Країнознавство - Мальська М.П. - 3.3. Параметри території країни

Особливості території країни визначаються такими основними параметрами, як розмір, кордони і конфігурація, кожний з яких по-своєму впливає на людську діяльність на цій території.

Розмір території країни - це один з її постійних параметрів, який впливає на різноманітні сфери громадського життя країни, і насамперед, на її соціально-економічний розвиток.

Що більша територія країни, то різноманітніші й багатші її природні ресурси. Великі розміри території зумовлюють значну розмаїтість навколишнього середовища. Країни з більшою територією мають значно більше можливостей для створення і розвитку різноманітних галузей господарства та могутнішого наукового потенціалу. Чим менша територія країни, тим помітніша роль в її економіці зовнішньоекономічної складової. На великій території легше вирішувати проблеми несприятливого географічного положення. Водночас перед великими країнами постають проблеми "подолання простору", тобто проблеми міжрайонних зв'язків й інфраструктури, на подолання величезних відстаней витрачається значна частина національного доходу та часу. Зазвичай, у великих державах значні площі займають пустелі (Австралійський Союз, Китай, Монголія), болота чи гори (Росія, Канада, Бразилія та ін.), що малопридатні для життя і діяльності людей. Великими є витрати таких держав на облаштування й утримування кордонів. Водночас великі країни мають більше можливостей для маневрів в економічній сфері.

Територія як ресурс не може бути замінена нічим, тому в сучасному суспільстві якість організації простору є однією з основних проблем. В багатьох країнах спостерігається інтенсифікація використання території, і це неминуче, адже розмір території залишається незмінним, а чисельність населення й економічний потенціал зростають.

Інтенсифікація використання території проявляється в територіальній концентрації, у підвищенні компактності ареалів людської діяльності, в інтенсифікації виробництва продукції на одиницю площі території. Наприклад, автомобільна промисловість Японії на 1 га виробничих площ випускає 5 тис. легкових автомобілів, у ФРН - 4 тис., у США - 3,5 тис. на рік. У сільському господарстві з'являються нові індустріальні методи, які суттєво підвищують виробництво продукції на одиницю площі. На 1 га сільськогосподарських угідь у Нідерландах припадає 770 осіб, в Угорщині - 160. Інтенсифікація використання міського простору йде шляхом розвитку так званої підземної урбаністики: кожен новий будинок, який будується в Токіо та багатьох інших містах Японії, має підземні поверхи, які сягають у глибину на 3-4, а іноді 5 і більше рівнів.

Із зростанням інтенсифікації використання території постають проблеми перенаселеності, екологічні проблеми поєднання функцій на одній і тій же території.

Територіальні ресурси розподілені між країнами і частинами світу нерівномірно. Показник забезпеченості територіальними ресурсами є досить виразним, проте потребує країнознавчого аналізу.

Для країнознавства важливим є соціально-психологічний аспект, пов'язаний з розмірами території країни. У самосвідомості кожного народу утвердився свій "союз" з територією.

У країнознавчих дослідженнях варто враховувати, що на сім найбільших держав світу припадає понад 48% території суші (без Антарктиди). Відомості про екстремальні величини країн за площею їхньої території наведено у табл. 1.

Таблиця1

Країни-екстремуми за розмірами території

Географічні кордони - особливий предмет вивчення географії. Кордон виражає якісну зміну одних географічних явищ іншими. Особливим типом кордонів є державні кордони.

Державний кордон - це політична й економічна межа, лімітована державним ладом, національними особливостями, митним контролем, правилами зовнішньої торгівлі та іншими критеріями. Вона визначає межі держави і відділяє територію однієї держави від іншої або від відкритих морів.

Кордони між державами або формувалися історично, і це був дуже тривалий процес порубіжної взаємодії двох або більше кордонів, а іноді й навіть цивілізацій, або ж установлювалися дуже швидко через війну чи внаслідок завершення переговорів і укладання угод.

У дослідженні кордонів держав найбільше значення має їхня класифікація і визначення функцій. Вивчаючи характер державних кордонів, слід користуватися класифікаційним підходом, згідно з яким розрізняють такі принципи класифікації:

- морфологічний;

- природно-географічний;

- генетичний;

- функціональний.

За морфологією розрізняють, наприклад, геометричні, астрономічні, прямі і звивисті кордони. Геометричний кордон - це лінія між двома точками, проведена без урахування природних та історичних меж. Типовим прикладом таких кордонів слугують кордони між штатами в США, між США і Канадою. Астрономічний кордон проводять по меридіанах чи паралелях. Наприклад, кордон між КНДР і Південною Кореєю проведений по 38-градусній паралелі.

Існує два основних етапи встановлення державного кордону - делімітація і демаркація. Делімітація - визначення за згодою між урядами сусідніх держав загального напрямку проходження державного кордону і позначення його на географічних картах. Демаркація - проведення лінії державного кордону на місцевості і позначення його відповідними прикордонними знаками. Робота з демаркації - це перенесення на місцевість результатів делімітації державного кордону.

За природно-географічними ознаками виділяють орографічні, гідрографічні та інші види кордонів, залежно від природних рубежів. Наприклад, у горах кордон переважно проводять по максимальних висотах, які розділяють дві країни. Такий же принцип застосовують і для делімітації та демаркації кордонів на рівнинах. У більшості випадків рівнини не є абсолютно рівними. І тут виділяються певні форми рельєфу, зокрема такі, що не зникнуть із земної поверхні і не змінять власних географічних координат, вони можуть слугувати опорними точками кордону.

За генезисом виділяють найрізноманітніші види кордонів, зокрема залежно від тривалості їхнього існування (повоєнні, колоніальні та ін.). В міжнародній практиці XIX ст. розрізнялися природні і штучні кордони. Яскравим прикладом штучних кордонів є Велика китайська стіна. Природні кордони пов'язані з природними рубежами.

У XIX ст. поширення набула концепція природних мовних (чи етнічних) кордонів, яка пропонувала проводити кордони уздовж лінії переваги тієї чи іншої мови. Наприклад, ця теорія використовувалася при визначенні лінії кордону між Пакистаном та Індією в 1948 р.

За критеріями походження і тривалості існування державних кордонів, тобто за історичним критерієм, розрізняють антецедентні і субсеквентні кордони. Антецедентні кордони передують остаточному заселенню і розвитку районів, які вони оточують. Прикладом антецедентного кордону є кордон між США і Канадою, який встановлювався й уточнювався по 49-й паралелі в період між 1782 і 1846 рр. та розділяв майже незаселені землі (демаркацію цього кордону було завершено лише на початку XX ст.). Субсеквентні кордони є протилежними антецедентним тому, що проводяться після заселення території. До них належить більшість європейських кордонів.

За функціями кордони поділяються на бар'єрні, контактні і фільтраційні. Будь-який державний кордон виконує перелічені функції, лише в різному їх співвідношенні. У процесі глобалізації світового простору головною проблемою стає не локалізація державного кордону, його делімітація чи демаркація, а його функція.

Бар'єрна функція полягає в достатньому відокремленні однієї країни від іншої, при чому таке відокремлення може бути близьким до абсолютного. Для більшості сучасних держав характерна так звана м'яка бар'єрна функція відкритих кордонів.

Контактна функція кордону полягає у створенні на межі двох держав спільних природних заповідників, єврорегіонів, відкритих економічних зон. Наприклад, між Україною, Польщею та Білоруссю створено єврорегіон "Буг". Таким чином прикордонні райони двох або кількох держав стають контактною зоною, яка дає змогу постійно поглиблювати двосторонню чи багатосторонню співпрацю.

Фільтраційна функція кордону полягає в тому, що він покликаний виконувати роль своєрідної мембрани, або фільтра, який пропускає все корисне та потрібне для певної держави з інших країн і затримує все вороже, шкідливе, негативне.

Без чітко визначених і позначений на місцевості державних кордонів держава не може забезпечити своє суверенне право на організацію власної соціально-економічної системи.

Вплив конфігурації території на суспільні процеси привертав увагу давно, але виміряти його важко. К. Ріттер зауважував, що якби в материків були інші обриси, іншою була б і світова історія.

Американський географ Д. А. Гріффіт досліджуючи цю проблему, намагався охарактеризувати причинно-наслідкові зв'язки, які залежать від конфігурації. Емпіричним матеріалом слугувала інформація про поїздки людей до місця роботи в кількох канадських містах. Він дійшов висновку, що форма території накладає на ці поїздки обмеження. Наприклад, із збільшенням протяжності території і збільшенням відстаней зростання просторової взаємодії зменшується.

Внутрішні геометричні властивості і форма території впливають на просторові взаємодії, тобто простір залежить від взаємодії між точками розміщення об'єктів.

Важливою метричною характеристикою території є відстані на ній: між крайніми пунктами, між окремими пунктами, між центральними (для держави між столицею) і окраїнними пунктами. Відстань визначає близькість чи віддаленість певних пунктів території. Особливо цінується близькість від столиці держави до її окраїн. Категорія близькості - функція не лише метричної відстані, а й реальних суспільних можливостей подолання простору, налагодження різного виду зв'язків - інформаційних, транспортно-комунікаційних, виробничо-економічних та ін.

Розглянемо конфігурацію як форму території країни, яка визначається її кордонами. Конфігурація відіграє велику роль у формуванні територіальної структури країни. Наприклад, дві країни приблизно однакової площі - Болгарія і Куба мають різну конфігурацію, що суттєво впливає на особливості територіальної організації господарства і політичних процесів.

Перш ніж оцінювати конфігурацію, доцільно вивчити, як сформувалася територія держави, простежити формування націй.

У географії поширені такі топологічні показники, як форма, конфігурація, компактність, зв'язаність, центральність території.

Форма території якісно описується термінами "витягнута", "видовжена", "сплюснута", "округла" тощо. Ідеальною є форма кола.

Порівнюючи однакові за площею, але різні за конфігурацією території (наприклад, відстань між найвіддаленішими точками на Кубі становить близько 1,2 тис. км, а в Болгарії - 0, 65 тис. км), можна дійти висновку про необхідність зіставлення їх за показниками конфігурації. Конфігурація "корегує" розмір. Для того, щоб мати змогу порівнювати країни між собою, дослідники використовують поняття компактності (з лат. сompactus - щільний) території. Некомпактна конфігурація, як правило, є неефективною, тому що подовжуються всі комунікації, ускладнюються зв'язки між віддаленими місцями. Якщо і столиця розташована не в центрі, а на периферії, то ускладнюються процеси освоєння й управління територією.

Для характеристики компактності території в географії розроблено низку показників. Наприклад, зіставлення довжини кордонів та площі території, оцінка компактності порівнянням конфігурації території з конфігурацією геометричних фігур (найчастіше з колом, оскільки коло - ідеально компактна геометрична фігура), показники витягнутості відносно малої та великої осей форми території та ін.

Емпіричних показників компактності є чимало, проте досліднику необхідно добирати такі показники, які найбільше відповідають конкретній задачі. У деяких випадках необхідно використовувати навіть систему показників, оскільки кожен з них характеризує лише якийсь один бік компактності.

Розмір країни і її конфігурація визначають типові відстані. Типову геометричну відстань можна визначити як середню відстань між будь-якими двома точками території. На її величину впливає розмір території і конфігурація. З типовою відстанню пов'язані показники територіального розподілу праці, дальність перевезень та ін. Одним з видів типових відстаней є середня геометрична відстань, яка може обчислюватися в різних варіантах. Її можна обчислити для всієї території, взявши визначену кількість рівновіддалених одна від одної (від сусідських) точок і розрахувати для них типову середню відстань. Можна взяти додатково точки перетину вертикалей і горизонталей з контуром, що підвищить точність розрахунків. Що більше точок, то точніший показник. Якщо для обчислення взяти відстань між містами, то показник матиме визначений економіко-географічний характер.

Глибина території держави є типовою (середньою) відстанню до кордонів. Значення цього показника залежить від розмірів держави і її конфігурації.

Вивчення параметрів території має теоретико-методичне значення, допомагає формувати просторове уявлення про країну. Надзвичайно важливе практичне значення конфігурації, зокрема в управлінні, оскільки вона впливає на зовнішні та внутрішні зв'язки, параметри інфраструктури, розміщення продуктивних сил, культурні зв'язки між регіонами країни.