Міжнародний туризм і сфера послуг - Мальська М.П. - 5.3. Методи вивчення туристичного попиту

Попит на туристичні поїздки і послуги є визначальним фактором туристичного ринку. Практично будь-яке підприємство, яке має відношення до туризму, зацікавлене в достовірній інформації про попит на пропоновану продукцію, особливо про прогнозований попит. Від цього показника цілком залежать витрати на рекламу, планування інвестицій, можливості розширення бізнесу тощо. Для того щоб розвивати інфраструктуру, розширювати транспортну мережу, сферу послуг, будувати нові готелі, парки розваг, необхідно мати найбільш імовірні відомості про те, скільки туристів приїде в конкретне місце, скільки часу вони тут проведуть, якими будуть їхні потреби, скільки грошей вони тут витратять. Інформація щодо туристичного попиту і науково обґрунтовані прогнози можуть стати надійною базою для вироблення довгострокової програми розвитку туризму, виконання якої забезпечить максимальний соціально-економічний ефект за мінімальних втрат.

Однією з проблем ефективності туристичного бізнесу є узгодження пропозиції і попиту. Труднощі виникають, насамперед, у тому, що туристичний продукт, на відміну від багатьох інших, не можна зберігати, складувати, щоб зробити запас на майбутнє, тому невикористана пропозиція — непродані готельні місця чи екскурсії — призводить до незворотних втрат. Справи йдуть успішно там, де реальний попит забезпечує досягнення планованих коефіцієнтів завантаження готелів і транспортних засобів. Це засвідчує важливість визначення і прогнозування попиту для всіх підприємств і осіб, які надають туристичні послуги.

Реальний попит вимірюється такими показниками:

— кількість прибуттів;

— кількість туроднів або ночівель;

— середні витрати на одного відвідувача.

Потенційний попит вимірюється можливою кількістю відвідувачів.

Чисельність тих, хто бажає вирушити в подорож, залежить від низки факторів, які сприяють чи ускладнюють подорож у певний час і у певному місці. Фактори, які сприяють подорожам, характеризують схильність до подорожі. До них належать високий рівень особистих доходів, близьке розташування туристичних об'єктів, доступність туристичних ресурсів, низька вартість подорожі, сприятливий курс обміну валюти, привабливість місця перебування туристів.

Фактори, які перешкоджають подорожам, характеризують обмеження подорожей. Це висока вартість подорожі, погана репутація місця перебування чи країни, політична нестабільність, стурбованість з приводу безпеки та санітарії.

У прогнозуванні туристичного попиту використовуються кількісні та якісні підходи. Кількісний підхід заснований на статистичній інформації за попередній період, якісний — на судженнях і думках людей. Позитивних результатів можна досягти комбінуванням кількісного й якісного підходів.

Кількісний підхід до прогнозування туристичного попиту передбачає використання каузальних і некаузальних моделей.

Каузальні моделі

Каузальні моделі намагаються пояснити зміни в туристичному попиті зміною деяких змінних і спрогнозувати майбутній попит. Каузальні моделі— це економіко-математичні моделі, наприклад, багатофакторний регресивний аналіз і модель, що вивчає динаміку залежно від факторів обмеження та схильності.

Багатофакторний регресивний аналіз — найпопулярніша модель прогнозування туристичного попиту. Загалом функції туристичного попиту є багатофакторними залежностями, в яких попит залежить від таких факторів, як особистий дохід, вартість подорожі, порівняльні ціни, курс обміну валют. Ця модель застосовується для прогнозування зміни туристичного попиту зі змінами одного чи декількох факторів, наприклад, як зміниться показник туристських витрат, якщо особисті доходи чи ціна на авіаквиток підвищаться на 5 % або курс національної валюти знизиться на 10%.

Модель, що вивчає вплив факторів обмеження та схильності, дає можливість аналізувати залежність ситуації від умов, які сприяють подорожі (зростання доходів населення), та умов, які обмежують подорож (великі відстані й висока вартість).