Поняття "діловий туризм" виникло недавно. У світі про нього заговорили як про прибутковий і самостійний вид туризму в 70-80-х роках XX ст. Нині він належить до найприбутковіших субгалузей туризму.
Діловий туризм - це поїздки, пов'язані з виконанням фахових обов'язків з метою відвідування об'єктів, що належать фірмі або становляють для неї певний інтерес" називаючись "бізнес-поїздками"8.
До сфери ділового туризму зараховують організацію різних конференцій, семінарів, симпозіумів, а також виставки, ярмарки, а дехто з дослідників - і "човниковий" туризм, який здійснюють дрібні оптові торговці задля закупок або продажу дрібних партій популярних товарів. Такі короткотермінові поїздки можуть відбуватися в середині країни або навіть за її межами. Поруч із поїздками на конгреси та виставки до ділового туризму фахівці відносять інтенсивту-ри. Поняття "інтенсивний" (франц. intensify від лат. inten-сіо - посилення) пояснюється як спонукальний, заохочувальний. У польській літературі його ще називають "мотиваційним"7. Під цим видом туризму розуміють поїздки у вигляді заохочень за досягнуті успіхи в роботі, започатковані у 60-х роках в США. Приблизно через 15-20 років вони стали популярними в Європі, а згодом - в азійських країнах. Заохочувальні тури нині вважають маркетинговими та менеджерськими інструментами для досягнення мети.
Особливістю ділового туризму є те, що це зазвичай дорогі поїздки, яким відповідають послуги найвищого класу і на яких впливає чинник сезонності8.
За кількістю прибутків і за витратами на діловий туризм перше місце у світі посідає Європа. Щоправда, за темпами зростання ділового туризму вона поступово відстає від інших туристичних макрорегіонів світу. Основними учасниками ділового туризму серед країн Європи є Німеччина, Велика Британія, Франція, Нідерланди, Італія, Іспанія, Швеція,
Швейцарія, а також Бельгія з її головним містом Брюсселем - столицею Європейського Союзу і штаб-квартирою НАТО, куди здійснюють службові поїздки ділові люди.
Останніми десятиріччями на ринку бізнес-туризму все більшого значення набувають країни Центрально-Східної Європи. Це трапилося у першій половині 90-х років XX ст. після розпаду так званої соціалістичної системи, контрольованої колишнім Радянським Союзом.
Стрімко розвивається бізнес-туризм і на Американському континенті, зокрема у США, Канаді, Мексиці, Бразилії та ін.
Соціально-економічний розвиток туристичних субрегіонів Центральної та Південної Америки супроводжується зміцненням торгових зв'язків між багатьма країнами Латинської Америки, а також з іншими країнами зовнішнього світу. Це означає, що зростають потоки ділових туристів, збільшується кількість прибуттів зі службовою метою у Бразилію, Аргентину, Парагвай, Гватемалу, Коста-Рику й інші Латиноамериканські країни Центральної та Південної Америки.
Зростає кількість службових поїздок, у тому числі в азійські країни Східного субрегіону - Японію, Китай, Сінгапур, Тайвань, Південну Корею. На стан бізнес-поїздок показово впливає геополітичне становище країни. Якщо, наприклад, у Сянгані (Гонконзі) їхня кількість у першій половині 90-х років зросла вдвічі й перевищувала 3 млн осіб щорічно, то ця тенденція була перервана 1997 р., коли Сянган перейшов під юрисдикцію Китаю. Кількість туристичних прибуттів із службовою метою різко зменшилася, що відбилося на прибулих, а відтак - на рівні завантаження готелей.
Не менш трагічний вплив фінансово-економічних криз на стан розвитку ділового туризму. Так, нова індустріальна країна другої хвилі (Індонезія) на середину 90-х років XX ст. вирізнялася у Південно-Східному субрегіоні високими темпами прибуттів ділових туристів, і це тривало до періоду фінансової кризи кінця 90-х років. Унаслідок цього відбулося падіння курсу національної валюти. Масові безпорядки, загроза голодного бунту спричинили згортання ділових зв'язків, що, в кінцевому підсумку, вплинуло на подальший відтік із країни ділових туристів9.
В Африці й на Близькому Сході розвитку ділового туризму перешкоджає насамперед політична ситуація у регіоні. З її поліпшенням одразу зростає ділова активність туристичного бізнесу, і навпаки.
