Загальне землезнавство - Олійник Я.Б. - 10.2. Світова продовольча криза

На сучасному етапі розвитку людства однією з найгостріших проблем є продовольча. За останні 30—40 років темпи зростання чисельності населення в багатьох країнах світу випереджають темпи зростання виробництва сільськогосподарської продукції, що призвело до гострої нестачі продуктів харчування. Особливо це стосується країн, що розвиваються, на які припадає переважна більшість населення планети, яке недоїдає та голодуючих. За даними ФАО (продовольча і сільськогосподарська організація під егідою ООН), у світі зараз близько півмільярда людей постійно голодують і вдвічі більше недоїдають.

Гострою є проблема якісного складу їжі. Найважливіша складова частина повноцінної їжі — тваринний білок. Основними джерелами тваринного білка є молоко, м'ясо, риба і яйця, а рослинного — продукти зернових і бобових культур. Мінімальною нормою в помірних кліматичних умовах було б споживання 1 г білка на 1 кг маси людини в день. Проте майже 2/3 населення Землі за добу споживає менше 15 г тваринного білка, тобто живе на межі голоду.

Недостатнє споживання особливо позначається на дітях. Майже 300 млн дітей в країнах Азії, Африки і Латинської Америки внаслідок поганого харчування відстають у фізичному і розумовому розвитку. Щоденно від голоду там помирає близько 12 тис. чоловік.

За даними ФАО, харчових продуктів у всьому світі виробляється в цілому достатньо для того, щоб прогодувати все населення Землі. Проте основна причина світової продовольчої кризи полягає не в тому, що продукти розподіляються між країнами невідповідно до кількості населення, хоча така проблема й існує. Дослідники вважають, що продовольча криза викликана збігом демографічних, екологічних і енергетичних проблем з впливом несприятливих погод них умов, а також колосальним зростанням витрат на військові потреби.

В 1975 р. слаборозвинутим країнам не вистачало близько 5 % необхідної кількості продовольства. У 2000 р. дефіцит продуктів харчування приблизно потроївся. Ці країни змушені розширювати імпорт сільськогосподарської продукції, особливо зерна, що призводить до значного зростання їх фінансової заборгованості.

Загострення продовольчої проблеми негативно позначається на індустріалізації країн, що розвиваються, оскільки значна доля валютної готівки витрачається на закупівлю продовольства за рубежем, а розширення національного виробництва сільськогосподарської продукції обмежує капіталовкладення в розвиток власної промисловості.

Вчені вважають, що за сучасного рівня науки і техніки можна розв'язати глобальну проблему забезпечення населення продовольством. Для цього слід інтенсивніше нарощувати обсяги виробництва продовольства, суттєво знизити втрати сільськогосподарської продукції, забезпечити належний розподіл.

Підраховано, що для достатнього забезпечення продуктами харчування всіх людей, а також відгодування домашніх тварин і птахів світове виробництво зерна слід уже зараз потроїти. Досягнути цього в найближчій перспективі просто нереально, незважаючи на великі потенційні можливості ґрунтів земної кулі. Аналіз використання земель у країнах з високорозвиненим сільським господарством свідчить про необхідність глибокого знання екологічних і особливо ґрунтових умов кожного господарства, регіону, природної провінції та зони. Лише на цій основі і з урахуванням передового досвіду можна розробити диференційовану систему заходів, яка забезпечить значне зростання врожаїв. Крім того, потрібно освоїти угіддя, які нині не використовуються, підняти врожайність сільськогосподарських культур у два-три рази, а також зменшити втрати врожаю, які щорічно становлять майже одну третину і пов'язані з примхами погоди, недосконалістю збиральних машин і транспортування, незадовільними умовами зберігання тощо.

Вагомим резервом для вирішення продовольчої проблеми є Світовий океан — величезна житниця тваринного білку. Нині для 3/4 населення планети морський промисел є основним джерелом одержання тваринного білку.

Вся океанічна біомаса становить 20—30 млрд. т. Традиційно людство використовує біопродукцію кінцевих ланок складного ланцюжка Світового океану, головним чином нектон (риби, ссавці, головоногі). Сумарна щорічна кількість нектонових організмів у Світовому океані оцінюється в 200 млн т. При цьому Світовий океан є могутнім джерелом й інших видів промислу (криль та інші форми зоопланктону, водні і лікарські рослини і т. д.). Однак основне багатство морів і океанів — риба.

Сучасна наука вказує шляхи збільшення продовольчих запасів. Це підвищення родючості земель, збільшення біологічної продуктивності морських і океанічних вод, ефективніше використання сонячної енергії для фотосинтезу органічної маси, одержання білків з таких речовин, як нафта, горючі гази та ін. Багато вчених світу вважають, що наявних біологічних ресурсів планети при нинішньому масштабі розвитку продуктивних сил та існуючих технологіях достатньо для забезпечення продуктами харчування 20 млрд чоловік. Прогноз, як бачимо, досить оптимістичний для прийдешніх поколінь.