Організація готельного господарства - Головко О.М. - 11.6. Музей як дозвіллєвий центр

В програму активного проведення дозвілля організатори готе­льної анімації часто включають відвідання музеїв.

Музей - це культурно-освітній та науково-дослідний заклад, призначений для збереження та використання пам'яток природи, матеріальної та духовної культури, прилучення громадян до над­бань національної і світової історико-культурної спадщини.

Функції сучасного музею надзвичайно складні, зважаючи на рі­зноманітність форм їх діяльності. І хоча найголовніша функція му­зею - збирання, вивчення і експонування пам'яток історії, культури, мистецтва, основним різновидом їх діяльності стає і дозвіллєва, особливо екскурсійна.

Ще донедавна культивувались традиційні форми експонування (скляні вітрини, одноманітні відомості про автора та його твір), а детальнішу інформацію можна було отримати на екскурсії. Сьогод­ні ж культурно-просвітня діяльність музеїв зазнала суттєвих змін: освітня та виховна функції реалізуються в освітніх програмах, куль­турно-мистецьких акціях, співпраці з навчальними закладами; роз­важальна функція виявляється у активній участі особистості у твор­чих майстернях, клубах, вечорах відпочинку, концертах, у створенні на території музеїв комерційних структур - ресторанів, барів, торго­вельних кіосків. Поступово музеї стають складовою індустрії роз­ваг.

Музеї намагаються організувати свою роботу так, щоб відвіду­вач міг ознайомитися з будь-якою експозицією, самостійно, не очі­куючи екскурсій. Способи надання інформації: етикетаж, путівники та брошури з конкретних експозицій, магнітофонні записи, відео матеріали. Друковані матеріали, записи та відео документи не переван­тажують відвідувача зайвою інформацією; виготовлення копій, му­ляжів на етнографічних та природознавчих виставках дозволяють бути не пасивними, а активними відвідувачами музею, поповнювати свої враження тактильними засобами.

Неабияку роль в музейних установах почали відігравати музей­ні наглядачі, які не просто стежать за порядком, а можуть кваліфі­ковано відповідати на запитання про виставку, експозицію, окремий музейний експонат, вони є посередниками між відвідувачами та на­уковими працівниками.

Інтеграційний процес музеїв у сферу розваг виявляється у: 1) створенні в музейних закладах функціональних приміщень для ор­ганізації проведення дозвілля і розваг; 2) проникненні "індустрії до­звілля" в музеї; 3) використанні в музейній діяльності відповідних форм роботи.

Інтеграція музеїв в сферу розваг виявляється у таких формах:

- створення в музейних закладах функціональних приміщень для організації проведення заходів дозвілля і розваг (концертні зали, клубні кімнати, оглядові майданчики, атракціони, гральні куточки;

- проникнення "індустрії дозвілля" в музеї (відкриття магазинів, сувенірних лавок, кав'ярень, оренда музейних приміщень для про­ведення рекреаційних та розважальних заходів); використання в му­зейній діяльності форм відпочинку, дозвілля і розваг (гуртки, хобі-групи, свята, театральні, музичні, літературні і, тематичні вечори, конкурси, фестивалі, творчі лабораторії;

Методами активізації участі населення в культурно-дозвіллєвих заходах є:

- організація днів культури, мистецьких фестивалів, міських свят;

- організація виставок живопису, історії, архітектури;

- створення "мистецтвотек";

- систематичні трансляції мистецьких радіо- і телепередач; удо­сконалення маркетингової діяльності музеїв; активізація участі мо­лоді через освітні, культурно-мистецькі і дозвіллєві проекти;

- реалізація освітніх та культурних програм для дорослих; ство­рення умов для доступу до музейних цінностей фондів.

Організація заходів дозвілля в музеях реалізуються з викорис­танням різноманітних методів: навчання шляхом творчої діяльності, рольові ігри, методів експериментального навчання.

