Організація і проведення туристсько-краєзнавчих подорожей - Пангелов Б.П. - Отруєння і опіки отруйними дикорослими рослинами

Причиною отруєння на туристському маршруті можуть бути отруйні плоди рослин. Гострі отруєння зумовлюють не тільки плоди, а й стебла, коріння, квітки. Такими небезпечними рослинами є: віха (цикута), блекота гірська, дурман звичайний, аконіт отруйний, екоплія кавказька, болиголов, анабазис безлистий, барвінок трав'янистий, білокрильник болотний, горицвіт весняний (адоніс), жовтушник сірий, калюжниця болотна, копитень, жовтець отруйний, льонянка звичайна, наперстянка червона, парнолист бобовий, окоп-ник лікарський, еленіум Королькова. Найпоширеніші з них описано у табл. 2.12.

Таблиця 2.12

Ознаки отруйних рослин

Деякі рослини лише при одному дотику до їхнього листя або квітів викликають опік шкіри з появою пухирів і навіть виразок, які довго заживають. Зокрема, це вовче лико (лісовий бузок), синій борець (аконіт), бульбовий бутень, ясенець та ін.

Профілактика отруєнь і опіків від дикорослих рослин. Готуючись до подорожі, необхідно ознайомитись, використовуючи довідник рослин, із найнебезпечнішими представниками рослинного світу, що трапляються в районі наміченого маршруту. Слід зробити замальовки або опис таких рослин для себе.

Найотруйніша рослина - смертельний віх (цикута), що росте у вологих місцях уздовж рік, струмків і боліт, має трійчате, сильно вирізане, схоже на курячі лапи листя яскраво-зеленого кольору, вузлувате товсте стебло з червоними вкрапленнями, дрібні, як у кропу, білі квітки, залах петрушки, м'ясистий багатокамерний рожевий корінь (див. Додатки, рис. 66, в).

Під час походу небезпечно пробувати на смак невідомі ягоди, збирати до гербарію отруйні рослини.

Перша допомога при отруєнні і опіках рослинами. Потерпілого слід терміново доставити до медпункту. Бажано взяти із собою рослину, яка спричинила травму чи захворювання.

Отруєння грибами

Із отруйних грибів найвідоміші поганки (їх отрута майже миттєво викликає утруднення дихання, судоми, білу гарячку) і мухомори. Крім того, існує багато отруйних грибів, що схожі на їстівні: несправжні лисички та опеньки, двійники боровиків - жовчні і сатанинські гриби, несправжні валуї тощо.

Деякі їстівні гриби (зморшки, сироїжки) за неправильного приготування також викликають небезпечне отруєння організму.

Профілактика отруєння грибами. Перш за все слід уважно вивчити зовнішні ознаки їстівних і отруйних грибів, вилучити з похідного рац|ону невідомі гриби, а також старі або ті, що потребують особливого оброблення. Готуючи грибні страви, слід пам'ятати, що недоварені, недосмажені, погано промиті і навіть повторно підігріті гриби також можуть стати причиною отруєння.

Отже, вміння надавати першу допомогу туристу, який захворів або отримав травму, а за необхідності організовувати і здійснювати його транспортування до найближчого медичного пункту, залізничної станції або автомобільної дороги потребує знань і навичок. Турист-початківець лише ознайомлюється з найпростішими прийомами надання долікарської допомоги. У процесі подальшого навчання ці знання та навички збагачує та вдосконалює.

Сигнали небезпеки і транспортування потерпілих

Усі туристи мають знати сигнали про небезпеку або аварію, які подають у мандрівці потерпілі.

Сигнали небезпеки. Найчастіше такими сигналами є крик, свист, світло від ліхтаря, дзеркала, світлих предметів на темному фоні або темних на світлому. У ясну погоду добре видно білий дим багаття (утворюється від додавання у вогонь зелених гілок, моху), у хмарну - чорний дим (смолисті гілки).

Періодичність подавання сигналу - шість разів на хвилину, відтак хвилинна перерва і повторення сигналу небезпеки з такою самою частотою. Відповіддю на виклик є сигнал рятувальників "Виклик прийнятий, допомога йде". Його подають із періодичністю три рази на хвилину будь-яким доступним способом. Сигналом небезпеки слугує також червона ракета. Прийнявши сигнал небезпеки, туристи повинні негайно надати допомогу, а за потреби - терміново сповістити про надзвичайну ситуацію місцевий туристський або альпіністський контрольно-рятувальний пункт, місцеві органи влади.

Для передавання найпростіших повідомлень рятувальникам на гелікоптері (літаку) рекомендується користуватись сигналами міжнародного коду. їх подають на відкритих, помітних з повітря місцях за допомогою підручних засобів - шматків тканини, одягу, гілок, каміння; на снігу знаки можуть бути "витоптані", нанесені за допомогою попелу тощо (див. Додатки, рис. 67).

Транспортування потерпілих. У похідних умовах транспортування потерпілих може відбуватись за допомогою різних підручних засобів: рюкзака, жердини, лиж, мотузки та ін.

При транспортуванні (особливо взимку) необхідно тепло одягти потерпілого і покласти у спальний мішок. У дорозі уважно стежити за станом його здоров'я, давати міцний чай і за потреби - серцеві засоби.

Споруджуючи ноші з дерев'яних жердин, слід ретельно кріпити всі вузли їх з'єднання із поперечками. Перевірити їх надійність на поздовжні і поперечні зміщення, після чого акуратно прив'язати потерпілого до нош репшнурами. Якщо ноші виготовлені із жердин (лиж), носильникам необхідно стежити, щоб застібки курток були зверху, а кінці жердин (лиж) вони могли заправити у лямки рюкзаків або петлі страхувальних поясів, які надягають через плече.

Для прискорення транспортування слід залучати якомога більшу кількість людей і частіше міняти носильників. На крутих ділянках гірського рельєфу додатково закріплюють ноші і міцніше прив'язують потерпілого. При вертикальних підйомах і спусках використовують обв'язку "альтанка", здійснюючи пересування на подвійних основних мотузках із дієвою самостраховкою тих, хто супроводжує.

На коротких відстанях по нескладній стежці потерпілого можуть транспортувати два туристи на схрещених руках або один, взявши його на плечі.

Отже, з метою швидкого реагування у небезпечній ситуації туристи повинні добре знати, як правильно подати сигнал про небезпеку і у який спосіб транспортувати потерпілого.