Туристичний бізнес - Мальська М.П. - 1.1. Початковий етап

Індустрія туризму є досить молодою галуззю бізнесу. Але насправді туризмом люди займалися з давніх часів: подорожі з метою торгівлі, завоювань, поширення релігійних учень, пізнавальні подорожі та екскурсії, поїздки за місто міських жителів і поїздки в міста сільських, оздоровчі подорожі тощо урізноманітнювали життя людей.

Передумови розвитку туризму сягають далекої давнини. У 3 тис. до нашої ери стародавні єгиптяни вже плавали річкою Ніл, перевозячи величезні брили, з яких будували піраміди. Ранні фінікійці плавали Середземним морем до берегів сучасних Сирії та Лівану, щоб розмістити там свої колонії та розвивати торгівлю.

Один із експертів Всесвітньої туристичної організації Джафар Джафарі у своїй праці "Феноменологія туризму" зазначає, що люди подорожували завжди.

Залежно від мотивації і способу подорожей та розвитку транспортних засобів, кількості подорожуючих й охоплення туризмом різних верств суспільства історичний шлях розвитку туризму можна поділити на чотири етапи:

o до 1841 р. - початковий етап;

o з 1841 по 1914 р. - етап становлення туризму як галузі;

o з 1914 по 1945 р. - етап формування індустрії туризму;

o з 1945 р. до наших днів - монополізація туристичної індустрії.

1.1. Початковий етап

Використання знарядь праці і спільне добування їжі об'єднують людей у громади. Досить обмежена територія проживання спонукала до дослідження прилеглих і віддалених територій з метою пошуку зручніших місць для житла, мисливських і рибальських районів, лісів і галявин для збирання плодів тощо.

Слід загадати про подорожі часів Римської імперії. За 200 років до нашої ери римляни почали свої завойовницькі походи, подорожуючи на кораблях, конях, у колісницях та пішки. Заможні громадяни вирушали в Єгипет і Грецію - до місць купання, поклоніння та морських курортів. Мандрівники цікавилися історією і релігією, відвідували грецькі храми, їздили у фургонах, запряжених мулами. Вони відвідували Єгипет, щоб побачити піраміди, які приваблюють і сучасних туристів.

Крім задоволення щоденних потреб, людина прагне пізнати світ. Чималу роль тут відіграє розвиток мови. Розповіді мисливців і розвідників про чужі землі, невідомі береги і долини, ріки і озера спонукають найбільш допитливих і активних членів громади до стихійних чи нашвидку спланованих екскурсій і походів. Процес пізнання довкілля тісно пов'язаний з подорожами. Однак говорити про якусь систему в організації подібних походів поки що не доводиться.

Поділ суспільства на вільних і рабів, розвиток товарно-грошових відносин, поділ праці і поява людей, не зайнятих чи частково зайнятих у суспільному виробництві та управлінні, розвиток торгівлі, мистецтва і загальної культури - це головні з безлічі факторів, що спонукали людей до поїздок і подорожей. Розвиток обміну і торговельних зв'язків потребував достовірної і докладної інформації про інші країни, їх населення та звичаї. Першими мандрівниками фактично були купці.

Крім пізнавальних, подорожуючі починають переслідувати й інші цілі:

- з розвитком культури - скульптури, архітектури, живопису, - з'явилися шедеври, які багато людей прагнули побачити на власні очі і долали задля цього значні відстані;

- саме в цей період починається бурхливий розвиток різних релігій, однією з цілей туризму стає паломництво. Прочани різних конфесій, маючи на меті поширення своєї релігії, поклоніння святиням, здійснювали важкі й тривалі подорожі;

- пізнаючи навколишнє середовище, відкривала людини до цілющі властивості природних джерел, місць з унікальним кліматом, що ставали об'єктами нового виду туризму - рекреаційного і приваблювали можливостями відпочинку, лікування, відновлення сил, здоров'я і втраченої душевної рівноваги;

- розвиток фізичної культури і спорту, людське прагнення різноманітних видовищ і дійств вимагали організації спортивних змагань, будівництва спеціальних місць для їх проведення, у яких могли розміститися атлети та глядачі. Відповідно виникає і новий вид туризму - спортивний.

Незважаючи на розвиток напрямів, розширення цілей і будівництво спеціальних об'єктів для відпочинку, лікування, розваг, паломництва, туризм ще не набув комерційної спрямованості. Комерційні заходи окремих осіб чи установ, що допомагають провести вільний час, задовольнити релігійні потреби чи підлікуватися, залишаються розрізненими, організацією таких походів практично ніхто не займається. Туризм існує, але ще не є галуззю цілеспрямованої комерційної діяльності.

