Туристичне краєзнавство - Петранівський В.Л. - Рекомендована література

1. Сучасна курортологія — це наука, що вивчає лікувальні властивості природних компонентів, характер їх дії на організм людини, можливість їх застосування з лікувальною і профілактичною метою на курортах, розробляє покази і протипокази для санаторно-курортного лікування і методи застосування курортних факторів при різних захворюваннях.

2. Україна надзвичайно багата на природні курортні ресурси, які мають лікувальні властивості. На території нашої держави є мінеральні води всіх основних бальнеологічних груп; вуглекислі, сульфідні, радонові, залізисті і миш'яковисті, йодні, бромні та йодо-бромні, борні, крем'янисті, води з підвищеним вмістом органічних речовин та води без специфічних компонентів і властивостей.

3. Курорт — це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та рекреації! підлягає особливій охороні. Курортно-рекреаційні заклади — це спеціалізовані заклади короткочасного (щоденного, щотижневого) та тривалого розміщення людей, призначені для задоволення їхніх рекреаційних потреб (лікувально-оздоровчих, культурно-освітніх і спортивних).

4. Більшість курортів України, що мають кілька лікувальних факторів, відносять до курортів змішаного типу: бальнеогрязевих, бальнеокліматичних, кліматобальнеогрязевих. В Україні діє багатофункціональна система санаторно-курортного обслуговування населення. Санаторно-курортне лікування здійснюють санаторії, санаторії-профілакторії, лікувальні бази, пансіонати з лікуванням.

5. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Переліку населених пунктів, віднесених до курортних" від 15.12.1997 р. № 1391, до курортних населених пунктів відносяться 259 міст, селищ і сіл України. В Україні діють 482 санаторії, 404 санаторії-профілакторії, 1961 база відпочинку, 257 пансіонатів, 46 будинків відпочинку та 66 пансіонатів з лікуванням. Загальна місткість санаторно-курортних закладів у 2004 р. становила майже 400 тис. місць.

Рекомендована література

1. Викова Л. М., СочкаА.А., Тронь Г. Л. Курорти Закарпаття. — К.: Здоров'я, 1974.

2. Географічна енциклопедія України: В Зт. / Відп. ред. О. М. Маринич. — К.: Українська радянська енциклопедія імені М. П. Бажана, 1990.

3. Данилова Я. А. Климат и отдых в нашей стране: Европейская часть СССР, Кавказ. — М.: Мысль, 1980.

4. Закон України "Про курорти" від 6.10.2000 р. № 2026. 6. Заставний Ф. Д. Географія України. — Л.: Світ, 1993.

6. Здравницы профсоюзов Украины. — К.: Тамед, 1997.

7. Кадастр мінеральних вод України / Гол. ред. М. В. Лобода. — К., 1996.

8. Курортні ресурси України / Під ред. проф. М. В. Лободи. — К.: Укрпрофоздоровниця; Тамед, 1999.

9. Курорты Одессы: Справочник. — Одесса: Маяк, 1976.

10. Курорты: Энциклопедический словарь / Гл. ред. акад. Е. И* Чазов. — М.: Сов. энпиклопедия, 1983.

11. Лечебные минеральные воды типа "Нафтуся" / Е. Э. Ба-бинец, В. М. Шестопалов, Н. П. Мойсеева и др. — К.: Наукова думка, 1986.

12. Маринов Я. А., Пасека И. П. Трускавецкие минеральные воды. — М.: Недра, 1978.

18. Мінеральні води та курорти Львівщини / Під ред. Б. М. Ма-толича. — Л.: Палітра Друку, 2003. — 96 с.

14. Постанова КМУ "Про внесення змін до Переліку населених пунктів, віднесених до курортних" від 15.12.1997 р. № 1391.

15. Сосновский В. К. Здравницы Крыма: Справочник. — Симферополь: Таврия, 1977.

16. Справочник по курортологии / Под. ред. Ю. Е. Данилова, О. Г. Царфиса. — М.: Медицина, 1973.

17. Стеценко Г. Я., Лоик Й. В. Курорт Трускавец. — Трускавець: Українські технології, 1995.

18. Торохтин М.Д.,Денисюк В. Г. Здравницы Карпат: Путеводитель-справочник. — Ужгород: Карпати, 1975.

19. Україна в цікавих фактах: Книга рекордів України / Упорядник Г. О. Маценко. — Л.: Слово, 1992.

20. Українська Радянська Соціалістична Республіка: Енциклопедичний довідник. — К.: Головна редакція УРЕ, 1986.

21. Федунь О. Бальнеологічні ресурси Прикарпаття. — Л., 1999.

Розділ 7. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОРИСТАННЯ ПЕЧЕР ДЛЯ ЦІЛЕЙ ТУРИЗМУ
7.1. Печери як об'єкт краєзнавства. Історія вивчення печер України
7.2. Печери України як пам'ятки природи
7.3. Використання карстових печер для спелеотуризму, спелеотерапії та інших цілей
Висновки
Рекомендована література
Розділ 8. МУЗЕЇ ЯК ОБ'ЄКТИ КРАЄЗНАВЧО-ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
8.1. Музеї — державні та громадські установи, що займаються краєзнавчо-освітньою діяльністю
8.2. Роль музеїв у розвитку суспільства
8.3. Класифікація музеїв України
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru