харчової промисловості, торгівлі, машинобудування);

- третій період (червень - грудень) - з початком пожвавлення зовнішніх ринків сформувалася стала тенденція щомісячного уповільнення кумулятивних темпів падіння виробництва (з 31 % у січні - червні до 21,9 % за підсумком 2009 року). Крім того, причинами відновлення промислового зростання наприкінці 2009 року стали такі фактори як завершення періоду пристосування виробників до нових складних умов господарювання і відповідно перехід, як зазначалося, на нові схеми організації діяльності.

У цілому за підсумками 2009 року падіння виявилося значним: у металургії - 26,7 %, хімічній і нафтохімічній промисловості - 23 %, машинобудуванні - 44,9 %. При цьому майже двократне згортання машинобудівного виробництва пов'язано насамперед із різким звуженням інвестиційного попиту на внутрішньому ринку. Гальмування розвитку промислової діяльності вплинуло на зменшення виробництва послуг транспорту і торгівлі, зокрема, відбулося падіння обсягу вантажообороту - на 22,4 %, обороту оптової торгівлі - на 19,3 %.

Криза у 2008 - 2009 роках не лише негативно вплинула на динаміку виробництва, а й погіршила фінансовий стан підприємств, а отже - їх кредитоспроможність. До того ж збільшення рівня тіньової економіки з 29,4 % на кінець вересня 2008 року до 34,9 % за 2009 рік (розрахунки Мінекономіки) фактично спричинило посилення податкового тиску на офіційно працюючу частину підприємств та відволікання кредитних ресурсів на державні запозичення в умовах недоотримання доходів через значну тінізацію.

У цілому 2009 рік закінчився падінням: ВВП - на 15,1 відсотка, обсягів промислового виробництва - на 21,9 відсотка, будівництва - на 48,2 відсотка, інвестицій в основний капітал - на 43,7 відсотка (за дев'ять місяців 2009 року), експорту товарів та послуг - на 36,6 відсотка, імпорту - на 43,7 відсотка, реальної середньомісячної заробітної плати - на 9,2 відсотка. Індекс споживчих цін становив 112,3 відсотка, рівень безробіття збільшився до 8,8 відсотка. Вперше за останні десять років в економіці збитки підприємств перевищили прибутки на 31,6 млрд гривень.

Продукція українських виробників, за винятком окремих видів товарів, є неконкурентоспроможною як на світовому, так і на внутрішньому ринку. Це обумовлено багатьма причинами. Одна з них - скорочення витрат на науково-конструкторські роботи, що призвело до зниження якості продукції, уповільнення процесу її відновлення, втрати завойованих раніше ринкових позицій.

Значна кількість промислових підприємств щороку припиняє інноваційну діяльність. Про низьку інноваційну активність підприємств свідчать показники обсягів реалізованої інноваційної продукції в Україні. У загальному обсязі промислової продукції лише 4,8 відсотка мають ознаки інновацій. Крім цього, спостерігається безупинне зниження рівня наукоємності вітчизняної продукції. Частка вітчизняної наукоємної продукції на світовому ринку високо-технологічної продукції становить 0,05-0,1 відсотка, в той час як частка Росії на світовому ринку високих технологій становить на цей момент близько 1 %. На шляху масової реалізації інновацій постають перешкоди фінансового, політичного, правового характеру.

Сьогодні більш як 90 % продукції, що виробляється промисловістю України, не має сучасного технічного забезпечення, що спричиняє нерентабельність і неконкурентоспроможність більшості вітчизняних товарів.

Ринок внутрішнього споживання продукції радіоелектроніки та приладобудування значною мірою залежить від імпортної продукції. Номенклатура продукції радіоелектронної промисловості, виробництва засобів зв'язку, телекомунікації та приладобудування має широкий спектр і технологічні особливості її виробництва. Ці обставини обумовили формування протягом останніх років відповідної структури виробництва та внутрішнього ринку споживання продукції, в якій баланс між продукцією вітчизняного виробництва, у тому числі експортної спрямованості, та імпорту набув відносно усталеного значення.

Обсяг споживання продукції зазначеної номенклатури у 2009 році становив близько 12 146,2 млн гривень, обсяг імпорту в національній валюті - близько 12 460,5 млн гривень, обсяг виробництва продукції - близько 5391,8 млн гривень, а експорту - близько 5706,2 млн гривень.

Разом з цим мають місце інші фактори, які стримують інтенсивність розвитку галузі, до яких слід віднести те, що продукція зазначеної номенклатури не завжди користується попитом, про що свідчать значні обсяги залишків готової продукції на кінець року. Причиною цього є застарілість технології, за якою ця продукція виробляється.

