Стандартизація та сертифікація товарів і послуг - Салухіна Н.Г. - 1.6. Основні сфери застосування міжнародних стандартів

Ключові слова та поняття: взаємне визнання, державний нагляд, глобальна стандартизація виробництва, комітети-члени ISO, концептуальні принципи формування міжнародних стандартів, менеджмент якості, практика прямого застосування міжнародних стандартів як державних, система якості, родина міжнародних стандартів, стандарти IEC, стандарти ISO, стандарти ISO по менеджменту якості, Угода по технічних бар'єрах у торгівлі (Кодекс GAJJ/WJO)

Як вже зазначено, результатом діяльності міжнародних та регіональних організацій в галузі стандартизації, метрології та управління якістю є розробка міжнародних стандартів (рис. 1.6.1).

Особливе значення міжнародна діяльність зі стандартизації набуває в світлі рішучих заходів, які здійснюються світовим товариством щодо ліквідації перешкод та обмежень у торгівлі між країнами. Стандартизація у міжнародному масштабі створює сприятливі умови для торгівлі за рахунок єдиних підходів до якості продукції, її взаємозамінності, технічної сумісності, безпеки й охорони навколишнього середовища, що пов'язано з розробкою міжнародних стандартів. Використання міжнародних стандартів дозволяє швидко розвивати і піднімати виробництво до рівня передових промислових країн і тим самим розвивати та поглиблювати торговельно-економічні відносини між країнами. Міжнародні стандарти, які розробляються різними міжнародними організаціями, усувають технічні бар'єри у торгівлі (ТБТ), що пов'язано з розрізненнями у національних стандартах країн світу. Крім того, на перший план висувається проблема якості продукції. Концептуальні принципи формування міжнародних стандартів, визначені Світовою організацією торгівлі, наведені на рис. 1.6.2.

Міжнародні рекомендації, наведені у стандартах, не обов'язкові для країн, але відповідність продукції нормам подібних стандартів визначає її вартість і конкурентоспроможність на світовому ринку. Конкурентоспроможність національної продукції на світовому ринку є важливим стимулом для країн, які бажають брати участь у міжнародній діяльності зі стандартизації. Сьогодні стандартизація є одним з діючих засобів забезпечення високоякісною та конкурентоспроможною продукцією споживачів, а також має першорядне значення для підвищення зовнішньоторговельного обігу країни.

У сучасний період діє близько 15 тис. міжнародних стандартів, майже 10 тис. знаходиться на різних ступенях підготовки і затвердження (табл. 1.6.1).

За ініціативи колишнього Президента ISO пана Лью Ман Леонга була підготовлена "Біла книга ІБО", яка являє собою стисле, але важливе звернення до високих посадових осіб країн стосовно міжнародних стандартів та інших технічних регламентів з визначенням їх ролі у міжнародній торгівлі, в усуненні технічних перешкод в торгівлі, використання міжнародних стандартів для покращання системи управління якістю та збереження навколишнього середовища.

Слід підкреслити, що міжнародні стандарти не є юридично обов'язковими документами для використання. Кожна країна має право застосовувати їх цілком, окремими розділами чи зовсім не застосовувати (див. табл. 1.6.2). Ці стандарти носять рекомендований характер. Однак вони встановлюють вимоги і показники, які відповідають світовому технічному рівню і впливають на національні стандарти, а через них обумовлюють попит на ту чи іншу продукцію на міжнародному ринку.

Таблиця 1.6.1

Кількість міжнародних стандартів, розроблених міжнародними та регіональними організаціями стандартизації (на кінець 1990-х рр.)

Таблиця 1.6.2

Підходи до використання міжнародних стандартів з боку країн-учасниць ISO

У міжнародних стандартах регламентуються питання сумісності та взаємозамінності продукції, методи випробувань різних видів продукції, класифікації (терміни та визначення), технології, транспортування і зберігання та інше. Питання ж встановлення вимог до якісних характеристик продукції залишаються, як правило, поза змістом міжнародних стандартів. Це пояснюється тим, що якість товарів на світовому ринку є прерогативою виробника та споживача. Від технічного рівня й якості продукції залежить її ціна, конкурентоспроможність і ефективність виробництва. Однак показники і вимоги, які пов'язані з безпекою обладнання, охороною навколишнього середовища, охороною здоров'я тощо, достатньо повно охоплюють усі сторони об'єкта в міжнародних стандартах.

