Банківські системи зарубіжних країн - Мельник П.В. - 7.4. Структура комерційних німецьких банків

У Німеччині функціонує близько чотирьох тисяч кредитних установ, які можна розділити, залежно від виду їх діяльності, на універсальні і спеціалізовані банки або, залежно від їх організаційно-правової форми, на приватні комерційні банки і публічно-правові кредитні установи. Різні комерційні цілі, які в минулому були додатковим критерієм відмінності між банками, нині майже втратили це значення. Тільки приватні комерційні банки, як і раніше, ставлять перед собою мету заробляти прибуток, працюючи в промисловості. Мета кооперативних банків - обслуговування своїх членів, а публічно-правові кредитні установи формально своєю метою проголошують "суспільні інтереси" - ідея сприяння накопиченню заощаджень і забезпеченню приватних клієнтів та економіки в цілому дешевими банківськими послугами. У зв'язку із жорсткою конкуренцією між банками щодо залучення клієнтів умови на ринку банківських послуг зближуються і відмінність між окремими банківськими групами визначити важко, тобто відбувається процес універсалізації кредитних установ.

Комерційні і спеціалізовані банки надають у рік небанківському сектору (підприємствам, приватним особам, державним бюджетам різних рівнів) кредити на суму понад 1,5 блн євро, з них понад 150 млрд - шляхом придбання за свій рахунок державних облігацій і акцій промислових підприємств. Частка комерційних банків від усього кредитного обсягу становить майже 80 %, а в секторі придбання цінних паперів їх частка перевищує 90 %.

Універсальні банки

Особливий характер німецької банківської системи (порівняно з іншими промислово розвиненими країнами) заснований на значній перевазі універсальних кредитних установ. Незалежно від відмінності в організаційно-правових формах кредитних установ, відносин власності, величини банків більшість з них суміщають усі можливі банківські операції. Так, згідно зі ст. 1 Закону "Про кредитну справу" банки здійснюють такі види депозитно-позичкових та інвестиційних операцій:

- прийом депозитів;

- надання кредитів і акцептів;

- облік векселів і оплата чеків;

- придбання і продаж цінних паперів за дорученнями;

- зберігання й управління цінними паперами;

- інвестиції в цінні папери та інші довгострокові активи;

- ухвалення зобов'язань з купівлі вимог до закінчення терміну;

- надання гарантій;

- проведення безготівкових розрахунків.

Створення універсальної банківської системи пояснюється тим, що Німеччина з часу її промислового розвитку не мала в своєму розпорядженні в достатньому розмірі власного капіталу, що викликало необхідність використовувати банківські кредити у великих обсягах. Свою ефективність німецька система фінансування промисловості довела після двох світових війн, у період економічного відновлення економіки.

Основна перевага універсальної банківської системи порівняно з англосаксонською банківською системою з розділенням банків полягає у вищій стабільності на базі ефектів диверсифікації і відповідно пов'язаною з цим високою надійністю грошових внесків. Крім того, відсутність внутрішнього розділення за напрямами діяльності банків забезпечує можливість надання клієнтові обширного сервісу "в одному вікні" і за рахунок широкого асортименту пропонованих послуг банк продає свої послуги в зручний для клієнта час.

Підставою для критики універсальної банківської системи служить значний промисловий вплив німецьких банків. Сьогодні у Німеччині діє близько 4 000 кредитних установ, які мають майже 45 000 філіалів. У середньому при чисельності населення 80 мли кожне банківське відділення обслуговує близько 1 600 осіб (Німеччина входить до країн світу з однією з найщільніших мереж банківських філіалів).

Універсальні банки можна розділити на три основні групи:

I) близько 350 приватних комерційних банків, в які входять три великі банки, регіональні банки та інші кредитні установи, а також філіали іноземних банків, частка яких у ділових операціях банків становить близько 30 %;

II) понад 700 господарсько-правових кредитних установ [ощадні каси і земельні банки (жироцентралі)], частка яких становить близько 50 %;

III) приблизно 3 000 кооперативних банків (Фольксбанки і Райфайзенбанки) з їх центральними банками, частка яких становить близько 20 %.

Приватні комерційні банки

Група приватних комерційних банків охоплює близько 350 кредитних установ, що універсально діють, мають понад 7 000 філіалів і понад 200 000 співробітників. До цієї групи входять три великих банки, близько 200 регіональних та інших банків, майже 80 приватних банкірів і приблизно 60 філіалів іноземних банків.