Високими темпами зростання ділового туризму вирізняються країни Африки - Марокко, Південно-Африканска Республіка, на Близькому Сході - Саудівська Аравія, Ізраїль, Йорданія.
Конгресно-виставковий туризм як сегмент ділового туризму в сучасних умовах вирізняється найбільшою динамічністю. У світі зростає інтерес до симпозіумів, конференцій, нарад, семінарів, де поєднуються інтереси вчених і бізнесменів, зацікавлених в отриманні найновіших ідей та їх впровадженні у практику господарювання.
Значними центрами конгресно-виставкової діяльності є Амстердам, Барселона, Брюссель, Відень, Женева, Копенгаген, Лондон, Мадрид, Париж, Страсбург, Вашингтон, Токіо. Популярний у всьому світі курорт Давос (Швейцарія), де щорічно відбуваються форуми з актуальних питань розвитку світової економіки.
Заслуговують на увагу спеціалізовані туристичні виставки та біржі10. Лише в Європі щорічно організовують понад 200 міжнародних туристичних виставок і бірж. Найвідомі-ша Міжнародна туристична біржа (International Tourismus Bцrse, ІТВ) у Берліні. Популярністю на берлінській біржі користується міжнародний конкурс туристичних фільмів.
Особливе місце у ділових зустрічах посідає Міжнародна туристична виставка-біржа ФІТЮР (FITUR), яка відбувається щорічно наприкінці січня - на початку лютого у Мадриді. Ця виставка інформує туристичний бізнес про перерозподіл туристичних потоків, розвиток нових центрів туризму в новому туристичному сезоні.
Не менш популярна Міжнародна туристична біржа у Мілані (Італія), розміщена в одному з найбільших виставкових комплексів Європи у міланській "Фіері". Тут щорічно рекламують різноманітні тематичні програми, нові проекти туристичного продукту, презентують нові технології у туризмі та ін.
Мотивуючий туризм (інтенсив-туризм) завжди має мотиваційне економічне підґрунтя. Цікавий факт, що цей вид туризму став світовим надбанням саме в період економічної кризи 70-х років XX ст., коли необхідно було збільшити продуктивність підприємств і підвищити моральні якості працюючих.
У соціологічній літературі переважає думка; грошова винагорода не має такої мотиваційної сили, як подорож. Удома подорож підвищує рейтинг учасника туру серед співробітників і навіть у родинному колі. Організація стимулюючої подорожі викликає почуття вдячності та лояльності до підприємців і підприємства загалом.
Вартість інтенсивтурів на особу становить від 500 до 1500 доларів США і навіть більше, а тривалість поїздки - від трьох до семи днів. З-поміж основних країн - постачальниць заохочених туристів вирізняється США (близько 60%), Велика Британія (20 %) і Німеччина (11 %), в останні роки зросла кількість таких турів і з Японії11.
Маршрути мотиваційних поїздок відбуваються на території Франції, Іспанії, Швейцарії, Австрії, Кіпру, а також США, зокрема її західним узбережжям, Флоридою, острівними країнами Карибського басейну тощо.
Розширення ринку інтенсив-туризму привело до появи фірм, які спеціалізуються на організації мотиваційних поїздок. Вони також надають допомогу в розробленні спеціальних програм стимулювання трудових колективів. Най-відоміші такі фірми - Мс Donald's Travel Company, Marit's Travel Company, Top Value Enterprices та ін.
У межах України організовують міжнародні та регіональні туристичні салони, ярмарки, біржі, зокрема у таких туристичних центрах, як Міжнародний туристичний салон "Україна" у Києві, Міжнародний туристичний ярмарок "Крим. Курорти. Туризм" у Ялті, міжнародний туристичний ярма-рок-виставка "Чорноморська Одіссея. Туризм. Відпочинок.
Здоров'я" в Одесі, Міжнародний туристичний салон у Харкові, Міжнародна туристична виставка "ТурЕкспо" у Львові, Міжнародна туристична ярмарка "Турконтракт" в Ужгороді, котрі сприяють розвитку ділового туризму в межах нашої держави та на міжнародному рівні.
6.4. Сентиментальний туризм
6.5. Сільський зелений туризм
Післямова