Наступний період суспільного життя серйозно позначився на становленні туризму. Розвиток і збільшення міст, поглиблення процесу спеціалізації праці, зростання взаємозалежності міста і села впливають на його стан та еволюцію. Зростає кількість людей, які виявляють бажання і мають можливість займатися туризмом. Збільшується потік міських жителів, які прагнуть провести свій вільний час за містом. Ярмарки приваблюють жителів навколишніх територій і торговців з далеких і ближніх міст та сіл, в такій формі розвиваючи діловий туризм.

Значний вплив на туризм має релігія. З одного боку, величезна кількість людей втягується в релігійні війни, виступає в походи під прапорами церкви. Повертаючись додому, вони розповідають про чужі країни і краї; дуже часто колишні воїни стають мандрівниками і, йдучи від поселення до поселення, та розповідаючи про свої враження, запалюють серця людей.

Водночас церква шляхом обмежень і заборон чинить певні перешкоди. Незважаючи на різні цілі походів і подорожей, усі вони об'єктивно розширювали географічні знання людей.

В епоху Середньовіччя переважали релігійні подорожі. Релігійні переконання змушували мільйони людей прямувати до своїх святинь: мусульман - у Мекку, християн - в Єрусалим та Рим, решту віруючих - в інші місця поклоніння. Більшість подорожніх зупинялися в монастирях, залишаючи там пожертви. Можна сказати, що першу готельну систему створила церква.

Хрестові походи, які почалися з 1095 року і тривали майже 200 років, призвели до масового переміщення людей, стимулюючи культурний обмін.

Розширення торговельних і культурних зв'язків, географічні відкриття, що розкривали межі відомого, змушували людей пересуватися, а отже, пізнавати навколишній світ.

В епоху Відродження бурхливо розвивалися не лише найрізноманітніші галузі промисловості, сільського господарства, культури та освіти, а й різні напрями туризму. Поглиблюються ділові і культурні зв'язки між країнами, дедалі більше громадян залучаються до туристичних поїздок, екскурсій, походів. Помітно зростає кількість людей, які звертаються до туризму з навчальними цілями: одні з них - майбутні учні - шукають кваліфікованих фахівців і вчителів, інші - вчителі, - переселяються, не знайшовши учнів у рідних краях. "Подорожі на навчання" в XVI ст. частішають з появою престижних університетів.

Інтерес до туризму зростає з розвитком суспільного виробництва і поглибленням процесу поділу праці: чим монотонніша праця, тим більше людині хочеться вирватися хоча б на короткий час зі звичного кола повсякденних проблем. З розвитком промисловості це прагнення міцнішає.

Удосконалення техніки і технологій супроводжується збільшенням навантажень і водночас вивільненням часу, який раніше витрачався на роботу. Крім того, життєвий рівень частини зайнятих у суспільному виробництві почав зростати. У багатьох людей з'явилася природна потреба побачити нові землі, ознайомитися з життям і звичаями різних народів, до того ж вони мали на це час і гроші. Усе це створило об'єктивні передумови для розвитку туризму.

Перед людьми постало запитання: на що витратити зайві гроші? Одним із багатьох способів витратити заощадження з метою задоволення своїх потреб у відпочинку і розвагах, виконанні релігійних ритуалів, лікуванні і відновленні сил стає туризм. Його розвитку сприяли пожвавлення господарських зв'язків, будівництво доріг, створення зон відпочинку та лікування тощо.

На становлення туризму як галузі впливають фактори, пов'язані з розвитком невиробничої сфери, інфраструктури та сфери послуг. Так, у першій чверті XVIII ст. в Англії вкладалися величезні кошти в розбудову судноплавної річкової мережі, розширивши її до 1160 миль і зробивши доступною для водних перевезень. У Франції в другій половині XVIII ст. відбувалося масове будівництво доріг. На початок XIX ст. там налічувалося близько 40 тис. км сухопутних доріг, 8 тис. км судноплавних річок і 1000 км каналів.

Дорожнє будівництво і поява нових видів транспорту уможливили поїздки у досить віддалені регіони. Поява регулярного руху пасажирського транспорту, мережі підприємств харчування і засобів розміщення позбавили мандрівників багатьох труднощів, пов'язаних з подорожами.