Для розробки міжнародних стандартів за основу приймають один із національних стандартів провідних країн світу. За право розробляти міжнародні стандарти між країнами йде серйозна боротьба. Промислово розвинені країни, окремі найбільші виробники продукції прикладають значні зусилля для того, щоб їм доручили розробку міжнародних стандартів. Для цього вони намагаються в основу міжнародних стандартів покласти свій національний стандарт чи ведуть боротьбу за формулювання окремих пунктів та вимог, які закладаються в майбутній стандарт. Адже на ці вимоги повинні будуть орієнтуватися всі країни і вони використовують міжнародні стандарти для отримання переваг у торгівлі Якщо країні вдається в основу міжнародного стандарту покласти положення і вимоги національного стандарту, то вона отримує певні переваги під час виробництва продукції для світового ринку, бо звільняється від необхідності перебудування виробництва, що неминуче пов'язано з додатковими капіталовкладеннями і підвищенням собівартості продукції.

Міжнародні стандарти розробляються не на всі види продукції, а тільки на ту продукцію, яка є об'єктом для зовнішньої торгівлі між країнами. Проекти міжнародних стандартів розробляються робочими групами відповідних технічних комітетів (ТК), в яких беруть участь спеціалісти провідних країн. Проект міжнародних стандартів погоджується

комітетами-членами ISO чи інших міжнародних організацій. Після погодження проект міжнародних стандартів розсилається всім комітетам-членам на голосування. Стандарт приймається як міжнародний при отриманні не менш ніж 75 % голосів комітетів-членів ISO, які брали участь у голосуванні, та затверджується більшістю голосів членів Ради. Затверджені стандарти видаються робочими мовами ISO.

У міжнародних стандартах передбачається рівень технічних вимог, методів вимірювань і випробувань та інше, як і в національних стандартах. Обов'язковими вимогами до об'єктів стандартизації в міжнародних стандартах є вимоги до їх безпеки для життя і здоров'я людей, охорони навколишнього середовища, взаємозамінності та технічної сумісності.

Міжнародні стандарти акумулюють новітні досягнення науки і техніки провідних країн світу, відображають інтереси більшості країн і тому беруться за основу при розробці національних та регіональних стандартів. Стандартизація, яка на міжнародному рівні не тільки сприяє швидкому впровадженню наукових досягнень у практику, але і допомагає визначити найбільш економічні та перспективні напрямки розвитку науково-технічного прогресу - це інструмент управління науково-технічним і економічним розвитком країн. Міжнародні стандарти для багатьох країн є випереджаючими.

Останнім часом поширюється практика прямого застосування в народному господарстві країн міжнародних та регіональних стандартів як державних.

В Європі зростаюча інтеграція, глобалізація ринків, вимоги екологічних факторів призвели до необхідності визначення основних принципів у подальшому розвитку стандартизації на регіональному рівні. Так, у 1985 р. було прийнято нову концепцію гармонізації стандартів, запроваджено вимоги щодо забезпечення безпеки та надійності продукції. А в 1987 р. ISO було розроблено та впроваджено міжнародні стандарти серії 9000, доповнені у подальшому стандартами серії 10000, які концентрували досвід управління якістю, нагромаджений в різних країнах, і в багатьох із них були запроваджені як національні. Хоча ці вимоги носять рекомендаційний характер, забезпечення їх єдності набуває великого значення. Тому Європа в основному орієнтується на основоположні стандарти ISO 9000 та GN 29000.

Як вже було зазначено, міжнародні стандарти ISO, ІЕС, інших міжнародних організацій зі стандартизації не мають обов'язкового характеру. Кожна країна може застосовувати їх в цілому, окремими розділами або зовсім не застосовувати. Однак в умовах гострої конкуренції на світовому ринку, коли йде боротьба за споживача, виробники продукції змушені впроваджувати стандарти, вироблені міжнародними організаціями. А державні установи країн цих виробників розробляють відповідні законодавчі основи стандартизації, сертифікації та метрології у відповідних національних законах.

