Організація і проведення туристсько-краєзнавчих подорожей - Пангелов Б.П. - Табір

Він є місцем літнього відпочинку, зміцнення здоров'я учнів і студентів, здійснення трудових і дослідницьких актів та десантів, суспільно корисних справ. У кожному таборі створюють гуртки, секції, основним напрямом роботи яких є виявлення і розвиток індивідуальних інтересів і творчих можливостей молоді. Завдання, методи роботи табірних туристсько-краєзнавчих організацій подібні до шкільних. їх особливість полягає у взаємодії об'єднань різних профілів для підготовки і проведення походів, екскурсій, вечорів, свят та ін. Крім того, у таборі учні стикаються з новими обстановкою, середовищем і розкладом короткочасних занять.

Організація туристського табору передбачає різні варіанти. Найпоширенішими є наметові табори з постійним місцем розташування. Такий туристський табір за багатьма ознаками нагадує скаутський. Як правило, життєдіяльність у ньому основана на самообслуговуванні. У таборах із постійним місцем базування провідною формою виховання є одноденні походи. їх, як правило, проводять за "зоряною" схемою, тобто прокладають маршрути навколо місця розташування табору, кожного разу по нових стежках.

Для туристів, які мають необхідну підготовку, можливе організування табору без постійного місця базування, де всю навчально-виховну роботу проводять на лінійному маршруті. Основною відмінністю його від походу є те, що в таборі перебуває кілька туристських груп, денні переходи роблять коротшими і значну частину часу присвячують спільній діяльності.

Важливу роль в організуванні табору відіграють керівники туристсько-краєзнавчих об'єднань. Вони складають план роботи на кожну зміну, ведуть журнали роботи, разом з учнями оформляють куточки різного змісту, збирають краєзнавчі матеріали.

У системі навчально-виховної роботи школи та вищого навчального закладу краєзнавство і туризм використовують за такими напрямами:

1) систематичне встановлення зв'язків між вивченням курсів географії, історії, літератури, біології, екології та інших дисциплін під час безпосереднього дослідження рідного краю;

2) проведення практичних робіт, спрямованих на одержання учнями і студентами вмінь і навичок самостійної роботи з дослідження особливостей рідного краю;

3) вивчення й аналіз передового досвіду і літературних джерел, архівних даних;

4) туристсько-краєзнавча робота в таборі праці і відпочинку учнів (студентів);

5) ознайомлення із кращими планами шкільної (вузівської) туристсько-краєзнавчої роботи;

6) налагодження зв'язків із позашкільними дитячими установами туристсько-краєзнавчого спрямування;

7) робота з краєзнавчими матеріалами;

8) листування, обмін краєзнавчими матеріалами;

9) проведення конференцій, зустрічей, ділових ігор, краєзнавчих вечорів.

На думку вчених-дослідників (В. Обозний, О. Тімець, В. Серебрій, Ю. Грабовський, А. Шипко), у краєзнавстві можна виокремити такі напрями:

1. Географічне краєзнавство (вивчення гідрологічних, геологічних, метеорологічних особливостей рідного краю, природно-територіальних комплексів та інших географічних особливостей у межах певної місцевості).

2. Біологічне краєзнавство (ознайомлення з представниками місцевої флори і фауни, їхніми особливостями, значенням у господарській діяльності, місцевими біогеоценозами, застосування біологічної науки в господарстві, лісництві, вивчення методики проведення спостережень за природою, дослідів, збирання різних краєзнавчих колекцій, ботанічного і зоологічного матеріалу).

3. Етнографічне краєзнавство (вивчення етнічних груп і спільнот, які є на території рідного краю, історії їх заселення й розвитку, духовної культури, віросповідання, національних звичаїв і традицій, їх фіксація і демографічний стан).

4. Фольклорно-мистецтвознавче краєзнавство (збереження кращих зразків народного мистецтва (музики, віршів, легенд, оповідань), стимулювання створення фольклорно-етнографічних ансамблів, заохочення літературної творчості молоді).

5. Господарче краєзнавство (вивчення населених пунктів (економіко-географічні особливості), промислових підприємств (історико-географічний розвиток, чинники, під впливом яких вони виникли), ознайомлення із сільськогосподарськими підприємствами (економіко-географічна характеристика господарства), дослідження рослинництва, тваринництва та інших галузей).

6. Екологічне краєзнавство (поглиблення усвідомлення кожною людиною екологічних проблем, формування відповідальності за збереження, примноження й розумне використання природних ресурсів).

7. Історичне краєзнавство (ілюстрування історичних знань на прикладі історії краю, передавання знань про окремі історичні факти, події, історію краю загалом майбутнім поколінням).

8. Музеєзнавство (науково систематизоване збирання та показування природно-історичних колекцій, пам'яток і пам'ятників, які можуть бути першоджерелами для вивчення певної навчальної дисципліни).

9. Туристсько-краєзнавча діяльність (формування моральних, вольових якостей краєзнавців, їх фізичне загартування, збагачення знань про історію, культуру, економіку, природу рідного краю, що досягається під час туристських походів, подорожей, краєзнавчих екскурсій).

Різнобічне вивчення рідного краю загальним краєзнавством і туризмом сприяє дослідженню, науковому обґрунтуванню, розробленню різноманітних форм передання наступним поколінням знань про минуле і сучасне людського суспільства й довкілля конкретної території.

Навчально-виховна цінність краєзнавства й туризму полягає в тому, що їх можуть успішно використовувати

всі педагоги: учителі-предметники, класні керівники, вихователі, а також батьки. Різноманітність форм і методів, багатство змісту туристсько-краєзнавчої діяльності робить її важливим засобом реалізації принципу комплексного підходу до формування особистості. Кожен напрям краєзнавства має невичерпні можливості для національного, морального, патріотичного, естетичного, фізичного виховання. Учитель-краєзнавець на високому ігрофесїйному рівні виховує учнівську молодь на основі усвідомлення причетності до істррії й сучасності українського народу, його культури, природи, економічного розвитку.

Отже, від уміло організованої туристсько-краєзнавчої справи дослідники мають отримувати задоволення, розвивати ініціативу й самостійність, підвищувати дисципліну й активність, фізично вдосконалюватись. На заняттях, а також у студентських наукових гуртках студенти набувають знань і вмінь втілювати в життя школи стаціонарні й туристські форми туристсько-краєзнавчої діяльності. Вивчаючи рідний край, оволодіваючи пошуково-дослідницькими навичками, здійснюючи власні відкриття під час навчання у вищому навчальному педагогічному закладі, краєзнавець-студент набуває організаційно-методичних навичок залучати школярів до глибокого вивчення історії та сучасних проблем соціально-економічного й культурного розвитку свого краю, відроджувати в учнівському середовищі народні традиції, звичаї, обряди тощо. Тому кожен студент повинен оволодівати знаннями й навичками організації, управління різноманітними організаційними формами туристсько-краєзнавчої діяльності.