Країнознавство - Мальська М.П. - 4.3. Властивості географічного положення країни

Географічне положення є складною категорією й характеризується взаємовідношенням об'єкта з його зовнішнім середовищем та завжди індивідуалізує географічний об'єкт. У географічному положенні відображається така його ознака, як позиційність. Це наддає кожному географічному об'єкту унікальності. У світі немає двох об'єктів, наприклад, держав, які мали б однакове географічне положення. Можна стверджувати, що географічне положення - це завжди властивість об'єкта, в якому одночасно відображається відношення до інших об'єктів і територіальних систем. Отже, географічне положення - це завжди властивість об'єкта, що залежить як від самого об'єкта, положення якого визначається, так і від того оточення, з яким він взаємодіє чи буде взаємодіяти.

Географічне положення є результатом попереднього розвитку держави. Воно суттєво впливає на розвиток усіх її підсистем - економічної, соціальної, політичної і демографічної. У географії положення країни розглядається як важливий чинник її перспективного розвитку і функціонування. Наприклад, приморське положення Франції, її вихід у Середземне море та Атлантичний океан було сприятливим чинником розвитку промислового виробництва на дешевій заморській сировині, стимулювало колонізаційну політику поза Європою.

Учені-географи до основних ознак географічного положення відносять: дистанційність, детермінованість і потенційність. Дистанційність - це вигідність (чи невигідність) географічного положення залежно від зміни відстані між об'єктами, що взаємодіють. При цьому віддаль може виражатися не лише в одиницях довжини, а й у віртуальних показниках, які характеризують відносини між абстрактними поняттями. Географічне положення можна вважати визначеним (без урахування випадкових чинників), тобто детерміноване. Воно тією чи іншою мірою є головним, визначальним фактором розвитку людського суспільства. Потенційність географічного положення полягає в його невичерпних можливостях, що можуть бути використані для забезпечення суспільних потреб.

М.Мироненко виокремлює три головні властивості (атрибути) категорії географічного положення:

- відношення - випливає з визначення географічного положення. Основна методологічна трудність при вивченні географічного положення полягає у виявленні причинно-наслідкових зв'язків, тобто в з'ясуванні, наскільки фактор географічного положення визначає становлення, функціонування і розвиток об'єкта;

- потенційність - це фактор, передумова й водночас наслідок розвитку зв'язків, поділу праці, а також розвитку самого регіону. Часто вигідне географічне положення перетворюються в ресурс розвитку території. Наприклад, на розвиток країни - "мікротопа" Сінгапуру позитивно впливає вміле використання його вигідного економіко-географічного положення в сучасній господарській системі. Розміщення на перетині світових торгових шляхів за умов феноменального економічного зростання азійських нових індустріальних країн стало основним об'єктивним фактором соціально-економічного прогресу

Сінгапуру;

- дистанційність - характеризуючи географічне положення, необхідно вказувати на значення відстані між об'єктами. Водночас сама відстань не характеризує цілком географічного положення. Воно визначається сукупністю властивостей середовища, у якому знаходиться об'єкт, а відстань - лише одна з цих властивостей.

Американські географи В. Бунге і Р. Морілл однією з основних категорій суспільної географії вважають близькість.

Поняття "географічне положення" аналізується за двома напрямами: 1) географічне положення як фактор розвитку території і 2) географічне положення як умова розвитку території.

Аналіз географічного положення як фактора передбачає виявлення та оцінку реальних і потенційних зв'язків і визначення їхнього впливу на розвиток території, її спеціалізацію, особливості організації і технології.

Аналізуючи географічне положення як умову, необхідно розкрити основні передумови розвитку території.

Деякі вчені визначають географічне положення як приналежність до визначеної території.

Сукупність усіх відомостей про географічне положення формують географічне середовище, простір, у яких функціонує держава, країна. Цей простір визначає характерні ознаки і властивості будь-якої території.

У змісті поняття "географічне положення" можна виокремити такі складові: математико-географічне; фізико-географічне; еконо-мікогеографічне; політико-географічне; соціально-географічне; еколого-географічне положення.

Серед них найбільш науково обґрунтованим є поняття еконо-мікогеографічного положення, яке характеризується сукупністю географічних, економічних та історичних факторів. Економіко-географічне положення володіє кількісними і якісними характеристиками, може бути вигідним чи невигідним. Економіко-географічне положення є стратегічним ресурсом держави.

Для держави надзвичайно важливе її політико-географічне положення - геопросторове відношення до політичних об'єктів, що перебувають поза нею та безпосередньо впливають на неї. Цей вплив може набувати не лише політичного характеру. Наприклад, положення Греції у системі країн Середземномор'я впливає на її економіку, яка й визначає характер політичних процесів у цій країні. Часто вживаний термін " геополітичне положення" відображає вплив на політичні процеси і структури держави не лише зовнішнього політичного середовища, а й природних, екологічних, економічних, соціальних систем. Наприклад, положення країни в континентальних умовах дуже часто є чинником її політичного прагнення до виходу на морські комунікації і часто робить її агресивною.

Оцінюючи політико-географічне положення держави, необхідно враховувати як ресурсну (галузеву), так і просторово-територіальну його складові. Фізико-географічна складова виділяється тим, що географічне середовище продовжує відігравати суттєву роль у житті суспільства, впливає на ефективність функціонування тієї чи іншої країни. Навіть найпотужніші держави безсилі перед такими стихійними силами природи, як цунамі, землетруси, повені, урагани, торнадо тощо. Якісні земельні чи інші природні ресурси, безпосередній вихід до незамерзаючих морів, клімат і рельєф місцевості, повноводні ріки і безліч інших чинників фізико-географічної складової політико-географічного положення були, є і будуть важливими для розвитку, а іноді й самого існування тієї чи іншої країни.

