Філософія - Пазенок В.С. - 3.2. Проблема глобальних суперечностей

Філософська проблематика невичерпна. Дискусійні проблеми хвилюють філософів, які належать до світських чи релігійних шкіл, уособлюють історичні, культурні, національні традиції Європи, Азії, Латинської Америки, Африки. Філософські проблеми класифікують за різними критеріями: характер загальності, термін існування; міра локалізованої визначеності; масштабність. Відповідно, розрізняють проблеми:

1) вічні, універсальні, які виникли на початку становлення перших форм філософського знання і збереглися дотепер: що таке світ, свідомість, буття, матерія, краса, істина, благо, свобода, справедливість тощо. Міркування про ці та багато інших, аналогічних за широтою і глибинною змістовністю, універсалій людської культури утворюють загальний концептуальний каркас філософської проблемологїї. Проблемою проблем є людина: що таке людина, як вона виникла, яке ЇЇ призначення, в чому сенс її існування. Французький науковець Дюбуа-Раймон доводить, що існують принаймні 7 принципово нерозв'язних філософських проблем: сутність матерії і сили; походження руху; виникнення життя; доцільність в природі; виникнення відчуттів і свідомості; природа мислення і мови; свобода волі.

2) конкретні, які стосуються основних структурних розділів філософського знання і відображають сучасне уявлення про філософські поняття: чи спостерігається прогрес в історії філософського знання, що є критерієм такого прогресу (історія філософії); що таке "темна матерія" й енергія; яка природа віртуальної реальності (теорія буття); чи можливо сконструювати "штучний інтелект"; що таке "інтегральна свідомість" (теорія свідомості); що таке "інтуїція", яка її природа (теорія пізнання); у чому полягає сутність "динамічного хаосу"; яка природа вірогідності і випадковості (теорія діалектики); як розв'язується дилема свободи і необхідності в сучасному соціумі (теорія суспільства); що таке "вселюдські цінності" (теорія культури); наскільки реальні ідеї "кінця історії" та "смерті цивілізації" (історіософія); чи можливо "керувати" природою людини (філософська антропологія).

З розвитком науки тенденція проблематизації охоплює все нові теми і сюжети філософського знання, загострюючи усталені аксіоматичні філософські положення, піддаючи їх переосмисленню або породжуючи якісно нові труднощі, антиномії, суперечності;

3) світові (глобальні), осмислення яких визначило головну тему останнього світового філософського конгресу "Філософія перед лицем світових проблем" (Стамбул, 2003). До планетарних проблем були зараховані питання щодо сучасної ролі філософії, збереження культурної ідентичності в умовах глобалізації, забезпечення прав людини, нових винаходів науки і техніки та ін. Термін "світові проблеми" набув популярності в філософській літературі на початку 80-х років XX ст., коли у розвитку світової цивілізації виявилися гострі суперечності і катастрофічні явища.

Чимало положень, які стратегічно спрямовували суспільну практику багатьох країн, не лише виявили свою обмеженість, а й спричинили наслідки, протилежні тим, на які розраховували їх ініціатори - автори міжнародного проекту "Ідеї, покладені в основу світових проблем". Міжнародні науково-дослідницькі інституції, у т. ч. Міжнародна федерація філософських товариств, зафіксували появу багатьох гострих глобальних суперечностей. Було доведено, що негаразди сучасної цивілізації є продуктом глобалізації - процесів встановлення і зміцнення зв'язків між всіма регіонами і країнами, поширення ефективної техніки і технології, формування всесвітнього інформаційного простору, міжнародних інститутів, покликаних сприяти забезпеченню єдності світового співтовариства, утвердження логіки "узгодженого" розвитку. Процес глобалізації з початку свого виникнення був предметом гострої дискусії. Існують такі погляди на його причини і характер:

а) трактування глобалізації як безсуб'єктного (об'єктивного) процесу, зумовленого науково-технічним, технологічним, економічним, соціальним розвитком, який динамізувався у XX ст. ("Ріст мережевого суспільства", М. Кастельє). Механізми цього процесу сприяють створенню "Єдиного світу" планетарної цивілізації;

б) трактування глобалізації як вестернізацїі - експансії західної, насамперед північноамериканської, моделі економічного, соціополітичного, культурного устрою і способу життя (В. Іноземцев).

Проявом такої тенденції є посилення влади міжнародних монополій, їх прагнення до безроздільного економічного і соціально-політичного панування у світі.

Англійський соціальний філософ Зігмунт Бауман (нар. 1925) вважає, що глобалізація не стільки формує "єдиний світ", скільки, навпаки, спричинює його наростаючу фрагментарність. Подібні міркування є ідейно-теоретичною основою руху антиглобалістів. Загалом глобальні проблеми виявилися небажаним супутником глобалізації.

Глобальні (франц. global - всесвітній, загальний) проблеми - небезпеки, загрози, ускладнення, дія яких поширюється на все людство.