Невдосконаленість системи сертифікації та стандартизації призвела до того, що у 2009 році обсяг внутрішнього споживання продукції засобів зв'язку та телекомунікації становив на 1775,4 млн гривень менше ніж обсяг імпорту тієї ж продукції.

Сучасний стан машинобудування характеризується надзвичайно низьким рівнем технологічних процесів, який більше ніж вдвічі нижчий від європейського. Рівень автоматизації і комплексної механізації майже втричі нижчий від рівня промислово розвинених країн. Зношеність виробничих фондів по машинобудуванню становить 65-75 відсотки, а середній вік технологічного обладнання і устаткування близько 30 років. Тому, відповідно до віку обладнання і устаткування, в машинобудуванні наразі використовуються технологічні процеси 70-80-х років минулого століття.

На відміну від промислово розвинутих країн світу, в Україні освоєння нових наукоємних технологій, створення нових матеріалів із спеціальними властивостями та нового технологічного обладнання йде повільними темпами. Порівняно з розвинутими країнами галузева структура української промисловості занадто обтяжена виробництвом первинних сировинних ресурсів і напівфабрикатів. В той же час питома вага продукції машинобудування, яка є основою інноваційного розвитку, нижча в 2-3 рази від рівня розвинутих країн.

Вітчизняний гірничо-металургійний комплекс має ряд проблем, що не дозволяє йому досягти показників розвитку світової металургії, це:

- структурна недосконалість і значна зношеність основних фондів підприємств галузі (65 %);

- висока, порівняно з провідними промислово розвинутими країнами, матеріало- та енергоємність металургійної продукції;

- скорочення вітчизняної бази залізорудної сировини та вугілля, що ставить металургійну промисловість у залежність від імпортованої сировини;

- експортна орієнтованість збуту продукції при нерозвиненості внутрішнього ринку, що обумовлює залежність функціонування галузі від кон'юнктури зовнішнього ринку металопродукції;

- скорочення в останнє десятиріччя виробництва високотехно-логічних та наукоємних видів металопродукції та переважна орієнтація на виробництво продукції сировинної спрямованості з низьким ступенем обробки;

- неможливість отримання довгострокових кредитів для більшості підприємств, відсутність сприятливих умов для залучення інвестицій з метою розвитку галузі;

- недостатність бюджетного фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, спрямованих на створення та впровадження новітніх технологій і обладнання.

Як наслідок, зростання ризиків втрати експортного потенціалу металургійної галузі та забезпечення вітчизняного внутрішнього ринку високотехнологічною та наукоємною металопродукцією.

Легка промисловість у 2009 році, як і решта галузей промислового комплексу України, працювала у скрутних економічних умовах, спричинених нестабільною фінансовою ситуацією, інертністю кризових явищ у світовій та вітчизняній економіці, а також системними проблемами галузі.

На початку року кризові економічні процеси поглибилися і спад виробництва у легкій промисловості у січні 2009 року становив 37,9 відсотка. Таке значне зменшення виробництва було зумовлено суттєвим скороченням інвестування, падінням обсягів реалізації продукції галузі на внутрішньому ринку через скорочення виробництва у суміжних галузях промисловості та різким зниженням платоспроможного попиту населення.

В державі фактично відсутнє виробництво сучасних засобів виробництва.

Кабінетом Міністрів України визначено основні напрями дії щодо подолання негативних явищ у галузі. У Державній програмі економічного і соціального розвитку України на 2010 рік зокрема зазначається, що стабілізації та поступовому нарощуванні обсягів виробництва легкої промисловості сприятимуть:

- зменшення залежності внутрішнього ринку споживання від імпорту продукції та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому ринку.

- покращення лісосировинного забезпечення вітчизняних деревообробних та целюлозно-паперових підприємств.

- реформування технічного законодавства України відповідно до міжнародних і європейських норм та гармонізація національних нормативних документів з міжнародними.

- прийняття та впровадження технічних регламентів за пріоритетними секторами української промисловості.

- забезпечення конкурентоздатності виробництва азотних мін-добрив та захист вітчизняного виробника хімічної продукції шляхом впровадження обмежувальних заходів щодо масового імпорту здешевленої аналогічної продукції походженням із Білорусії та Росії.

- удосконалювання законодавчого та нормативного забезпечення функціонування та розвитку оборонно-промислового комплексу.

- підвищення ефективності роботи підприємств оборонно-промислового комплексу.

- модернізація та технічне переоснащення підприємств гірничо-металургійного комплексу і впровадження високоефективних екологічно чистих енерго- та ресурсозберігаючих технологій та обладнання.

- впровадження нових технологій на підприємствах машинобудівного комплексу.