Туристичний бізнес - Мальська М.П. - Діяльність на місцевому рівні

Основну роль на національному рівні відіграє держава, а саме виконавча і законодавча влада. її завдання полягає у створенні відповідних законодавчих положень для туризму, пов'язаного з екологією. Тобто прийняття законів, які б регулювали вплив на природних середовище транспорту, закладів громадського харчування і розміщення, створення установ, які б здійснювали екологічний контроль. Важливим елементом є створення природоохоронних об'єктів з відповідними правилами в них, які б обмежували господарську діяльність. Потрібно створити пільгові умови діяльності для тих підприємств, установ, організацій, які займаються екотуризмом.

Важливим є поліпшення екологічної свідомості населення. Для цього потрібно запровадити деякі нововведення в галузі освіти. Це може бути внесення до шкільної програми уроків на тему екології чи охорони природи; шкільні екскурсії в національні парки або інші заповідні території, де б проводилося екологічне виховання одночасно із безпосереднім контактом з природою.

Для ефективної роботи різних проекологічних установ, організацій і підприємств у галузі туризму необхідні кваліфіковані працівники. Для цього держава повинна сприяти створенню екологічних спеціальностей в різних училищах, технікумах, інститутах, університетах.

Сучасним способом підтримання екологічного розвитку туризму є організація конкурсів і надання екологічних знаків. Метою такого виду діяльності є спонукання туристичної діяльності до її екологізації. Екознаки можуть бути надані організаціям чи туристичним місцевостям у галузі рекреації, розміщення, транспорту чи спорту. Існує три головні вимоги, які гарантують, що такі знаки виконуватимуть свої основні функції:

o мають бути відомі критерії оцінювання з огляду на найвищі екологічні норми;

o засади надання екознаків повинні бути чіткі й прозорі;

o необхідний високий ступінь розпізнавання екознаків серед тих, хто пропонує послуги споживачам.

Також можуть засновуватися різноманітні спілки та об'єднання, які б всіляко сприяли впровадженню і розвитку екотуризму. Наприклад, в Україні діє Спілка сільського і зеленого туризму.

Звичайно, згадані заходи повинні мати досконалу законодавчу базу.

Діяльність на місцевому рівні

Діяльність на місцевому рівні в галузі екологічного туризму може бути досить різноманітною. Найважливішими завданнями такої діяльності є:

o зменшення до мінімуму відходів;

o поширення екологічної освіти;

o обмеження дорожнього руху;

o зменшення потреби у водних ресурсах та енергії;

o створення охоронних зон.

Особливе значення для екотуризму на місцевому рівні мають національні парки. їхнє завдання - зберігати й охороняти природні комплекси, що мають екологічну, естетичну та історичну цінність, та ознайомлювати людей з природними і культурними пам'ятками; створювати умови для туристів і відпочивальників.

Щоб вплив на довкілля був мінімальним, розробляється спеціальна схема господарювання, яка включає створення доріжко-стежкової мережі, туристичних трас (піших, велосипедних), які б проходили через особливо цінні природні чи культурні об'єкти парку. Сюди належить облаштування місць для відпочинку та ночівлі, впорядкування майданчиків, притулків на випадок негоди, заготівля дров для вогнищ, нагромадження різного обладнання (кілочків для наметів, інвентар для прибирання місця ночівлі тощо), благоустрій джерел, влаштування оглядових майданчиків, автостоянок, сміттєзбірників. Доречними будуть і столики, лавочки, на яких можна розташуватися з обідом, а також місця особистої гігієни. Все це, звичайно, має бути зроблено так, щоб не порушити ландшафт, не внести дисгармонію в природне середовище.

Впорядковуючи територію для відпочинку, залежно від кількості туристів, розраховують кількість місць, протяжність доріг і стежок, розміри відпочинково-галявинних комплексів, зважають на вид відпочинку - тривалий чи короткочасний, враховують пропускний потенціал довкілля, тобто кількість туристів, яку воно може прийняти, не зазнаючи серйозних змін. Приморські території можуть прийняти 800 осіб/га, луки - 100 осіб/га, пасовища - 300 осіб/га, ліси - майже 60 осіб/га. Обов'язковими є інформаційні показники: схеми місць відпочинку, дороговкази, правила для відпочивальників тощо.