У сучасному світі стандарти існують у динамічному та змінному середовищі. Оновлення продукції та технологій, технологічні прориви та руйнація традиційних меж галузей, занепад одних сфер діяльності та стрімке зростання нових - це загальна риса сучасних розвинених економік. З іншого боку для них характерне глибоке протиріччя, яке є одним із "прихованих двигунів" сучасного ринку, а саме - глобальна стандартизація виробництва за індивідуалізації споживання. Практичний наслідок цього - постійна наявність великого попиту на вироби, які виходять за межі усталених, застандартизованих рішень. Усе це ставить певні вимоги до стандартизації, зумовлюючи її динамізм. Разом з тим, необхідно не тільки розроблювати нові стандарти на основі досягнень науки і техніки, але й підтримувати на належному рівні чинні стандарти, не допускати помітного відставання вимог стандартів від, у першу чергу, прогресу технологій.

Стандарти є джерелом найважливішої інформації, оскільки в них зібрано норми і правила, засновані на досягненнях у різних галузях техніки, технології та практичного досвіду і визнані методом консенсусу представниками усіх зацікавлених сторін.

Важливо відзначити великий вплив стандартизації на підвищення конкурентоспроможності та якості продукції, який реалізується в основному через комплексне розроблення стандартів на сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектувальні вироби, оснащення, проектування і готову продукцію; на технологічні вимоги до найважливіших процесів і показників якості, а також на єдині методи випробування та вимірювання, засоби контролю та оцінювання відповідності. Стандарти полегшують вибір оптимального розмірного ряду та найкращих зразків, забезпечують організацію спеціалізованих виробництв, зменшують затрати на проектування і виготовлення, скорочують строки освоєння продукції.

Очевидно, наявність стандартів істотно полегшує та спрямовує діяльність виробника продукції щодо забезпечення її ринкової відповідності за критеріями конкурентоспроможності та якості. Доречно наголосити, що застосування принципу обов'язковості стандартів, надмірна деталізація вимог та орієнтація стандартизації на певні конструкційні рішення, застосування лише визначених матеріалів чи сировини тощо є гальмом у створенні належної продукції.

В історії міжнародної стандартизації посіли значне місце і набули великої популярності стандарти ISO серії9000. Вони широко використовуються в різних сферах: промисловості, організаціях транспортно-дорожнього комплексу, будівництві, освіті, охороні здоров'я. Популярність цих стандартів пояснюється тим, що вони стосуються універсальної і необхідної всім галузі - управління організацією з орієнтацією на якість кінцевого результату.

Визнано, що стандарти ISO серії 9000 є важливим інструментом для досягнення головної мети фірм у ринкових умовах - задоволення запитів споживача. Завоювати споживача можна лише через якість - таким є кредо провідних фірм усього світу.

Відомо, що один з основних принципів стандартів ISO серії 9000 - орієнтація на споживача - якнайбільше зберігає за підприємством свободу щодо вибору засобів і методів його реалізації. Від того, наскільки вдалим буде цей вибір, прямо залежить не тільки задоволеність споживача, але й спроможність системи менеджменту якості зберігати динамічну рівновагу й підтримувати розумний баланс інтересів. Вимоги стандарту, що стосуються продукції, призначеної для споживача, не зводяться тільки до вимог, сформульованим самим споживачем. Стандарт містить також розпорядження відносно законодавчих, нормативних і додаткових вимог, встановлених самим підприємством. Такий підхід дозволяє використовувати систему менеджменту якості не тільки для реєстрації задоволеності споживачів, але й для її регулювання.

У 1987 р. Міжнародна організація з стандартизації, використавши досвід створення британських стандартів (BS 5750 та ін.), розробила стандарти ISO серії 9000. Вперше, стосовно питань усунення внутрішніх невідповідностей, їх було переглянуто у 1994 р.

