Туристичне краєзнавство - Петранівський В.Л. - Висновки

1. Термін "краєзнавство" з кінця XIX ст. досить часто трапляється в науковій і науково-популярній літературі. Фундаторами наукового краєзнавства стали І. Я. Франко та С. Л. Рудницький. Заслугою останнього є класифікація краєзнавства на загальне (інтеґральне) й тематичне (історичне, літературне, етнографічне тощо). Серед сучасних учених найбільший вклад у розробку теорії національного краєзнавства внесли Я. І. Жупанський, П. Г. Шищенко, О. Т. Діброва, М. Ю. Костриця, М. П. Крачило, В. П. Круль, М. Т. Янко та ін.

2. Сучасні українські вчені Я. І. Жупанський і В. П. Круль розглядають національне краєзнавство як цілісну систему, яка функціонує у світі тримірних моделей, утворених компонентами:

— простору (географічне краєзнавство);

— часу (історичне краєзнавство);

— соціуму (соціальне краєзнавство).

Усі названі компоненти притаманні туристичному краєзнавству. Таким чином, туристичне краєзнавство виступає одним із стрижневих напрямів національного краєзнавства.

3. Туристичне краєзнавство формується на стику географічного, економічного, історичного й етнологічного краєзнавства, а також туризмознавства і рекреалогії шляхом міждисциплінарного синтезу їх теоретико-методологічних і прикладних напрацювань. Основним об'єктом туристичного краєзнавства виступає, у широкому розумінні, рекреаційно-туристичний потенціал території, а у вузькодисциплінарному вимірі — рекреаційно-туристичний комплекс (РТК) рідного краю. Предметом дослідження туристичного краєзнавства виступають окремі складові туристично-рекреаційного потенціалу краю — природні рекреаційні ресурси (мінеральні води, клімат, озера й ін.), ступінь їх освоєння і характер експлуатації, пам'ятки історії і культури, туристичні заклади та інші об'єкти туристичної інфраструктури, а також різноманітні аспекти розвитку туристичного руху в краї,

4. У туристично-краєзнавчих студіях застосовують такі методи дослідження: літературний, статистичний, візуальний (спостереження), картографічний, анкетний, польових досліджень, математичного і ГІС-моделювання, описовий метод та ряд інших.

Рекомендована література

1. Всеукраїнська спілка краєзнавства: матеріали та документи. — К.: Рідний край, 1997.

2. Географічна енциклопедія України: УЗ т. — К.: Українська енциклопедія, 1990. — Т. 2. — С. 208—209.

3. Демідієнко О.Я,, ІоноваО.М., Кузнецова В. І. Основи краєзнавства. — К., 2001.

4. Енциклопедія українознавства: У11 т. / Під ред. проф. В. Ку-бійовича. — Л., 1994. — Т. 3. — С. 1159—1160.

5. Жупанський Я. І., Круль В. П. До питання про географічні засади сучасного національного краєзнавства // Український географічний журнал. — 1993. — № 3. — С. 52—55.

6. Жупанський Я., Круль В. Про об'єкт і предмет вивчення національного краєзнавства // Краєзнавство. — 1994. — № 1—2. — С. 3—6.

7. Захаров С. Функції, етапи, стадії географічного краєзнавства // Географія та основи економіки. — 1999.

8. Історичне краєзнавство в Українській PCP / П. Т. Тронь-ко, В. О. Гербик, О. І. Лугова та ін.; відп. ред. П. Т. Тронько. — К.: Наукова думка, 1989.

9. Костриця М. Витоки українського краєзнавства // Географія та основи економіки в школі. — 2000. — № 1. — С. 31—32; №2. — С. 34—36.

10. Костриця М. Географічне краєзнавство: актуальні питання теорії // Географія та основи економіки в школі. — 1999. — №3. — С. 35—37.

11. Костриця М. Географічне краєзнавство: Поступ у Ш тисячоліття // Краєзнавство. Географія. Туризм. — 2002. — № 2. — С. 5—7.

12. Костриця М. З історії становлення шкільного географічного краєзнавства в Україні // Краєзнавство. Географія. Туризм. — 2001. — № 7. — С. 4—5.

13. Костриця М. Кому заважає краєзнавство? // Краєзнавство. Географія. Туризм. — 1999. — № 5. — С. 2.

14. Костриця М. Становлення організаційних форм українського географічного краєзнавства // Географія та основи економіки в школі. — 2005. — № 3. — С. 39—42.

15. Костриця М.Ю. Туристсько-краєзнавча робота в школі. — К.: Радянська школа, 1985.

16. Краеведение: Пособ. для учителя / Под. ред. А. В. Даринского, — М.: Просвещение, 1987.

17. Краєзнавство в Україні: сучасний стан і перспективи: Наук, збірник. — К.: Академія, 2003. — 232 с.

18. Крачило М.П. Краєзнавство і туризм. — К.: Вища школа, 1994.

19. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Теоретичні основи географічного краєзнавства і соціальне районування / Сучасний стан та перспективи вивчення географії рідного краю у школах: Тези доповідей Міжнародного наук.-метод, семінару. — Харків, 1994. — С. 3—4.

20. Програма курсу "Основи туризму і краєзнавства" // Краєзнавство. Географія. Туризм. — 2002. — № 35. — С. 10—13.

21. Рєпніна В. Краєзнавчо-пошукова діяльність учнів у позашкільному закладі // Географія та основи економіки в школі. — 2000. — № 1. — С. 34—35.

22. Рудницький С. Коротка географія України: Фізична географія. — К.: Лан, 1910.

23. Сафиулин А.З. Географическое краеведение в общеобразовательной школе: Пособ. для учителей. — М.: Просвещение, 1979.

24. Серебрій В. Краєзнавство в системі народної освіти // Краєзнавство. Географія. Туризм. — 2001. — № 13. — С. 7—8.

26. Серкіз Я. Історичне краєзнавство: Навч.-метод, посіб. — Л.: ЛОНМІО, 1995.

26. Сов'як Я. Яким шляхом піде Дрогобицьке краєзнавство? // Вісник Дрогобиччини. — 1997. — 5 квітня.

27. Соловей М. В. Шкільна географія і краєзнавство у педагогічній спадщині Софії Русової // Географія та основи економіки. — 2001. — № 1. — С. 33—34.

28. Тімець О. Значення краєзнавства на різних етапах розвитку суспільства // Рідна школа. — 2002. — Серпень-вересень. — С. 57—58.

29. Тронько Я. Т. Краєзнавство у відродженні духовності і культури. — К.: Рідний край, 1994.

30. Тронько Я. Т. Родовід українського краєзнавства // Краєзнавство. — 1993. — № 1. — С. З—7.

31. Тутковський Я. А. Краєвиди України в зв'язку з її природою і людністю. — К.: Червоний шлях, 1924.

32. Шаблій О. І. Академік Степан Рудницький: Фундатор української географії. — Львів; Мюнхен, 1993.

33. Шищенко Я. Сутність географічного краєзнавства // Краєзнавство. Географія. Туризм. — 2000. — № 42. — С. 1—2.