Туристичне краєзнавство - Петранівський В.Л. - Висновки

1. Краєзнавство і туризм базуються на цільовому і раціональному використанні природних рекреаційних ресурсів. Стійкий розвиток туризму залежить від нормування рекреаційного навантаження на природні комплекси. Дотримання туристами рівня використання ресурсного потенціалу території сприяє збереженню, підтримці й відновленню природних властивостей туристичного об'єкта або місцевості.

2. Україна має надзвичайно багаті й різноманітні природні туристично-краєзнавчі ресурси: кліматичні, водні, орографічні (гірські хребти та передгір'я), приморсько-пляжні, біотичні (лісові тощо), ландшафтні, бальнеологічні, фітолікувальні (масиви лісових і паркових насаджень), спелеологічні тощо.

3. Різноманітність і краса гірських ландшафтів, самобутній фольклор, народне мистецтво, смачні домашні страви — чинники, що приваблюють сотні тисяч туристів у Карпатські та Кримські гори. М'який середземноморський клімат Південного берега Криму є визначальним фактором рекреаційної популярності Кримського півострова. Широкі піщані пляжі й рекреаційно-сприятливі погодно-кліматичні умови зумовлюють масові туристичні потоки у приморські відпочинкові центри узбережжя Чорного й Азовського морів України.

4. Законодавством України державний природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною. Серед туристів дедалі більшої популярності набувають установи природно-заповідного фонду, які передбачають рекреаційне використання територій. Це національні природні парки й регіональні ландшафтні парки. У структурі їхньої діяльності рекреаційне природокористування займає одне з чільних місць.

5. Найбільшим різноманіттям об'єктів природно-заповідного фонду серед регіонів України відзначаються Карпати. Тут знаходяться два біосферні заповідники (Карпатський і "Східні Карпати"), 6 національних природних парків: Карпатський, Ужанський, Вижницький, "Гуцульщина", "Синевир" та "Сколівські Бескиди", а також ціла низка заповідників, заказників і ландшафтних парків.

Рекомендована література

1. Барановський В. А. Екологічний атлас України. — К.: Гео-графіка, 2000. — 40 с.

2. Бейдик О. О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування. — К.: Київ, ун-т, 2001. — 395 с.

3. Борейко В. История заповедного дела в Украине. — К., 1995. — 181 с.

4. ГенсирукА. С, Нижник М. С, Возняк Р. Р. Рекреационное использование лесов. — К.: Урожай, 1987.

5. Гетьман В. І. Основні завдання і проблеми розвитку еко-туризму в національних природних парках і біосферних заповідниках України / Гори і люди (у контексті сталого розвитку): Матеріали міжнар. конф. 14—18 жовтня. — Рахів, 2002. — С. 304—318.

6. Гетьман В. І. Платні рекреаційні послуги установ природно-заповідного фонду України: законодавчі норми та економічні можливості // УГЖ. — 2002. -М1.-С. 58—64.

7. Гетьман В./.Туризм і збереження довкілля Українських Карпат // Географія та основи економіки в школі. — 2000. — №3. — С. 48—62.

8. Долишний М.И., Нуделъман М.С., Ткаченко К.К. и др. Карпатский рекреационный комплекс. — К.: Наукова думка, 1984. — 184 с.

9. Забелина Н. Национальный парк. — М.: Мысль, 1987.

10. Заповедники СССР: Заповедники Украины и Молдавии / Отв. ред. В.Е.Соколов, Е. Е. Сыроечковский. — М.: Мысль, 1987. — 271 с.

11. Заповідники і національні природні парки України. — К.: Вища школа, 1999.

12. Заставний Ф.Д. Географія України: У 2 кн. — Л.: Світ, 1994.

13. Кукурудза М.М. Менеджмент національних парків: Навч. посіб. — Л.: Видавничий центр ЛНУ ім, Івана Франка, 2003. -127 с.

14. Маценко Г. О. Книга рекордів України. Природа навколо нас. — Тернопіль: Навчальна книга "Богдан", 2000.

15. Мироненко Н. С, Твердохлебов И. Т. Рекреационная география. — М.: Изд-во МГУ, 1981. — 207 с.

16. Національні природні парки: проблеми становлення та розвитку: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. — Яремча, 2000.

17. Недашкивская Н. Ю. Рекреационная система Украинских Карпат. — К.: Вища школа, 1983. — 117 с

18. Огульчанский А. Я., Иванченко А. В., Федоренко Я. Я. Заповедники Приазовья: Путеводитель. — Днепропетровск: Про-минь, 1978. — 64 с.

19. Природно-заповідний фонд України загальнодержавного значення: Довідник. — К., 1998. — 240 с.

20. Природные национальные парки Украины / П. Т. Яценко, Е. М. Гребенюк, Л. А. Тасенкевич и др.; ответ, ред. С. М. Стойко. — Л.: Вища школа, 1988.

21. Реймерс Н. Ф., Штильмарк Ф. Р. Особо охраняемые природные территории. — М.: Наука, 1978.

22. Рекреационные ресурсы и охрана природы Украинских Карпат. — Л., 1976.

23. Рутинський М. И. Врахування ландшафтного різноманіття у функціональному зонуванні національних природних парків України / Ландшафти і сучасність: 36. наук, праць. — Київ; Вінниця: Гіпаніс, 2000. — С. 98—102.

24. Стойко С, Гадач Шимон Т. та ін. Заповідні екосистеми Карпат. — Л.: Світ, 1991.

25. СтойкоС.М. Эталоны природы. — Л.: Вища школа, 1980.

26. Фодор С. С. Терлецъкий В. К., Гладун Я. Д. Екзоти Карпат. — Ужгород: Карпати, 1982.

27. Царик Л. П., Чернюк Г. В. Природні рекреаційні ресурси: методи оцінки й аналізу. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2001.