Філософія - Губерський Л.В. - Глава восьма [Якість]

Якістю я називаю те, завдяки чому предмети називаються саме такими. "Якість" має багато значень. Під одним видом якості будемо розуміти стійкі й минущі властивості. Стійка властивість відрізняється від минущих тим, що вона триваліша й міцніша. Такими є знання й чесноти; справді, знання, вважатимемо, є щось міцне й важко змінюване, навіть якщо осягли його малою мірою... У такий самий спосіб і чесноти, наприклад, справедливість, розсудливість і все тому подібне, вважатимемо, не легко піддаються коливанням і змінам.

Минущими властивостями або станами називаються такі якості, які легко піддаються впливам і швидко змінюються, як, наприклад, тепло й холод, хвороба й здоров'я та інші [стани]. Справді, людина перебуває у тому чи іншому стані й разом із тим швидко змінюється, стаючи з теплої холодною або зі здорової хворою, і точно так само в інших випадках, якщо тільки який-небудь із цих станів із часом не усталиться й не виявиться непоборним або зовсім непіддатливим до зміни; а такий стан можна було б, мабуть, уже назвати стійкою властивістю.

Отже, мабуть, під стійкими властивостями розуміють якості більш тривалі та які мало піддаються змінам: адже про тих, хто не цілком володіє знаннями й легко піддається зміні, не говорять, що вони володіють такими властивостями, хоча вони, звичайно, перебувають у визначеному відношенні до знання - або меншою, або більшою мірою. Таким чином, стійка властивість відрізняється від минущої тим, що остання легко піддається зміні, а перша більш тривала й мало піддається змінам. Разом із тим властивість - зміст стану, однак стан не обов'язково властивість. Справді, ті, хто має ті або інші властивості, перебувають у визначеному стані відносно до них, а ті, хто перебувають у визначеному стані, не у всіх випадках мають відповідну властивість.

Інший вид якості - це те, завдяки чому ми називаємо людей вправними в кулачному бою або вправними до бігу, здоровими або хворобливими, і взагалі тієї якості, про яку йдеться як про вроджену здатність або нездатність; справді, кожна з них називається так не тому, що хтось перебуває в певному стані, а тому, що він має вроджену здатність або нездатність легко щось робити або бути нетерплячим, так, хтось називається вправним у кулачному бою або в бігу не тому, що він перебуває в тому чи іншому стані, а тому, що він має вроджену здатність легко щось робити, і здоровим - тому, що він має вроджену здатність не піддаватися легко впливу випадковості, а хворобливим - тому, що він від природи не здатний протистояти цій випадковості. Те саме стосується твердого і м'якого. Тверде називається так тому, що має здатність не піддаватися легкому роздробленню, а м'яке - тому, що не має здатності до цього.

Глава дванадцята [Первинне й вторинне]

Про те, що одне передує іншому, [або первинне іншому], говориться в чотирьох розуміннях. У першому й найбільш основному розумінні - за часом, залежно від якого про одне говориться як про більш старе і більш давнє порівняно з іншим: адже щось називається більш старим і більше давнім тому, що часу минуло більше.

По-друге, первинним є те, що не допускає зворотного проходження буття; наприклад, "одиниця" первинна "двійці", якщо є "два", а звідси випливає, що існує "одиниця"; але якщо є "одиниця", то з цього не обов'язково випливає, що є "двійка"... Отже, первинне, треба думати, те, від чого немає зворотного проходження буття.

По-третє, про те, що первинне, говорять у розумінні певного порядку, так, як у науці і мові. В науці доводять, що є попереднє й наступне одне за одним (адже [геометричні] елементи один за одним передують кресленню, а в мистецтві читання й написання, звуки мовлення або букви передують складам), так само в мовлені - а саме вступ за порядком передує викладу [суті справи].

Далі, [по-четверте], крім сказаного - краще й більш вагоме, а тому, за природою, первинне. Звичайна більшість стверджує, що люди "первинні" стосовно їх шанованості й улюбленості. Але це розуміння, мабуть, найменш доцільне.

Отже, от, мабуть, у багатьох розуміннях мова йде про те, що є первинним. Але крім зазначених є й інше значення того, що первинне, а саме: про ту з речей, що допускає зворотний плин буття, яка так чи інакше становить причину буття іншої, можна було б справедливо сказати, що вона за природою первинна. А що щось таке є, - це зрозуміло: буття людини допускає зворотний плин буття зі щирим висловлюванням про людину; справді, якщо є людина, то правильно говорити про те, що вона людина. І це може бути зворотним: якщо правильно говорити про те, що є людина, то людина є. Але те, що правильно говорять, у жодному разі не є причиною буття речі, однак річ очевидна, є певним чином причина істинності мовлення: адже залежно від того, існує річ чи ні, те що говориться про неї, називається правдою або помилкою. (Так що про те, що одне передує іншому, [або первинне до іншого], говориться в п'яти розуміннях.)