У міжнародних стандартах ISO серії 9000 встановлені основні вимоги щодо розробки всеохоплюючого (тотального) менеджменту якості (Total Quality Management - TQM) в промисловості та сфері обслуговування (банківська справа, лікарні, готелі, ресторани тощо). Стандарти ISO серії 9000 дали змогу:

o уніфікувати системний підхід до сфери діяльності по забезпеченню та поліпшенню якості;

o уніфікувати системний підхід до управління якістю;

o узагальнити рекомендації по вибору і використанню норм якості.

Слід відзначити, що стандарти ISO весь час вдосконалюються. Так, з моменту першого видання (1987 р.) навколо цих стандартів не припиняються дискусії, і, незважаючи на те, що діє вже третя редакція, спеціалісти пред'являють до них все нові вимоги. При перегляді стандартів відповідно до вимог ринку робочі групи орієнтувалися на досягнення наступних цілей:

o забезпечити відображення в стандартах кращого практичного досвіду їх застосування;

o забезпечити стабільність і узгодженість стандартів;

o сприяти застосуванню стандартів

В 1994 р. ISO/ТК 176 завершив перший перегляд стандартів ISO серії 9000. Робота по перегляду стандартів базувалась на стратегії впровадження міжнародних стандартів з якості на 1990-і роки та прогнозі деяких аспектів рішення проблеми якості до 2000 р. (документ "Прогноз 2000", підготовлений спеціальною групою ISO/ТК 176).

У 2000 р. Міжнародна організація з стандартизації здійснила ретельний перегляд стандартів ISO серії 9000 з урахуванням нових підходів та накопиченого досвіду в сфері якості. Родина стандартів ISO серії 9000:2000 складається з 4-х стандартів (замість більше 20, які були чинними до 15 грудня 2003 р.) (табл. 1.6.3).

Таблиця 1.6.3

Родина міжнародних стандартів версії 1994 року та версії 2000 року (3-я редакція)

Основною концепцією перегляду і підготовки нової версії (3-ї редакції) стандартів ISO серії 9000:2000 було їхнє зближення з ідеологією TQM - всеохоплюючого (тотального) менеджменту якості. Розробники цієї версії стандартів на основі аналізу й узагальнення досвіду TQM сформулювали вісім принципів менеджменту якості, які закладені в основу стандартів ISO серії 9000:2000 (рис. 1.6.3).

Серед відмінностей третьої редакції стандартів від попередніх слід зазначити такі:

o скорочена кількість стандартів; чітко сформульовані вимоги щодо досягнення задоволеності замовників та постійного поліпшення діяльності організації;

o більш логічна структура стандартів; упровадження принципу процесного підходу до діяльності організації;

o зручність у використанні на підприємствах сфери послуг та малого бізнесу;

o базування на восьми універсальних принципах менеджменту якості;

o можливість забезпечити задоволеність не тільки споживачів, але й інших зацікавлених сторін - персоналу організації, утримувачів акцій та суспільства в цілому. Стандарти ІSO 9000 в галузі систем менеджменту якості широко впроваджуються в

Європі, США, Японії, очікується різке збільшення кількості підприємств, що впроваджують стандарти ці стандарти в країнах Азії та Латинської Америки. За офіційною інформацією ISO, сьогодні більше мільйона організацій у світі впровадили СУЯ моделі ISO 9001:2000, що, безумовно, підтверджує загальний позитивний вплив СУЯ на конкурентоспроможність продукції та послуг. Понад 90 країн мають державні стандарти, еквівалентні стандартам серії 9000 (вітчизняний аналог ДСТУ ISO 9001:2001). Світовими лідерами у цій сфері є Китай, Італія, Японія, Іспанія, Велика Британія, США, Індія, Франція та Німеччина. У Європі найбільша кількість сертифікованих СУЯ у Чеській Республіці - понад 11 тис, Угорщині - понад 10 тис, Польщі - майже 6,5 тис, Румунії - 6 тис. Лідерами з активізації робіт щодо упровадження і сертифікації СУЯ є Латвія (приріст у 6 разів), Чехія, Росія та Словенія (приріст у 4 рази).