Значення економіко-географічної складової в оцінюванні політико-географічного положення весь час зростає. Дедалі більше країн відчувають потребу в ресурсах розвитку, які вони не здатні забезпечити з власної території. І це не лише корисні копалини чи продовольство, а й трудові ресурси. Тому відкритий доступ до регіонів, які володіють надлишками ресурсів соціально-економічного розвитку, стає вирішальним чинником політико-географічного положення. Не менш важливим є розміщення стосовно основних ринків збуту товарів, вироблених у країні.

Постійно зростає значення транспортно-географічної складової (у широкому розумінні цього терміна) політико-географічного положення, основними показниками якої є пропускна спроможність, швидкість доставки вантажів, вартість перевезення, інформаційні та міграційні потоки, їх мінливість у просторі й часі.

Не менш, а іноді й більш важливими є геополітична та гео-стратегічна складові політико-географічного положення держави. Політична нестабільність, збройні конфлікти тощо надовго "закривають" певні країни й навіть регіони світу, змінюють напрям і силу транзитних товаропотоків, руйнують усталені системи міждержавних відносин.

Географічне положення може бути центральним і периферійним. Чим більше сусідів у держави, тим центральніше її положення. Ознаки центральності та периферійності географічного положення дуже часто пов'язують з категоріями його вигідності чи невигідності. Зазвичай, центральне положення вигідніше за периферійне. Багато країн мають периферійне положення, проте вони розташовані на судноплавному узбережжі. Отже, їх положення ліпше, ніж сусідніх з ними континентальних держав, близьких до "центральних". Серед "окраїнних" держав особливо вигідне положення мають розташовані на узбережжях незамерзаючих морів. Держава може повністю омиватися морем (наприклад, Великобританія, Шрі-Ланка, Ісландія, Кіпр), бути півострівною (Данія, Італія, Південна Корея, Туреччина), виходити на море більшою чи меншою своєю частиною (Єгипет, Алжир, Румунія, Болгарія, Албанія), розташовуватися на двох морях різних басейнів (Франція, США, Канада, Мексика).

Центральність географічного положення - важливий фактор суспільного життя, який впливає на оперативність функцій управління, на географічне освоєння території, на розміщення головних підприємств, установ тощо. Центральність положення регіону впливає і на спосіб життя його населення.

Отже, аналізуючи економіко-географічне положення країни, необхідно враховувати:

- площу країни та довжину її сухопутних кордонів;

- економіко-соціальну оцінку країн-сусідів;

- наявність у країни виходу до моря;

- особливості рельєфу, кліматичного режиму й природних ландшафтів країни;

- відстань між крайніми точками території держави;

- положення країни на карті світових сухопутних, морських і повітряних транспортних коридорів.

За просторовим масштабом географічне положення поділяють на глобальне, регіональне і сусідське. Глобальне положення - це геопросторове відношення держави до світової економічної та політичної систем та їхніх підсистем, зокрема груп високорозвинених країн, країн "третього світу", країн колишнього "комуністичного блоку", до світових геополітичних осей, геостратегічних інтересів тощо. Регіональне положення є геопросторовим відношенням до системи країн і політико-державних структур того континенту, на якому розташована держава. Сусідське положення передбачає геопросторові стосунки із державами, які межують з певною країною. Визначають сусідів першого і другого порядку. Безпосередні сусіди - це сусіди першого порядку, а сусіди сусідів є сусідами другого порядку. Наприклад, сусідами першого порядку для Угорщини є Україна, Румунія, Хорватія, Словенія, Австрія, Сербія, Словаччина, а сусідами другого порядку є Росія, Білорусь, Польща, Чехія, Німеччина, Швейцарія, Ліхтенштейн, Італія, Боснія та Герцеговина, Албанія, Македонія, Болгарія та Молдова, тобто їх майже удвічі більше. Чим більше сусідів має певна країна, тим за інших однакових умов вигідніше її політико-географічне положення. Це надає цій країні певні переваги у виборі близьких зовнішньополітичних і економічних партнерів. У військово-політичному аспекті сусіди сусідів дуже часто є стратегічними партнерами (наприклад, коли безпосередній сусід виявляє агресивність). Класичним прикладом є відносини "Польща - Франція", між якими знаходиться Німеччина: у двох світових війнах ця пара виступала в одному антинімецькому блоці.

Отже, географічне положення має надзвичайно велике значення в країнознавстві, воно певною мірою визначає спосіб життя і навіть характер народу.

Контрольні запитання і завдання

1. Обґрунтуйте категорію "відношення" як методологічну основу поняття "географічне положення".

2. Дайте визначення поняття "географічне положення країни".

3. Які категорії географічного положення виділяються в країнознавстві?

4. Розкрийте зміст поняття "географічне положення".

5. Виділіть складові політико-географічного положення.

6. Що таке сусідське положення?

7. У чому сутність регіонального положення території держави?

8. Охарактеризуйте глобальне географічне положення України.

9. Охарактеризуйте особливості центрального і периферійного географічного положення.

10. Поясніть відмінності між поняттями "географічне положення" і "місцеположення".

11. Охарактеризуйте три основні властивості географічного положення як наукового поняття.

5. ПРИРОДА КРАЇНИ
5.1. Основні поняття
5.2. Оцінка природних умов і ресурсів
5.3. Методичні основи оцінки природи в країнознавстві
5.4. Вивчення ступеня і характеру освоєння природи країни
5.5. Рельєф
5.6. Клімат
5.7. Води Світового океану і суходолу
5.8. Природні зони, рослинний і тваринний світ
6. РОЗСЕЛЕННЯ НАСЕЛЕННЯ
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2018
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru