Історія філософської думки в Україні - Огородник І.В. - Канарський Анатолій Станіславович

Народився 16 квітня 1936 р. в с. Руднє-Грабівка Коростишівського району Житомирської обл. Після закінчення семирічної школи в 1954 р. вступив до військово-авіатехнічного училища морської авіації. У 1957—1959 рр. — офіцер Радянської Армії. Демобілізувавшись за станом здоров'я, працював учителем у Костромській області (1959—1961). У 1961 р. вступив на філософське відділення історико-філософського факультету Київського університету. Ще студентом третього курсу почав читати спецкурс із естетики Гегеля, демонструючи не тільки знання предмета, а й свіжість думки, глибину теоретичного бачення естетики як науки. Після закінчення університету в 1966 р. працював асистентом кафедри етики та естетики. На цій кафедрі він працював усе своє життя: старший викладач, доцент, професор. Захистив кандидатську (1969) й докторську (1983) дисертації без відриву від роботи. В жовтні 1984 р. за науковим відрядженням виїхав до Польщі. Тривала побутова невлаштованість, хвороба, виснажлива праця, позанаукові пристрасті щодо творчості вченого, такі характерні для нашого не тільки радянського, а й пострадянського суспільства, призвели до раптової смерті А. Канарського 28 грудня 1984 р. у Варшаві. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Курс, на якому навчався А. Канарський, був своєрідним як за складом, так і відношенням до навчання. Більша половина його студентів до вступу в університет пройшли хорошу школу життя, закінчивши середні навчальні заклади, попрацювавши як мінімум два-три роки за обраним фахом, а потім три-чотири роки відслужили в армії. Цей життєвий досвід вони перенесли на свій студентський побут, навчання. Мабуть, не випадково, що саме цей курс дав Україні 6 докторів і 15 кандидатів наук. Однак навіть серед них А. Канарський відрізнявся своєю начитаністю, знанням першоджерел, культури, музики, сам добре грав на скрипці. Це зумовило його орієнтацію у виборі спеціалізації, де основу наукових досліджень вченого становили проблеми діалектики естетичного процесу в загальному контексті наукового пізнання й культури. Він грунтовно проаналізував гносеологічні аспекти естетичного, природу й форми естетичної чуттєвості, генези естетичної культури, взаємозв'язку практики та естетичної свідомості. Його теоретичні праці Диалектика эстетического процесса: Диалектика эстетического как теория чувственного познания (К., 1979); Диалектика эстетического процесса: Генезис чувственной культуры (К., 1982) з фундаментальних проблем естетики здобули визнання серед фахівців, творчої молоді й іще за життя автора стали раритетними. Талановитий педагог, оригінальний мислитель, А. Канарський створив свій напрям у науці, де й сьогодні переважна більшість фахівців з естетики вважають себе його учнями.

Одним із молодших представників копнінівської світоглядно-гносеологічної школи був доктор філософських наук, професор, декан філософського факультету М. Тарасенко.