Загальною важливою ознакою приватних комерційних банків, незалежно від їх розміру і структури, є значне переважання короткострокових кредитних операцій, хоча за останні роки намітилася тенденція до збільшення довгострокових кредитів. Приватні комерційні банки активно працюють із цінними паперами у сфері управління майном і капіталовкладеннями. Приблизно три чверті всіх цінних паперів із фіксованим відсотком, інвестиційних сертифікатів і акцій перебувають на депорахунках у приватних банках. Важливий розділ діяльності приватних комерційних банків - виконання розрахунків із торгових операцій, зокрема із зарубіжними партнерами. У їх руках - понад 3/4 робочі баланси іноземних банків-кореспонлентів. Майже така ж частка комерційних платіжних операцій із зарубіжними підприємцями проходить через рахунки приватних комерційних банків.

Проте між окремими кредитними установами і групами приватних комерційних банків існує цілий ряд відмінностей, особливо щодо розмірів банків, організації їх діяльності, захвату території тощо. Дослідники німецької банківської системи серед великих приватних комерційних банків виділяють DeutscheBank, DresdnerBank і Commerzbank - три найбільш відомих німецьких банки, які почали свою діяльність ще за часів створення Німецької імперії в 1871 році і на початок 2007 року у рейтингу найбільших банків світу займали відповідно 9, 25, 30 місця . Вказані банки - акціонерні товариства, капітал яких розташований як усередині країни, так і за кордоном. Кожний з цих банків має від 200 000 до 300 000 акціонерів, серед яких велика кількість співробітників цих банків.

"Дойчебанк", крім своєї власної мережі філій і Deutsche Bank Berlin, об'єднує (беручи до уваги тільки те, що було консолідовано):

- дві комерційні філії - DeutscheBank Lubeck;

- три іпотечні філії - DeutscheCentralbodenKredit, Frankfurter Hypothekenbank, Lubecker Hypothekenbank та іпотечну філію, створену спеціально для суднобудівної промисловості -Schififshypothekenbank;

- філії з управління організаціями з питань колективного вкладення ринкових цінних паперів - Deutsche Gelellschaft fur Fondsvcrwaltung (DEGEF), Deutsche Gesellschaft filr Wertpapiers-paren (DWS);

- філії лізингових компаній - Autoleasing-ALD, Exportleasing-DB, Deutsche Gesellschaft fur Immobilien leasing, GEFFA leasing;

- будівельно-ощадну касу для надання житлових кредитів -Deutsche Bank Bauspar AG;

- страхову компанію - Lebensversicherung der DeutscheBank;

- інвестиційний банк, що спеціалізується на злитті-поглинанні - DB Merger und acguisitions;

- 49 банківських і фінансових філій за кордоном, серед яких відомий англійський банк Morgan Grenfell, куплений у 1989 році.

"Дрезднербанк" за тих самих умов, крім "Берлін Дрезднер-банку", об'єднує:

- банківські комерційні філії - Bankhaus Reuschel (Мюнхен), Deutsche Sudamerikanische Bank (Гамбург), W.Fortmann Munsterlandische Bank Old-enbugische;

- Landesbank (Ольденбург), Otto Scheurman (Берлін);

- п'ять іпотечних банків - Deutsche Hypothekenbank (Франк-фурт-на-Майні), Hypothekenbank in Hamburg, Norddetsche Hypotheken und Wechselbank (Гамбург) і Pfalzsche Hypothekenbank Ludwigchaffen Deutsche Schififsbank;

- ощадну касу для житлового будівництва - Dresdner Bauspar AG;

- товариство з вкладення й управління капіталами або фінансовими фондами та нерухомістю - Deutsche Gesellschaft fur Immobilienfonds (DEGI), Deutsche Investment trust, Kapitalanlagegesellschaft, Beteiligungsgesellschaft fur die deutsche Wirtschaft (DS-BD-Bd), Dresdner Global Asset management, Dresdner UOB Holding Gesellschaft;

- дев'ять банків (два з яких - ВІР Banque, Veuve Morin Pons -знаходяться у Франції) та близько тридцяти фінансових філій за кордоном.

Коммерцбанк за тих самих умов, крім своєї берлінської філії, об'єднує:

- комерційний банк - Commerz-Credit Bank (Saarbrucke);

- іпотечний банк - Rheinische Hypothekenbank - RHEINHYP;

- ощадну касу для житлового будівництва - LEONBERG Bausparkasse;

- дві філії з лізингу - Commerz-und Industrie-Leasing (Франкфурт-на-Майні), Deutsche Immobilien Leasing (Дюссельдорф);

- філії з фінансового управління - Allgemeine Deutsche Investment Gesellschaft (ADIG), Commerzbank Investment Management, Commerz International Capital Management;

- філії з надання земельного кредиту - Deutsche Griindbesitz-Anlagegesellschaft, Deutsche Grundbesitz-Investmentgesellschaft;

- дві філії з пайовою участю в капіталі - Commerz Beteiligungsgesellschaft та Commerz Unteraehmensbeteiligung;

- дев'ять банків і три фінансові товариства за кордоном.

