Історія філософської думки в Україні - Огородник І.В. - Парнюк Михайло Олексійович

Народився 20 жовтня 1919 р. у с. Мусіївка Хорольського району Полтавської обл. в селянській родині. Закінчив семирічну школу (1935), Сорочинський педагогічний технікум (1938), навчався в Лубенському педагогічному інституті (1938—1941), учасник Великої Вітчизняної війни. У 1951 р. закінчив філософський факультет Київського університету, а в 1954 р. аспірантуру. Після захисту кандидатської дисертації (1955) — доцент кафедри філософії АН УРСР, професор (1971—1973), завідуючий кафедрою (1973— 1991), головний науковий працівник Центру гуманітарної освіти АН України, організованого на базі кафедри філософії (1991—1992). Доктор філософських наук з 1971 р., професор з 1976 р. Заслужений діяч науки України. М. Парнюк автор 140 наукових і науково-популярних робіт, виданих як у СРСР, так і за рубежем (Югославія, Угорщина, Болгарія, Польща, Німеччина). Помер 7 липня 1992 р.

М. Парнюк мав великі організаторські здібності, любив працювати сам і вмів примусити працювати інших. Створений ним колектив кафедри сконцентрував увагу на аналізі гносеологічних, методологічних та соціальних проблем розвитку науки, законів І категорій матеріалістичної діалектики, з 1974 р. підготував та опублікував такі фундаментальні дослідження, як "Гносеологічні і соціальні проблеми розвитку хімії", "Формування світогляду нової людини", "Соціальні, гносеологічні і методологічні проблеми технічних наук", "Соціальні, гносеологічні і методологічні проблеми геологічних наук", "Суб'єкт і об'єкт як філософська проблема".

З 1982 по 1991 р. доробком кафедри та самого М. Парнюка стали монографії "Конечное и бесконечное", "Прерывное и непрерывное", "Пространство и время", "Категории "закон" и "хаос", "Сущность и явление", "Связь и обособленное", "Необходимость и случайность", "Возможность и действительность", "Отрицание отрицания", "Категории количества и качества в науке", "Движение и покой", "Причина и действие", "Условие и обособленное". Вчений брав участь у написанні монографії "Наука и идеология. Критика на буржуазна и ревизионистична концепции" (София, 1983. Т. 4); "Ленинская теория отражения в свете развития науки и практики" (София, 1981. Т. 1—2); "Диалектическое противоречие —ядро диалектики" (Братислава, 1985). Цікавився нетрадиційною і народною медициною, українською культурою, етнографією, зібрав і упорядкував збірку українських народних прикмет.

У центрі наукових інтересів М. Парнюка була проблема детермінації. Виходячи з визнання того, що предмети і явища детермінуються не тільки причинами, а й умовами, він вичленував і побудував систему категорій детермінізму, розкрив їх взаємозв'язок, послідовність переходу однієї категорії в іншу, послідовно проводячи принципи координації та субординації категорій в їх змістовному аспекті як ланок пізнання. Широко пропагував новітні досягнення філософської думки України. ї хоча йому через відомі причини, зумовлені станом філософії в СРСР, доводилося часто йти на компроміси як стосовно ставлення до людей, так і наукової істини, все-таки його працездатність, подвижництво в науці, прагнення до пошуку істини та нового в науці заслуговують щирої поваги до нього як ученого й педагога. При знятті певних штампів і стереотипів, нав'язаних традицією ортодоксального марксизму-ленінізму, його праці ще довго не втратять актуальності й привабливості глибиною теоретичного і змістовністю категоріального мислення.