Роль туристичних операторів полягає у складанні каталогів з екотуризму, виборі транспортних засобів і місця розселення туристів, які б не чинили негативного впливу на довкілля.

Туристичні оператори в сфері екологічного туризму:

o формують екологічну політику фірми;

o розширюють компетенцію фірми у сфері природоохоронної діяльності;

o розробляють екологічні форми туризму;

o спонукають до екологічної діяльності;

o проводять заняття з екологічної освіти серед туристів через опублікування в буклетах і каталогах правил перебування на території туристичного об'єкта;

o сприяють позитивному впливу на інші туристичні сектори (наприклад, готельний);

o навчають і виховують працівників в галузі охорони довкілля.

Прикладом туроператорів, які займаються екологічним туризмом, є "Студіоус" у Мюнхені. Його програми подорожей спроектовані згідно з екологічними вимогами, а у фірмових каталогах публікуються поради для клієнтів щодо поведінки на туристичних територіях. Фірма проводить опрацювання системи, за допомогою якої у майбутньому можна запобігти негативному впливу туристичної діяльності на довкілля, а також поліпшити свої пропозиції, які б якнайкраще були погоджені з екологічними вимогами. "Студіоус" займається екологічним контролем всього асортименту туристичної продукції. Цей контроль здійснюється у таких галузях, як енергія, відходи, засоби очищення, маркетинг тощо.

Важливе місце на місцевому рівні посідає транспортна інфраструктура. На відміну від інших видів туризму, тут використовуються такі види транспорту, які завдають найменшої шкоди природному довкіллю. Це може бути транспорт з ефективнішим використанням енергії і зменшеною кількістю шкідливих викидів, який працює на альтернативних, екологічно чистих джерелах енергії (електродвигун, сонячні батареї), а також нетрадиційні засоби пересування - кінні візки, велосипеди (використовуються на невеликих дистанціях). Екотуризм передбачає зменшення руху транспорту, якого можна досягти, якщо:

o використовувати місцеву продукцію, що зменшує кількість вантажних перевезень;

o надавати переваги громадському транспорту над індивідуальним;

o пересування на пішо.

Серед різноманітних видів закладів розміщення перевага надається малій нічліжній базі. До неї належать приватні оселі, пансіонати, бунгало, кемпінги і невеликі готельні підприємства. Особливе значення має гармонійне вписання цих об'єктів у довкілля, без нанесення йому шкоди. Це може бути забезпечено за таких обставин:

o обдуманого підбору місця для об'єкта;

o нешкідливого для довкілля процесу будівництва;

o економічного способу забезпечення водою;

o раціонального використання енергії;

o використання альтернативних джерел енергії (енергії вітру, води, сонця, геотермальних джерел);

o утилізація відходів і очищення стоків.

Щодо закладів харчування, то тут надають перевагу місцевим продуктам і вилученню із споживання продукції в одноразовому упакуванні.

Індивідуальні туристи повинні усвідомлювати, з якими труднощами їм доведеться зіткнутися під час подорожі. Вони повинні вимагати від туристичних операторів різноманітної інформації, яка б дала їм можливість пристосуватися до місцевих умов, запобігти можливому нанесенню шкоди довкіллю. Туристи зобов'язані дотримуватися таких правил:

o бути готовими відмовитись від певного рівня комфорту;

o використовувати громадський транспорт. Індивідуальний дорожній рух туристів на автомобілях є значною загрозою довкіллю, тому слід надавати перевагу громадському транспорту;

o вміти організовувати свій вільний час, глибше пізнавати місцеву природу і культуру;

o цікавитися місцевими традиціями і способом життя та поважати їх;

o активно підтримувати охорону середовища. Мінімізувати негативний туристичний ефект, намагатися не нашкодити пам'яткам природи, тваринному і рослинному світу;

o відповідати за нанесену шкоду довкіллю, усвідомлювати, що за це вони несуть особисту відповідальність;

o обмежувати подорожі в часі. Зменшення тривалості індивідуальної подорожі кожного туриста; відповідно зменшить навантаження на довкілля, дорожній рух;

o надавати перевагу місцевим продуктам, що приносить безпосередню користь місцевому господарству.