У 2000 р., після введення в дію стандартів !SO 9001 і !SO 9004, ^O/TO 176 оголосив восьмирічний мораторій на їхні зміни. Таке рішення було відступом !SO від звичайної практики чотирьох - або п'ятирічного періоду перегляду міжнародних стандартів. І це рішення мало певну підставу: за стандартами !SO серії 9000 потрібна сертифікація на відповідність цим стандартам. Адже, адаптація підприємств до нових моделей менеджменту якості вимагає істотних витрат часу, коштів, перебудови структури й інших змін, тому !SO визнала необхідним вісім років "не тривожити" бізнес.

Проте, у 2004 р. пожвавились роботи з підготовки нової версії стандартів !SO 9001¹ та !SO 9004². Доцільно нагадати, що кожен стандарт описує певну модель системи менеджменту якості. Обидві моделі гармонізовані між собою, але мають і деякі відмінності.

Так, перегляд стандарту !SO 9004 планується здійснити тільки до 2012 р., а в 2008 р. до нього внесені виправлення, пов'язані в основному з роз'ясненням і більш чітким формулюванням ряду норм. Зокрема, нова редакція !SO 9004 передбачає розробляння стратегій розвитку підприємства з використанням самооцінки рівня зрілості організації та реалізації розробленої стратегії розвитку підприємства з використанням концепції безперервного поліпшення діяльності.

Стандарт 9001 до 2008 р. переглянуто, а це мовою означає, що він істотно змінений. Концепція внесення незначних змін до ISO 9001:2000 і формування ISO 9001:2008 була вироблена в результаті опитування близько 1000 користувачів стандарту із 63 країн світу. Понад 80 % респондентів висловили своє задоволення стандартом та підтвердили його актуальність для цілей сертифікації. Остаточна редакція стандарту містить 75 уточнень.

Комітет ISO/ТС 176 "Управління якістю і забезпечення якості" одночасно з публікацією стандарту ISO 9001:2008 опублікував ще шість настанов:

o Принципи управління якістю;

o Настанова щодо вимог ІSO 9001:2008 до документації;

o Настанова з термінології, яку використовують у ISO 9001 і 9004";

o Настанова щодо концепції та застосування процесного підходу для систем управління;

o Настанова стосовно розділу 1.2 "Примітка" ISO 9001:2008;

o Настанова щодо "аутсорсингових"¹ процесів.

Технічним комітетом ISO/ТС 176 встановлено, що до листопада 2010 р. чинні СУЯ мають бути сертифіковані за новою версією стандарту ISO 9001:2008.

Аналіз різних версій стандартів серії ISO 9000 показує, що сучасний етап розвитку суспільства характеризується необхідністю впровадження трирівневої моделі СУЯ. До існуючих двох рівнів ISO 9001:2000 (удосконалення продукту та удосконалення СУЯ) сьогодні додається третій - інноваційний розвиток організації (рис. 1.6.4).

Відповідно кількість принципів СУЯ збільшується з відомих 8-й моделі до 12-и (табл. 1.6.4).

Таблиця 1.6.4

Нові принципи менеджменту та формування нового підходу до СУЯ

Закінчення табл. 1.6.4

ISO спільно із LAF (Міжнародний Форум з акредитації) розробили правила переходу до нової версії стандарту ISO 9001:2008:

o Через двадцять чотири місяці після публікації ISO 9001:2008, тобто після 14.11.2010, будь-яка існуюча сертифікація на відповідність вимогам ISO 9001:2000 буде вважатись недійсною.

o Через один рік після публікації ISO 9001:2008, тобто після 14.11.2009, всі нові сертифікації та ресертифікації повинні проходити на відповідність ISO 9001:2008.

o Перехід до нової версії ISO 9001 може бути здійснено і під час запланованої ресертифікації або періодичного аудиту в період двадцяти чотирьох місяців.

Важливо зазначити, що принципи менеджменту моделі ISO 9001:2000 були покладені в основу всіх відомих сьогодні міжнародних "галузевих" стандартів на системи управління та стандартів оцінки відповідності серії ISO/ІЕС 17000 .

