Організація і проведення туристсько-краєзнавчих подорожей - Пангелов Б.П. - 1.2. Краєзнавство і туризм у системі навчально-виховної роботи освітніх закладів

У системі навчально-виховної роботи освітніх закладів туризм постає діяльністю, що поєднує подорож та пізнання довкілля. З огляду на це туристсько-краєзнавчу діяльність О. Остапець визначав як комплексний засіб гармонійного розвитку дітей та юнацтва, що полягає в активному пізнанні і покращенні навколишнього середовища і самих себе в процесі туристичних подорожей.

Об'єкт, предмет і завдання туристсько-краєзнавчої діяльності

Туристсько-красзнавча діяльність полягає у пошуку, обґрунтуванні і розкритті у взаємозв'язках і взаємо залежностях сукупності особливостей певної території, комплексному оцінюванні її у природно-історичному і соціально-економічному аспектах.

Об'єктом туристсько-краєзнавчої діяльності є сукупність географічних, історичних об'єктів і явищ суспільного життя та їх взаємозв'язків на певній території. М. Откаленко зазначав, що об'єктом туристсько-краєзнавчої діяльності є суспільно-територіальний комплекс, який підтверджує географічний характер краєзнавчих знань, але не вичерпує їх. Краєзнавство також містить знання історії, демографічного складу, духовної і матеріальної культури населення певної території. М. Міроиов розглядає об'єкт краєзнавства як соціально-економічний, політичний, історичний і культурний розвиток мікрорайону, села, міста, району, області, природні умови.

Територія, етнічний простір, що складається з менших за розміром історико-географічних одиниць (село, місто тощо), є предметом туристсько-краєзнавчої діяльності. За визначенням академіка Є. Колесника, краєзнавство всебічно вивчає малі території. При цьому всі факти, явища і процеси досліджують комплексно, тобто у причинно-наслідкових зв'язках.

Туристсько-краєзнавча діяльність передбачає виконання таких завдань:

- сприяти відродженню духовності, національної свідомості, любові до рідної країни у підростаючого покоління;

- виховувати повагу до людини та її праці;

- підвищувати результативність навчання й виховання за допомогою яскравих прикладів із навколишнього середовища;

- збагачувати досвідом спільної діяльності, спілкування;

- здійснювати особистісний розвиток кожного учня і студента;

- сприяти оздоровленню, підвищенню рівня фізичної підготовленості дітей, підлітків і молоді;

- навчити раціонально, без заподіяння шкоди природі збирати колекції, цінні природні матеріали;

- розвивати вміння поповнювати зібраними під час походів і екскурсій матеріалами краєзнавчі музеї чи куточки, створювати нові;

- навчити постійно стежити за екологічним станом довкілля та вчасно ознайомлювати з результатами досліджень громадськість.

Особливої актуальності туристсько-краєзнавча діяльність у системі навчально-виховної роботи в освітніх закладах набуває нині. Вона передбачає дослідження рідного краю у взаємозв'язку із вивченням глобальних і регіональних особливостей довкілля, створює умови для використання краєзнавчого матеріалу в навчально-виховній роботі школи і ВНЗ, забезпечує застосування набутих знань, умінь і навичок (як результат безпосереднього розвитку школярів і студентів, забезпечення їхнього життєвого досвіду).

Функції та види туристсько-краєзнавчої діяльності

Із огляду на те що туристсько-краєзнавча діяльність є не лише способом проведення вільного часу, а й формою виховного впливу на особистість, виокремлюють різноманітні її функції і види. Основними функціями сучасного туризму є:

1) виховна функція. Кожна туристська подорож формує певний досвід терплячого долання незручностей, виховує любов і повагу до людей, рідного .краю, учить шанобливо ставитися до традицій, вірувань, світогляду інших народів тощо;

2) розвивальна функція. У процесі подорожей відбуваються розвиток пізнавальної активності, забезпечення можливості адекватного самопізнання, озброєння комунікативними вміннями і навичками;

3) пізнавальна функція. Вона полягає у пізнанні світу, накопиченні досвіду, формуванні світогляду кожного мандрівника. Здійснюючи похід чи екскурсію рідним краєм, юні краєзнавці отримують знання про географічні, історичні, екологічні тощо особливості довкілля, вчаться зберігати їх для наступних поколінь, що сприяє розвитку науки, культури, мистецтва та інших галузей людського суспільства;

4) соціалізуюча функція. Відбувається оволодіння навичками взаємодії з іншими людьми, правилами поведінки в колективі тощо;

5) рекреаційна функція. Туристські подорожі сприяють поліпшенню фізичного і психологічного здоров'я юних дослідників, які отримують нові враження.

Відповідно до основних функцій туризму, які мають педагогічне значення, у теорії та практиці туризму виокремлюють такі його види (В. Ганапольський, Є. Безносиков, В. Булатов, 1987):

а) за характером подорожей - гірський, сухопутно-рівнинний, підземний (печерний), водний, підводний, комбінований;

6) за способом пересування - пішохідний, гірсько-пішохідний, лижний, велосипедний, водний, вітрильний, автомобільний, мотоциклетний, кінний;

в) за змістом - прогулянки, подорожі, екскурсії, експедиції, табори, зльоти;

г) за тривалістю - одноденні походи, дводенні (походи вихідного дня без нічного відпочинку і з відпочинком) і багатоденні;

ґ) за масштабом - місцеві мандрівки (у межах району, області, краю) і дальні (райони, віддалені від місця проживання);

д) за організацією мандрівок - плановий (організовують через туристсько-екскурсійні бюро, ради добровільних і спортивних товариств, спортивні клуби і колективи фізичної культури за сплаченими путівками із забезпеченням учасників харчуванням, обслуговуванням, транспортними засобами) і самодіяльний (організовані зусиллями і засобами самих туристів);

е) за метою - пізнавальний (спрямований на вивчення рідного краю, його рельєфу, клімату, флори і фауни, господарства; передбачає ознайомлення з передовими підприємствами, зустрічі з героями і ветеранами Другої світової війни і праці, делегатами районних, обласних і Верховної рад, відвідування музеїв і пам'ятних місць); оздоровчий (загартування організму, розвиток рухових якостей підвищує працездатність, оптимізує активний відпочинок); спортивний (покращує фізичну підготовку, сприяє вихованню морально-вольових якостей, фізичному вдосконаленню) та агітаційно-масовий (пропагує туризм, агітує широкі маси населення до походів і обміну досвідом туристської роботи).

Із розвитком суспільства з'являються й розвиваються нові види туризму. При цьому деякі з них відокремлюються від туризму, це такі види спорту, як альпінізм, скелелазіння, спортивне орієнтування та ін. Водночас і туризм поповнюється елементами інших видів спорту, що сприяє удосконаленню техніки туристичних походів і подорожей.