Рекреаційна географія - Масляк П.О. - 2.2. Теорії, які використовує рекреаційна географія

Географічний детермінізм — один із найдавніших наукових напрямів, який започаткований ще давніми греками (Страбон, Гіппократ). Згодом найбільший внесок у розвиток теорії географічного детермінізму зробили німецькі, французькі та американські вчені Ф. Ратцель, Ш. Монтеск'є, Е. Реклю, С. Гантінгтон.

Сутність географічного детермінізму полягає у твердженні, що визначальною силою розвитку суспільства (в тому числі будь-якої галузі господарства) є географічне положення і природне (географічне) середовище. Прихильники цієї теорії вважають, що саме природні умови і ресурси формують різні країни і галузі господарства та сприяють (або не сприяють) їх існуванню та процвітанню. На думку "детерміністів", природні умови визначають не лише виникнення країн, народів і галузей господарства, спосіб їх життя і функціонування, а й сам плин історії. До прихильників географічного детермінізму належав і Наполеон. Відомий його вислів: "Географія — це доля".

У рекреаційній географії, де географічне середовище, природні умови і ресурси нерідко відіграють головну роль, географічний детермінізм належить до найголовніших теорій"

Енвайронменталізм (від англ. environment — середовище, оточення) — більш модифікована до сучасності, близька до географічного детермінізму наукова течія. Виникла у США. Оскільки основою розвитку країн є їхня економіка, в тому числі рекреаційно-туристичне господарство, енвайронменталісти П. Тейлор, Р. Сміт, Е. Сімпл стверджують, що відмінності між країнами, наприклад у галузі рекреації, розвиваються на основі міжнародного географічного (територіального) поділу праці, який у свою чергу визначається відмінностями у природному середовищі.

Розвитком наукової течії енвайронменталізму стала теорія "кліматичних октимулів" С. Гантінгтона, який вважав, що найсприятливіші умови для всебічного розвитку мають країни, розташовані в помірних поясах.

За концепцією посибілізму (від англ. possible — можливий), люди у їхній взаємодії з природним довкіллям є не пасивним началом, як це прийнято у "детерміністів", а активною, організованою і цілеспрямованою силою. Озброєне цивілізаційними здобутками і волею до діяльності людство використовує мінливі у просторі і часі природні умови та ресурси лише як можливості для власного диверсифікованого розвитку і діяльності. За посибілістами лише від людини, суспільства, рівня організованості, знань, умінь і навичок залежить, чи будуть надані природою можливості реалізовані.

Концепція пробабілізму (від англ. probability — вірогідність, ймовірність). За цією теорією, довкілля справляє на життя і господарську діяльність людей імовірний, а не обов'язковий вплив. Географічне довкілля (не тільки природне, а й соціально-економічне, культурно-історичне тощо) дає людству альтернативні умови для власної самореалізації. Вибір характеру, рівнів, напряму використання умов довкілля тощо підпорядковується певній імовірності поведінки, ментальності, культурі, способу життя суспільства.

У Другій половині XX ст. грандіозні масштаби втручання людства у природні процеси Землі породили нові наукові теорії. Серед них для рекреаційної географії важливою є концепція меж розвитку, розроблена в Римському клубі американським ученим Д. Медоузом. Сутність цієї концепції полягає в тому, що нинішня індустріальна модель розвитку людства неминуче буде обмежена вичерпністю природних ресурсів, особливо викопних. За Д. Медоузом, якщо людство не знайде нової моделі розвитку, то вже у другій чверті XXI ст. почнеться спочатку занепад найрозвиненіших країн, які найінтенсивніше експлуатують ресурси, а після середини XXI ст. настане світовий господарський колапс, з якого немає виходу.

У 1992 р. була розроблена концепція сталого, або стабільного, розвитку, яка стала одним із щаблів подальшого розвитку концепції меж розвитку. Наприкінці XX ст. з'ясувалося, що апокаліптичні передбачення Д. Медоуза, зроблені ним у 1972 р., вже не справдяться. Стало очевидним, що в нових умовах межі розвитку закладаються не стільки обсягами наявних природних ресурсів, скільки рівнем глобального і регіонального забруднення довкілля, його швидкою деградацією. При цьому, що особливо важливо для рекреаційної географії, концепція сталого розвитку брала до уваги розвиток не лише індустрії, а й світового рекреаційно-туристичного господарства.

Запитання та завдання

1. Схарактеризуйте теорію географічного детермінізму.

2. Що вам відомо про наукову течію енвайронменталізму?

3. Назвіть основні положення посибілізму.

4. У чому сутність теорії пробабілізму?

5. Представником якої наукової течії був Д. Медоуз? У чому її особливості?

6. Які передумови кінця XX ст. викликали появу концепції сталого розвитку?