Філософія - Губерський Л.В. - Розділ 4. Основні етапи розвитку філософської думки

Григорій Сковорода (1722-1794)

Григорій Савич Сковорода - видатний український філософ, письменник. Характерними рисами філософії. Г. Сковороди є її діалогізм і бароковий символічно-образний стиль мислення. Засадничою є концепція про дві натури і три світи, найважливішою проблемою - проблема людського щастя. Згідно з концепцією Г. Сковороди світ складається з двох натур - видимої і невидимої, зовнішньої і внутрішньої, тварі і Бога. Вчення про дві натури пов'язане з концепцією про три світи, яка все існуюче поділяє на три види буття, або світи, - великий (макрокосм), малий (мікрокосм) і символічний (Біблія). Шлях пізнання невидимої натури - Бога через пізнання людиною самої себе, на думку Г. Сковороди, можливий і єдино правильний. Людське самопізнання дає змогу пізнавати внутрішні закони буття зовнішньої природи, а розшифрування біблійної символіки скеровує людину на правильний шлях пошуку Бога - невидимої натури, тобто істини і добра.

Г. Сковорода був переконаний, що духовне відродження людей, здійснення ними "сродної" праці автоматично приведуть до злагодженого функціонування суспільства. Філософії Г. Сковороди властиве зосередження на людинознавчій, етико-гумоністичній проблематиці, акцентування і піднесення в людині її духовної першооснови.

Кольцо

Милостивый государь!

Идут к вам два разговора, жаждущія вашего лицезреній. Удостойте их своего пріятія. Они уже прежде рожденія своего определены доброму вашему духу. Почтеніе мое к человеколубному и кротчайшему батюшке Вашему, усердіе мое к Вам и доброжелательство к целой фа милій вашей приносит оные. Душа есть mobile perpetuum - движимость непрерывная. Крила ея есть мысли, мненія, советы; она или желает чего, или убегает от чего; желая, любит, убегая, боится. Естли не знает, чего желать, а чего убегать, тогда недоумеет, сомневается, мучится, суда и туда наш шарик качается, метется и вертится, как магнитная стрела, доколь не устремит взор свой в дражайшую точку холоднаго севера.

Так и душа, наконец, когда нашла того, кого нигде нет и везде есть - щастлива. Сей один довлеет ее насытить, а без сего глотает воздух с ядущим вся дни живота своего землю змієм.

Мненія подобны воздуху, он между стихіями не виден, но твердее земли, а сильнее воды; ламает дерева, низвергает строенія, гонит и волны и корабли, ест железо и камень, тушит и разъяряет пламень.

Так и мысли сердечные - они не видны, как будто их нет, но от сей искры весь пожар, мятеж и сокрушеніе, от сего зерна зависит целое жизни нашей дерево; естли зерно доброе - добрыми (в старости наипаче) наслаждаемся плодами; как сееш, так и жнеш.

Весьма я рад буду, естли сія книжечька в прогнаній только нескольких дней скуки послужит, но как я доволен, естли она хоть в капле внутренняго міра поспособствует. Вседражайшій сердечный мір подобен самым драгоценным камушкам: одна крошечька цену свою имеет, естли станем его одну каплю щадить, тогда можем со временем иметь целую чашу спасенія.

Разливши мысли наши по одним наружным попеченіям, и не помышляем о душе, не разсуждая, что от нее всякое дело и слово проистекает, а естли семя зло, нельзя не последовать худым плодам, все нас сирых оставит, кроме сего неотъемлема го сокровища. //

Представте себе смесь людей во всю жизнь, а паче в кончину лет своих, тоскою, малодушіем, отверженіем утех, задумчивою грустью, печалью, страхом, среди изобилія отчаяніем без ослабы мучащихся, и вспомните, что все сіє зло и родное нещастіе родилось от преслушанія сих Христовых слов: "Ищите прежде Царствія Вожія..." "Возвратися в дом твой..." "Царствіе Бо-жіе внутрь вас есть..." "Омый прежде внутренность стакана..."

Но благодареніе всевышнему за то, что никогда не бывает поздный труд в том, что для человека есть самонужнейшее.

Царствіе Божіе вдруг, как молнія, озаряет душу, и для пріобретенія веры надобен один точію пункт времени.

Дай Боже, вам читать Слово Божіе со вкусом и примечанием, дабы исполнилось на вас: "Блаженны слышащи слово Б[ожіе] и хранящее]". Другій разговор скоро последует. А я пребуду. м[илостивый] г[осударь], Вашего благородія покорнейшій слуга, любитель священныя библіи Григорій Сковорода.