Географія - Олійник Я.Б. - 13. ВНУТРІШНІ ВОДИ

13.1. Загальні гідрографічні особливості території України

Гідрографічну мережу території України складають річки, озера та лимани, канали, водосховища, ставки, болота. На водні об'єкти припадає 4 % загальної площі території. Насиченість території водними об'єктами характеризується коефіцієнтами густоти річкової мережі, озерності, заболоченості. Такі коефіцієнти виражають відношення довжини річок і струмків, площі озер та площі боліт до площі басейну річки. Гідрографічні особливості території залежать від кліматичних умов (кількості опадів, випаровування), гідрогеологічних умов, рельєфу, грунтів, рослинного покриву, господарської діяльності людини (гідротехнічне будівництво, меліорація, водопостачання та ін.).

До найголовніших елементів гідрографічної мережі відносяться річки. Середня густота річкової мережі в Україні становить 0,34 км/км². Усі річки належать до басейнів Чорного, Азовського і Балтійського морів, однак на південні моря припадає 98 % площі водозбору. Найбільшої густоти річкова мережа досягає в Українських Карпатах — 2,0 км/км². Тут в річки впадає безліч гомінких потоків і потічків з прозорою водою. В басейні Дніпра коефіцієнти густоти річкової мережі зменшується від витоків з 1,0—1,7 км/км² до 0,20—0,18 км/км² біля гирла. А найменша густота річкової мережі спостерігається на півдні степової зони, між Дністром і Південним Бугом та Дунаєм і Дністром: 0,09-0,17 км/км².

В Україні нараховується більше 20 тисяч озер, а їх загальна площа становить 4,0 тис. км². Створено Дніпровський каскад водосховищ, 937 малих водосховищ. Водосховища і ставки займають площу 11730 км², найбільше їх в лісостеповій і степовій зонах. Близько 1,7 % території України займають болота.

13.2. Гідрологічні і гідрохімічні режими, флора і фауна

Гідрологічний режим — це зміни станів водних об'єктів, прояви багатолітніх, сезонних, добових гідрологічних процесів і явищ (рівнів і витрат води, складу і кількості, концентрації завислих і розчинних речовин, температури води, льодового режиму).

Рівневий режим річок України характеризується сезонною мінливістю. Для більшості річок рівнинної частини властива весняна повінь, яка триває 1,5—2,0 місяці. Інтенсивність підйому води залежить від запасів снігу і швидкості його танення. В літньо-осінній і зимовий періоди коливання рівнів незначні. Підйом рівнів води у карпатських гірських річках зумовлюється таненням снігу в березні, а також випаданням зливових дощів. Після весняної повені тут можливі літні підйоми рівня, спад якого спостерігається до вересня — жовтня. Зимові рівні нестійкі, при відлигах і дощах трапляються підйоми рівнів води на 1,5—3,5 м.

Крім надмірного зволоження території, зливових дощів на формування катастрофічних паводків в Українських Карпатах істотний вплив має нераціональне господарювання (суцільне вирубування лісів на схилах, відсутність надійного захисту берегів, регулюючих водосховищу верхів'ях річок та ін.). У режимі рівнів кримських річок спостерігається підвищення в квітні — травні внаслідок танення снігу і в листопаді — грудні після дощів.

Тепловий і льодовий режим рівнинних річок України залежить від розподілу сумарної сонячної радіації і підкоряється зональним закономірностям. В Українських Карпатах і Кримських горах спостерігається висотна поясність в розподілі температури води в річках. Стійкі льодові явища на річках виникають в осінньо-зимовий період протягом 10—20 днів. Танення криги розпочинається в березні, через 5—10 днів річки звільняються від неї. Річки змінюють напрям русел, розмивають береги, транспортують наноси. Рівнинними річками близько 90 % наносів транспортується у завислому стані. Найбільша мутність властива річкам Криму — 1000 г/м³, найменша мутність води спостерігається в річках Полісся — менше 252 г/м³.

Мінералізація річкових вод рівнинної території зростає з північного заходу на південний схід від 300—400 мг/л в зоні мішаних лісів до 600—800 мг/л в нижній течії Південного Бугу. Найменша мінералізація річок (в Карпатах) становить 200 мг/л. В більшості річок мінеральний склад води — гідрокарбонатно-кальцієвий. З півночі на південь в них збільшується вміст хлоридів і сульфатів. У водах, що зазнають господарського впливу, містяться сполуки азоту, фосфору, кремнію. Води також забруднюються нафтопродуктами, фенолами, пестицидами та ін. В районах з великою концентрацією промислових підприємств річкові води містять важкі метали. Це означає, що необхідно зменшувати господарський вплив на річки, озера, водосховища.

Флора і фауна водойм різноманітна. В річках, лиманах і в пригирлових ділянках річок водяться молюски, ракоподібні, поширений фіто- і зоопланктон.

Серед рослин поширене латаття, рдест плаваючий, рогіз, водяний горіх, елодея, ряска та ін. У прибережно-водних смугах ростуть рогіз, стрілолист, частуха, аїр, ситник мілководний та ін. У річках і водосховищах водяться різноманітні риби: сазан, сом, щука, карась, окунь, лящ, судак, амур звичайний та ін. Трапляються осетрові, севрюга, лосось дунайський, харіус, коропові, сом та ін. У фауні земноводних нараховується 17 видів. Серед них такі як плямиста саламандра, жаба звичайна, земна, трав'яна, черепаха та ін.

В Україні розвиваються галузі господарства, пов'язані з її флористичними і фауністичними ресурсами.