Так, родина стандартів серії ISO 14000 стало всесвітньою базою для налагодження екологічно прийнятної діяльності. Вони встановлюють загальні правила управління довкіллям, принципи й процедури екологічного аудиту та кваліфікаційні критерії для аудиторів з екології. Ці нормативні документи мають статус добровільних. За визначенням стандарту ISO 14001 "Система управління якістю навколишнього середовища" - частина загальної системи управління, яка охоплює організаційну структуру, діяльність щодо планування, розподіл відповідальності, практичну роботу, процедури, процеси та ресурси для розробляння, упровадження, досягнення цілей, оцінювання досягнутого у рамках реалізації екологічної політики". Тому на підприємствах промислово розвинених країн вже упроваджують інтегровані системи загально-фірмового управління - ТСОМ. У цих системах управління якістю тісно пов'язане з роботами щодо охорони довкілля, а також з управлінням фінансами та ресурсами.

На початок 2008 р. 154 тис. підприємств із 148 країн світу упровадили системи екологічного управління відповідно до вимог стандарту ISO 14001.

Міцні позиції на європейських ринках - не єдина перевага від упровадження на підприємстві стандартів серії ISO 14000. Компанії, особливо якщо вона має шкідливе виробництво, такий сертифікат допомагає залучити кредит західного банку: фінансисти зважають на мінімізацію ризику екологічної катастрофи на підприємстві. Отримання сертифіката ISO 14000 спонукає компанію чималою мірою оптимізувати енерго- та ресурсовитрати, позбутися щорічних стягнень за забруднення стічних вод і повітря.

Важливу роль у підвищення якості продукції відіграє також родина стандартів ІБО 22000. "Системи менеджменту безпеки харчових продуктів"(див. табл. 1.6.5).

Стандарт iSO 22000 розроблений спеціально для того, щоб організації всіх типів, що беруть участь у ланцюжку поставки харчової продукції, могли впровадити систему менеджменту безпеки цієї продукції. Адже, продовольчі товари досягають своїх споживачів по ланцюжках поставки, які з'єднують безліч організацій різних типів з різних країн. До таких організацій відносяться виробники сировини й харчових продуктів, компанії, що забезпечують транспортування й зберігання готової продукції, організації роздрібної торгівлі, а також виготовлювачі встаткування, пакувального матеріалу, добавок і інгредієнтів.

Таблиця 1.6.5

Родина міжнародних стандартів ISO 22000.

Системи менеджменту безпечності харчових продуктів

Одна слабка ланка в такому ланцюжку здатна привести до псування продукції, зробивши її небезпечною для здоров'я споживачів, що дорого обходиться постачальникам всього ланцюжка. Оскільки загроза безпеки продовольчої продукції може виникнути в будь-який момент і на будь-якій стадії поставки, необхідне введення процедур контролю, що відповідають установленим вимогам. Солідарну відповідальність за безпеку харчових продуктів несуть всі учасники ланцюжка поставки, що також жадає від них об'єднаних зусиль.

ISO 22000 і ISO/ТУ 22004 є плодом діяльності Робочої групи 8 "Системи менеджменту безпеки харчових продуктів" ISO/ТК 34 "Харчові продукти". У проекті брали участь експерти з 23 країн при безперервній взаємодії з Експертною Комісією з продовольства при ООН "Кодекс Алиментариус" (Codex Alimentarius Commission - САС), Всесвітньою організацією охорони здоров'я (World Health Organization - WHO), Конфедерацією галузей промисловості по виробництву харчових продуктів і напоїв Європейського союзу (CiAA) і Всесвітньою організацією з безпеки продовольчих товарів (WFSO). У ході розробки ZSO/ТУ 22003 до роботи приєдналися експерти з Комітету ISO з оцінки відповідності (КАСКО), Міжнародного форуму по акредитації (IAF) і Міжнародної мережі оцінки й сертифікації систем якості (IQNet).

Головним достоїнством документа є його здатність полегшити організацію впровадження системи ХАССП, вимоги якої гармонізовані для застосування на підприємствах харчової промисловості будь-якої країни, і не залежать від виду продукції. Розроблений фахівцями харчової галузі, стандарт ISO 22000 гармонійно сполучає у собі принципи ХАССП і вимоги ключових стандартів, розроблених найбільшими торговельними синдикатами.

Важливу роль у підвищення якості продукції (послуг) відіграє гармонізована серії стандартів ISO/ІЕС 80000 "Розміри й одиниці", яке порівняно недавно запропонувало випустити Технічне керівне бюро ISO (ТМВ) (див. табл. 1.6.6).

