Міжнародний туризм і сфера послуг - Мальська М.П. - Діловий туризм

Діловий туризм перспективна і високорентабельна галузь туризму. Його частка в міжнародному туристському обміні, за деякими оцінками, становить від 10 до 20 %.

Релігійний туризм — подорожі, які здійснюються з метою паломництва, відвідування святих місць, поклоніння релігійним святиням, ознайомлення з релігійними пам'ятками, історією релігії та релігійною культурою.

Лікувально-оздоровчий туризм — подорожі з метою відпочинку та лікування. Цей вид туризму досить поширений у цілому світі й орієнтується на цілющий клімат, лікувальні джерела і грязі, мальовничі ландшафти.

Етнічний туризм — подорожі для відвідування родичів та близьких

Спортивний туризм — поїздки з метою участі в спортивних захода: та підтримки улюблених команд.

Пригодницький туризм — туризм, пов'язаний із фізичними навантаженнями, а іноді і з небезпекою для життя.

До видів туризму за метою можна віднести розважальний, навчальний військовий, екстремальний, агротуризм та багато інших.

Це далеко не повна класифікація видів туризму за метою подорожей Ціль туристичної поїздки може бути будь-яка. Усі ці види туризму тісно переплітаються між собою і виділити їх у чистому виді не завжди можливе

Наприклад, діловий туризм може поєднуватись з екскурсійним або спортивним, етнічний — з релігійним, екскурсійний — з рекреаційним тощо.

Класифікують туризм також за способом організації, комплексом пропонованих послуг, тривалістю і дальністю поїздок, демографічними і соціально-економічними характеристиками туриста.

Організований і неорганізований туризм

Туристи задовольняють свої потреби по-різному. Вони можуть одержати відповідний набір послуг через туристичну фірму чи без її участі, оплатити поїздку з комплексним обслуговуванням чи завчасно кожну послугу окремо в міру користування нею на місці. Суворо регламентовані подорожі, пропоновані туристичними фірмами і реалізовані зазвичай на умовах попередньої оплати, називаються Організованим туризмом. Організовані туристи отримують тури за заздалегідь погодженими маршрутами, термінами перебування, обсягами пропонованих послуг. Одні з них надають,перевагу турам із комплексним обслуговуванням, інші обмежуються частковим обслуговуванням (купити, наприклад, курсівку тільки на харчування).

На відміну від організованих неорганізовані туристи не пов'язані жодними взаємними зобов'язаннями з різного роду посередниками, насамперед туристичними фірмами. Вони подорожують на принципах самодіяльності й самообслуговування. Типовий приклад неорганізованого туризму — поїздки автостопом із використанням як засобу пересування попутних автомобілів. Неорганізований відпочинок набув значного поширення, особливо серед молоді.

Індивідуальний і груповий туризм

Залежно від кількості туристів, які одночасно і разом здійснюють подорож за одним маршрутом, туризм поділяють на індивідуальний (від однієї до п'яти осіб) і груповий (шість-сім осіб і більше). Учасників групових подорожей, як правило, об'єднують спільні інтереси. Це можуть бути тури археологічної, мистецтвознавчої чи історичної тематики.

Комерційний і соціальний туризм

Початково вся туристична діяльність мала комерційний характер і здійснювалася з метою отримання прибутку. У сфері туризму, як і в будь-якому іншому секторі економіки, прибуток є головним джерелом засобів для розвитку і розширення виробництва, а також виплати дивідендів акціонерам. Він є одним із найважливіших результативних показників роботи туристичного підприємства, на який орієнтується потенційний інвестор при оцінці можливостей фірми. Намагаючись максимізувати свій дохід, туристичні компанії шукають оптимальне співвідношення між витратами та ціною туристичного продукту Пропоновані ними товари і послуги розраховані переважно на осіб з високим і середнім рівнями достатку. Саме тому тривалий час послуги туризму залишалися недоступними для більшості людей. Коло споживачі особливо звужувалося в періоди економічних спадів, що супроводжували ся зростанням кількості безробітних і падінням реальних доходів. Постала гостра необхідність у соціальному туризмі, який би гарантував мінімум у сфері відпочинку.

Концепція соціального туризму базується на трьох основних принци пах:

1) забезпечення відпочинку всіх і кожного члена суспільства шляхом широкого залучення в сферу туризму людей із низькими доходами;

2) субсидування туризму малозабезпечених;

3) активна участь урядових, регіональних, громадських і комерційний структур у його розвитку.