Великі банки входять до складу банків світу з капіталом великих розмірів. Наприклад, активи "Дойчебанку" у 2002 році становили 843 млрд амер. доларів . "Дойчебанк" офіційно оголосив про купівлю американського інвестиційного банку Bankers Trust. У результаті даної операції вказаний банк стане найбільшим, його персонал налічуватиме більше 95 тисяч службовців.

Вказані банки - типові універсальні банки, які виконують свою діяльність за всім діапазоном банківських послуг, сума їх балансу становить менше однієї десятої обсягу балансу всіх кредитних установ Німеччини. У фінансуванні зовнішньої торгівлі, емісійних операціях і в управлінні цінними паперами клієнтів ці банки відіграють першочергову роль. Банки мають розгалужену мережу, що складається більше ніж з 4 000 філіалів, що охоплює усю Німеччину. У цілому вони налічують близько 20 млн клієнтів. Обширні міжнародні послуги цих банків засновані на потужних банківських відділеннях усередині країни, що співпрацюють із зарубіжними партнерами, за допомогою дочірніх організацій, представлених у всьому світі, а також за рахунок їх філіалів і представництв в інших країнах світу.

До приватних комерційних банків у Німеччині відносять близько 200 регіональних банків. Ці банки створені в організаційно-правових формах акціонерних товариств (AG), акціонерних командитних товариств (KGA) і товариств з обмеженою відповідальністю (GMBH). Найбільші банки цієї групи здійснюють свою діяльність універсальним чином з великою кількістю філіалів усередині країни і за кордоном. Вони не концентрують свою діяльність виключно в одному певному регіоні. Деякі з цих банків, перш за все Bayerische Fereinsbank AG і Bayerische Hipoteken und Veksel-Bank AG, мають високу міжнародну репутацію.

До групи приватних комерційних банків відносять приватних банкірів. До групи приватних банкірів входять ті банки, які мають одноосібного власника, або ті, організаційно-правова форма яких - відкрите торгове товариство (OHG) або командитне товариство (KG). Сьогодні в Німеччині при створенні нових банків не можна зареєструвати банк в організаційно-правовій формі, що допускає одного власника.

Сьогодні у Федеральній Республіці Німеччини діє понад 300 іноземних кредитних установ з більше 50 країн, кількість філіалів становить майже тисячу.

Публічно-правові кредитні установи

Група публічно-правових кредитних установ складається з більше 700 ощадних кас і жироцентралій, що є юридичними особами публічного права. їх частка в загальному обсязі банківських операцій комерційних банків становить майже 50 відсотків. У Німеччині існує 12 жироцентралій, що є центральними організаціями ощадних кас даної території. Вони керуються в своїй діяльності спеціальним законодавством, а також Законом "Про кредитну справу". За зобов'язаннями жироцентралій несуть відповідальність відповідна федеральна земля, ощадні каси та їх регіональні союзи. Обсяг діяльності даних кредитних установ розповсюджується тільки на територію їх гаранта. На базі 19 000 філіалів жироцентралі забезпечують банківську мережу. Державний контроль за цими кредитними установами здійснюють відповідальні за це земельні міністри, а також Федеральне відомство з нагляду за кредитною справою.

Раніше діяльність ощадних кас полягала тільки в заощадженні внесків населення і у видачі кредитів під заставу реальних цінностей. Нині вони працюють як універсальні банки. Операції фінансування зовнішньої торгівлі й операції з цінними паперами не мають такого великого значення для ощадних кас, як для приватних комерційних банків, але за останні роки вони все активніше беруть участь у зовнішньоторговельній діяльності. Спільно з жироцентралями ощадні каси утворюють велику жиросистему у сфері операцій безготівкового розрахунку. Жироцентралі управляють ліквідними засобами ощадних кас і здійснюють операції у сфері банківських послуг, наприклад, операції розрахунку з клієнтами з інших країн. Разом з цими традиційними завданнями жироцентралі беруть участь в обслуговуванні великих промислових операцій і операцій із зовнішньої торгівлі. У деяких землях жироцентралі є банками федеральних земель, комунальними або іпотечними банками.