Пріоритетними в музейній діяльності є освітні програми для пі­длітків. Організація дозвілля в музеях активізується під час шкіль­них канікул: музеї, художні галереї, виставкові центри проводять творчі акції, концерти, лекції, кіновечори, організовують пересувні виставки, ігрові конкурси та змагання. їх мета полягає в культурно­му розвитку дитини, поглибленні знань про історію своєї країни, її мистецтво, літературу, народну творчість на основі першоджерел, а не підручників. Тому музеї тісно співпрацюють з навчальними за­кладами, а підлітки регулярно відвідують музейні зали відповідно до тих тем, що вивчаються в школі. Спеціальні освітні програми ро­зробляються для дітей та підлітків різного віку і різного рівня підго­товки, вони реалізуються в таких формах роботи, як: екскурсії, се­мінари, диспути, дослідження, спостереження, рольові ігри, театра­лізовані вистави, тренінги.

Музейна діяльність не обмежується роботою з дітьми та підліт­ками. Освітні та наукові програми музеїв розробляються і для сту­дентської молоді. При цьому не можна забувати, що музей - це не лише місце зібрання і зберігання великих мистецьких колекцій. Му­зей є науковою установою, центром поширення знань, в якому збе­рігаються архівна та довідкова документація, нова література. Ак­тивними формами роботи музеїв із студентською аудиторією є про­ведення спільних наукових досліджень, етнографічних експедицій, археологічних розкопок, підготовка наукових публікацій.

Найкращою формою дозвілля у музеї була і залишається музей­на екскурсія. Відповідно до сучасних уявлень, "екскурсія являє со­бою колективний огляд музею, визначного місця, виставки, об'єкта природи і т. д. за певним маршрутом під керівництвом екскурсовода з пізнавальною, освітньою, науковою та виховною метою, а також служить для задоволення естетичних потреб під час вільного про­водження часу".

Таким чином, екскурсії властива низка характерних ознак, го­ловною з яких є пріоритетність зорового сприйняття, супроводжу­ваного необхідним словесним коментарем. При цьому зорове та ве­рбальне сприйняття посилюється моторним - пересуванням по ви­значеному маршруту, оглядом об'єкта під різним ракурсом, на різ­ній відстані. Інакше кажучи, екскурсія передбачає рухову актив­ність екскурсантів. її характерною ознакою є також колективність огляду, внаслідок чого в групі людей, пов'язаних спільним інте­ресом та можливістю обміну думками, виникає особлива психологі­чна атмосфера. Вона впливає на сприйняття та засвоєння побачено­го і почутого. Екскурсія проводиться під керівництвом екскурсово­да на певну тему й за певним маршрутом, тобто вона має організо­ваний характер. Володіючи всіма рисами, що властиві екскурсії як такій, музейна екскурсія має певну специфіку: вона проводиться у спеціально організованому музейному просторі.

Музейні екскурсії доволі різноманітні і можуть поділятися за місцем проведення, за об'єктом показу, а також за характером тема­тики, цільовою спрямованістю і складом екскурсантів. Екскурсії можуть здійснюватися і в приміщенні музею - по експозиції, виста­вках, фондах, а також за межами музейного приміщення - по пам'я­тках і пам'ятних місцях. Практикуються також комплексні екскурсії, що об'єднують єдиною темою показ музейної експозиції і пам'яток, які перебувають у природних умовах.

За тематичним характером вирізняють оглядові екскурсії та ек­скурсії за темами профільної дисципліни. Оглядові екскурси приз­начені для відвідувачів, які вперше прийшли до музею і бажають отримати загальне уявлення про його історію та колекції.

Зазвичай ці відвідувачі - туристи, які обмежені часом. Відомос­ті, що надаються їм під час оглядової екскурсії, носять інформатив­ний характер. Екскурсовод чи музейний працівник стисло знайом­лять з історією та змістом музейних зібрань, а також з основними розділами музейної експозиції й окремими видатними експонатами. Екскурсії на теми профільної дисципліни в музейній практиці частіше називають тематичними, що в принципі некоректно, оскі­льки будь-яка екскурсія має тему. Цей тип екскурсії, на відміну від оглядової, покликаний детально розкрити одну з тем або якусь про­блему. Іноді в музеях проводяться цикли екскурсій, об'єднаних пев­ною проблематикою й призначених для постійної групи відвідува­чів.