За структурою ISO/ІЕС 80000 і ISO 31 досить близькі один одному. Існують стандарти для підтвердження вірогідності випробувань, компетентності перевірочних лабораторій (стандарт ISO/ІЕС 17025), виготовлювачів зразкових матеріалів (Керівництво ISO 34). Широке поширення одержали Міжнародний словник метрологічних термінів і Посібник з вираження невизначеності у вимірах і таке інше.

Слід зауважити, що з початку 1970-х рр. у міжнародному співтоваристві метрологів поступово накопичувалося незадоволення прийнятими уявленнями щодо вираження якості вимірювання, їх невідповідності сучасним вимогам. Останнє призвело до розроблення "нового підходу" оцінення якості вимірювання, результатом якого стала поява "Настанови з подання невизначеності вимірювання", яка містить єдині у міжнародній практиці правила подання невизначеностей вимірювань та їх підсумовування, стандартизації, калібрування засобів вимірювальної техніки, акредитації метрологічних служб, вимірювальних лабораторій тощо. Концепція невизначеності спирається на результат вимірювання та Баєсовський підхід до статистичних оцінок параметрів.

Таблиця 1.6.6

Основні міжнародні стандарти ISO/ІЕС 80000 "Розміри й одиниці"

Створення Настанови було зумовлене гострою практичною необхідністю. Варто нагадати, що одним з чинників розроблення була невідповідність метрологічних характеристик однорідних еталонів різних країн у ході міжнародних звірень. Таким чином, Настанова стала значним кроком у здійсненні процесу міжнародної стандартизації у сфері оцінювання якості вимірювання і подання їхніх результатів. Зміцненню цього процесу сприяло прийняття в 1999 р. низки таких документів:

o угода про взаємне визнання (The Mutual Recognition Arrangement -МРА) національних еталонів і сертифікатів стосовно калібрування і вимірювання, що випускаються національними метрологічними інститутами, підготована Міжнародним комітетом з мір і вагів (МКМВ);

o стандарт ISO/ІЕС 17025:1999 "Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій", розроблений ISO та ІЕС на заміну ISO/ІЕС Guidt 25:1990;

o настанова щодо вираження невизначеності у процесі калібрування ЕА 4/02, розроблена Європейською асоціацією з акредитації лабораторій (ЕАЬ) на заміну директиві Doc. 19-1990 Західноєвропейського Калібрувального Союзу (¥ЕСС).

Як бачимо, інтенсивний розвиток нової філософії управління якістю, а також практичний досвід випробувальних лабораторій у рамках вимог до компетентності, сформульованих в стандартах ISO/ІЕС 17025:1999, дозволив ISO прийняти нову версію ISO/ІЕС 17025:2005, підготовлену CASCO (див. табл. 1.6.7).

Таблиця 1.6.7

Основні міжнародні стандарти ISO/IЕС 17025 "Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій"

Адже, перш ніж продукт або послуга дійдуть до споживача, вони повинні пройти випробування на відповідність технічним вимогам документованих стандартів, а по суті, вимогам до якості. У більшості країн випробування здійснюються в мережі лабораторій, які під час акредитації та перевірки на якість виконання випробувань продемонстрували свою спроможність для компетентної й незалежної оцінки якості, прийнятної для всіх зацікавлених сторін. Не можна провести випробування без визначення характеристик продукту або послуги шляхом порівняння з фізичними або хімічними зразками відомого розміру. Тому адекватні методи виміру властивостей продуктів і послуг становлять основу процесу оцінки на відповідність.

Відомо, що людство використовує розміри й одиниці з тих пір, як за 2000 років до н. е. вавілоняне стали застосовувати спосіб виміру на основі множника 60. Багато пізніше в Європі були створені одиниці для виміру довжини, площі, об'єму, маси й часу, а системи для вимірів з'явилися лише 200 років тому. У Китаї, Індії, Японії й інших країнах світу використовувалася безліч одиниць, які іноді відрізнялися від села до села. Першу спробу створити систему одиниць здійснив в XVII в. швед Георг Стирнхилм. Пізніше у Франції була введена нов