У цій статті аж ніяк не стверджується, що цивілізаційна ідентичність замінить усі інші форми ідентичності, що нації-держави зникнуть, кожна цивілізація стане політично єдиною й цілісною, а конфлікти й боротьба між різними групами всередині цивілізацій припиняться. Я лише висуваю гіпотезу про те, що 1) суперечності між цивілізаціями важливі й реальні; 2) цивілізаційна самосвідомість зростає; 3) конфлікт між цивілізаціями прийде на зміну ідеологічним та іншим формам конфліктів як переважна форма глобального конфлікту; 4) міжнародні відносини, що історично були грою в рамках західної цивілізації, будуть усе більше девестернізуватися й перетворюватися на гру, де незахідні цивілізації стануть виступати не як пасивні об'єкти, а як активні дійові особи; 5) ефективні міжнародні інститути в галузі політики, економіки й безпеки будуть складатися скоріше всередині цивілізацій, ніж між ними; 6) конфлікти між групами, що належать до різних цивілізацій, будуть більш часті, затяжні й кровопролитні, ніж конфлікти всередині однієї цивілізації; 7) збройні конфлікти між групами, що належать до різних цивілізацій, стануть найбільш імовірним і небезпечним джерелом напруженості, потенційним джерелом світових воєн; 8) головними осями міжнародної політики стануть відносини між Заходом та іншим світом; 9) політичні еліти деяких розколотих незахідних країн намагатимуться включити їх до числа західних, але в більшості випадків їм доведеться зазнати серйозних перешкод; 10) у найближчому майбутньому основним вогнищем конфліктів будуть відносини між Заходом і близькими ісламсько-конфуціанськими країнами.
Це не обґрунтування бажаності конфлікту між цивілізаціями, а можлива картина майбутнього. Але якщо моя гіпотеза переконлива, необхідно задуматися про те, що це означає для західної політики. Тут варто провести
чітке розмежування між короткостроковим зиском й довгостроковим урегулюванням. Якщо виходити з позицій короткострокової вигоди, інтереси Заходу явно вимагають: 1) зміцнення співробітництва та єдності в межах власної цивілізації, насамперед між Європою й Північною Америкою; 2) інтеграції до складу Заходу країн Східної Європи й Латинської Америки, чия культура близька до західної; 3) підтримки й розширення співробітництва з Росією і Японією; 4) запобігання розростанню локальних міжцивілізаційних конфліктів у повномасштабні війни між цивілізаціями; 5) обмеження зростання військової могутності конфуціанських та ісламських країн; в) уповільнення скорочення військової могутності Заходу й збереження його військової переваги в Східній і Південно-Західній Азії; 7) використання конфліктів і розбіжностей між конфуціанськими й ісламськими країнами; 8) підтримки представників інших цивілізацій, що симпатизують західним цінностям й інтересам; 9) зміцнення міжнародних інститутів, що відображають і легітимізують західні інтереси й цінності, і залучення до участі в цих інститутах незахідних країн.
У довгостроковій же перспективі треба орієнтуватися на інші критерії. Західна цивілізація є одночасно й західною, і сучасною. Незахідні цивілізації спробували стати сучасними, не стаючи західними. Але дотепер лише Японії вдалося домогтися в цьому повного успіху. Незахідні цивілізації й надалі не залишать своїх спроб знайти багатство, технологію, кваліфікацію, устаткування, озброєння - все те, що входить до поняття "бути сучасним". Але водночас вони намагатимуться сполучити модернізацію зі своїми традиційними цінностями й культурою. їх економічна й військова могутність зростатиме, відставання від Заходу буде скорочуватися. Захід все більше й більше буде змушений зважати на ці цивілізації, близькі за своєю могутністю, але досить відмінні за своїми цінностями й інтересами. Це потребуватиме підтримання його потенціалу на рівні, що забезпечуватиме захист інтересів Заходу у відносинах з іншими цивілізаціями. Але від Заходу буде потрібне й більш глибоке розуміння фундаментальних релігійних і філософських основ цих цивілізацій. Він повинен буде зрозуміти, як люди цих цивілізацій уявляють собі власні інтереси. Необхідно буде знайти елементи подібності між західною та іншою цивілізаціями. Тому що в доступному для огляду майбутньому не склалося єдиної універсальної цивілізації. Навпаки, світ буде складатися з несхожих одна на одну цивілізацій, і кожна з них буде змушена вчитися співіснувати з усіма іншими.
Питирим Сорокін (1889-1968)
Соціальна стратифікація і мобільність. соціальна і культурна мобільність
Соціальний простір, соціальна дистанція, соціальна позиція
Геометричний і соціальний простір
Горизонтальні й вертикальні параметри соціального простору
Соціальна стратифікація
1. Поняття й визначення
2. Основні форми соціальної стратифікації й відносини між ними
Соціальна мобільність, її форми та флуктуації