За цільовою спрямованістю вирізняють культурно-освітні (зага­льноосвітні) екскурсії й навчальні, що безпосередньо пов'язані з програмами різних навчальних закладів. До останніх належать і ме­тодичні екскурсії для музейних працівників, які знайомлять з прин­ципами побудови експозиції, особливостями зберігання фондів, специфікою проведення екскурсій.

За складом екскурсантів розрізняють екскурсії для дитячої або дорослої аудиторії, для туристів або для місцевих жителів, для груп за складом однорідних або різнорідних (наприклад, для батьків з ді­тьми).

Протягом останніх десятиліть з огляду на зміцнення позицій те­орії музейної комунікації екскурсію стали розглядати як специфіч­ний вид спілкування, предметом якого є цінності культури, що є значущими і для аудиторії, і для того, хто виступає як керівник. При цьому таке спілкування носить рольовий характер: кожний учасник діалогу діє в межах відведеного його регламенту, а стиль поведінки задається роллю екскурсовода та екскурсанта.

Отже, серед основних тенденцій музейної діяльності можна ви­значити такі:

- інтеграція музейних програм у сферу дозвілля;

- збереження та популяризація життя місцевих культурних цін­ностей та їх самобутності;

- збагачення духовного життя людини шляхом зв'язку "мистецтво-історія-індивідуальний досвід";

- розвиток віртуальних музеїв та мультимедійних проектів, змі­цнює контакти з глядацькою аудиторією і дозволяє відвідувачам знайомитися з колекціями музеїв різних країн;

- розширення музейної діяльності за межами музейного закладу, в регіони країни;

- розвиток музеїв як туристичних об'єктів.

Таким чином, основні функції організації сучасного дозвілля, які визначають його внутрішню структуру, безпосередньо пов'язані з феноменом культурно-дозвіллєвого середовища і можуть бути ви­ражені такими напрямами своєї діяльності:

- організація і забезпечення умов для проведення культурного дозвілля у всій його повноті і розмаїтості відповідно до потреб, ін­тересів і можливостей усіх груп населення;

- розроблення і поширення нових технологій дозвіллєвої дія­льності, взаємодія з іншими типами установ культури, відпочинку, спорту для забезпечення ефективності, якості й інтенсивності робо­ти всієї сфери дозвілля в цілому;

- апробація, відпрацьовування і впровадження нової техніки, які розробляються промисловістю для їх використання в сфері до­звілля;

- виділення приміщень для фізкультурно-оздоровчого дозвілля в складі закладу розміщення;

- об'єднання різних видів розважальних програм (танцюваль­них, атракціонних, комп'ютерних і т. п.).

Запитання для контролю

1. Сутність дозвілля та відпочинку.

2. Роль анімації в підвищенні ефективності відпочинку в готельній індустрії.

3. Основні види анімації.

4. Складові індустрії розваг.

5. Загальна характеристика підприємств індустрії розваг.

6. Які потреби здатна задовольнити готельна анімація?

7. Фактори, що визначають вибір форми дозвілля.

8. За рахунок чого можна досягти найбільшого відновлюючо-оздоровчого ефекту?

9. Програмна анімація.

10. Рекреаційна основа анімаційних програм.

11. Основні типи напрямків і програм готельної анімації.

12. Анімаційні програми залежно від віку відпочиваючих.

13. Роль ігрового дозвілля в організації відпочинку.

14. Процеси вдосконалення організації ігор з грошовим виграшем.

15. Фактори, які впливають на роботу анімаційної служби.

16. Види видовищно-розважальних анімаційних послуг.

17. Парки: види та характеристика,

18. Особливості проведення дозвілля у парках.

19. Активні форми дозвілля. Спортивні програми.

20. Спортивно-розважальні програми.

21. Основні вимоги до матеріального забезпечення організації до­звілля.