6.1. Еволюція банківської системи
Банківська система Канади має складну інституціональну структуру, на створення якої значно вплинули банківські системи США і Великобританії. Ці країни прагнули зміцнити свої позиції в Канаді шляхом оволодіння національними джерелами фінансування. Кредитні інститути виникли ще в колоніальний період, функції банкірів виконували торговельні компанії. У Канаді діяли різні філіали іноземних кредитних інститутів. Уперше комерційний банк Канади був створений у 1817 p. - Bank of Montreal. Після цього з'являється ряд спеціалізованих інститутів: страхові компанії, трастові, іпотечні компанії та ін.
Крім того, Перша світова війна також значно вплинула на посилення позицій не тільки комерційних банків, але й на позиції та розвиток небанківських інститутів: компаній з фінансування споживчих кредитів, страхових і трастових компаній.
Світова економічна криза 30-х pp. негативно вплинула на банківську систему. У цей період створюється Банк Канади, посилюється державне втручання у кредитну систему, активізується діяльність спеціалізованих державних інститутів кредитування житлового будівництва і сільського господарства. Вдосконалення кредитної системи продовжувалося у роки Другої світової війни і після неї. У той час з'явилися нові типи спеціалізованих кредитних інститутів: лізингові компанії, державні страхові компанії, компанії пенсійного забезпечення.
Банківська система країни характеризується наявністю таких основних фінансових інститутів, як: комерційні, трастові та іпотечні банки, страхові та інвестиційні компанії. Приватні комерційні, або так звані чартерні банки користуються повною свободою в комерційній діяльності. Вона регламентується парламентськими хартіями. Чартерні банки за своїм призначенням покликані обслуговувати промисловий, комерційний і державний сектори економіки. Вони здійснюють депозитні операції, надають різного виду кредити, займаються валютними операціями.
Асоціація канадських банкірів, найвищим органом якої є Виконавча рада, стоїть на чолі клірингової системи Канади. Безпосередньо очолює роботу системи розрахунків між банками так званий Комітет клірингових і інформаційних центрів. Він має 10 організованих ним регіональних клірингових палат, іменованих розрахунковими центрами. Регіональні клірингові палати існують в Оттаві, Калгарі, Галіфаксі, Монреалі, Квебеці, Реджайні, Сент-Джоні, Торонто, Ванкувері і Вінніпезі. їх діяльністю безпосередньо управляють місцеві клірингові асоціації згідно з мандатами, які отримуються від Асоціації канадських банкірів.
У банківській системі Канади існують також й інші установи, тобто небанківські фінансові посередники (НБФП), які також здійснюють банківські операції. До даної категорії в країні належать кредитні союзи і кооперативні фінансові організації, які, як правило, обслуговують франкомовне населення. НБФП неоднорідні, оскільки, крім вказаних, до них відносять самостійні трастові банки, трастові відділи комерційних банків.
Концентрація банківського капіталу в країні призвела до утворення могутніх, тісно згуртованих угрупувань національного фінансового капіталу. Серед них виділяють такі сімейні групи, як: Бронфмани, Реймани, Томсони, Бельцберги, Уестони, Річардсони та ін. Для посилення їх позицій усередині країни і за кордоном з 1 липня 1987 р. суттєво були зменшені обмеження діяльності кредитно-фінансових інститутів: трастовим банкам дозволено в необмеженому обсязі видавати комерційні і споживчі кредити, відкривати філіали, займатися інвестиційними операціями через свої дочірні відділення. Комерційні банки змогли проводити інвестиційні та довірчі операції, займатися брокерством. Разом із тим, трастовим банкам усе ж таки забороняється контролювати капітал комерційних банків, тоді як останнім таке право надано. Нове законодавство призвело до ще більш поглибленого переплетіння і взаємозалежності окремих фінансових інститутів.
Банківська система Канади має таку структуру: перший рівень займає центральний емісійний банк - Банк Канади, другий рівень - комерційні банки та спеціалізовані установи. Число комерційних банків невелике; на території провінцій діють кредитні установи провінційного рівня.
6.2. Банк Канади - емісійний банк країни
6.3. Види комерційних банків у банківській системі
6.4. Взаємозв'язок діяльності комерційних банків з небанківською сферою
Завдання і запитання для самоконтролю
Розділ 7. Банківська система Німеччини
7.1. Історія створення банківської системи
7.2. Особливості функціонування центрального банку
7.3. Відомство з нагляду за кредитною справою як основний наглядовий орган у банківській системі Німеччини
7.4. Структура комерційних німецьких банків