Глобальні проблеми універсально-широкі за діапазоном та особливо небезпечні. Переважно вони мають антропогенний характер - породжені діяльністю людини (людства), її негативними, загрозливими наслідками (системними кризами). Цим глобальні проблеми істотно відрізняються від катастроф і катаклізмів, спричинених дією природних сил, в т. ч. космічного походження (льодовиковий період, падіння на Землю велетенських метеоритів тощо). Зі створенням могутніх технічних та індустріальних знарядь сила впливу людей на природу, навколишній світ непомірно збільшується. На цій підставі В. Вернадський стверджував, що на стадії становлення ноосфери людський розум перетворюється на чинник, співмірний геологічним силам. Оволодіння і речовиною планети, і її енергією суттєво підвищило можливості людства впливати на Землю. Відповідно, підвищилася ціна помилок, "ворожих" природі ідей, реалізація яких спричинила серйозну небезпеку для людства.

Роль філософії в аналізі і оцінюванні світових проблем багатоманітна. Стосовно глобальної проблемології філософія повинна концептуалізувати (науково визначити сутність, осмислити засобами філософської рефлексії) глобальні проблеми і запропонувати способи їх розв'язання, визначити можливі шляхи їх подолання або принаймні мінімізації. Дослідження світових проблем, шляхів їх розв'язання передбачають різні види пізнавального і практичного ставлення до них. Проблеми, які є реальними фактами, необхідно пояснити, а вірогідні шляхи їх розв'язання потребують обґрунтування. Пояснення й обґрунтування - два головні завдання філософського дослідження світових проблем.

Глобальні проблеми розглядають на матеріально-технічному, соціально-економічному, духовно-культурному рівнях. Кожна проблема є певним видом суперечності, напруги між двома діалектично протилежними полюсами.

На матеріально-технічному рівні такими полюсами є людство і природа. Суперечність цього рівня полягає в тому, що людство своєю споживчою, перетворювальною активністю руйнує біосферу, виснажує мінеральні та інші ресурси Землі, що загрожує планетарною катастрофою. Цим спричинена небезпечна для людства екологічна проблема.

На соціально-економічному рівні відбуваються загострення відносин між розвинутими і нерозвинутими країнами. Це породжує немало суперечностей, насамперед демографічну проблему. Населення високорозвинутих регіонів скорочується, а населення найвідсталіших країн неконтрольовано зростає, внаслідок чого поглиблюється загроза голоду, масових захворювань тощо. Ця обставина зумовлює геополітичні конфлікти, нерегульовану міграцію з перенаселених країн "третього світу" у країни так званого золотого мільярда, провокує воєнні сутички і збройні повстання. Суперечності релігійного характеру (релігійний фанатизм, наприклад, ісламський фундаменталізм) нерідко надають геополітичним протиріччям характеру терористичних акцій. На аналізі цих тенденцій ґрунтується концепція Хантінгтона ("Зіткнення цивілізацій"). На цьому рівні полюси напруги посилює подальша поляризація багатства і злиденності, помітна в усіх країнах. "Гетто соціальної відсталості", ареали неписьменності особливо нестерпні в умовах становлення інформаційного суспільства - в цій площині також проявляють свою руйнівну силу глобальні суперечності.

На духовно-культурному рівні поглиблюється прірва між справжньою і сурогатною культурами, потребами у моральному здоров'ї нації і нестримним поширенням наркоманії, гедонізму (потягу до розваг і задоволення невибагливих потреб). Ці потреби і бажання часто мають штучний характер, культивуються комерціалізованими мас-медіа, рекламним телебаченням, еротичною літературою тощо. Тенденція декультуризації соціуму загрожує духовним, насамперед моральним, засадам цивілізованого існування людства. Ці небезпеки також породжені людським чинником, тобто безвідповідальним бізнесом, який у гонитві за прибутком спотворює, експлуатує людські слабкості. Як стверджував американський соціальний філософ Д. Белл у книзі "Культурні суперечності капіталізму", одним із головних чинників, який загрожує сучасному суспільству, є бурхливий ріст гедоністичних настроїв, нестримний потяг до розваг і задоволень.

Взаємодіючи і доповнюючись, глобальні суперечності утворюють загрозу планетарного масштабу. Особливо небезпечні екологічна катастрофа, військово-терористичні акції, об'єктами яких можуть стати атомні станції, греблі, "штучні моря", дамби, хімічні підприємства, значні арсенали вибухових, у т. ч. ядерних, речовин.

Виробляючи стратегію і тактику виживання людства, ООН, інші міжнародні організації, наукові прогностичні центри, серед яких особливе місце посідає Римський клуб, зосереджуються на пошуках засобів нейтралізації, запобігання цим загрозам. На думку багатьох теоретиків-алярмістів (англ. alarm - тривога, небезпека) - О. Шпенглер, Б. Гройс, Д. Белл, Ж. Дерріда, чимало подібних проблем, особливо екологічних, набули незворотного характеру. Передусім ідеться про наростаюче вичерпання земних ресурсів (мінерально-сировинна криза). Інші проблеми, наприклад продовольча, піддаються розв'язанню. За підрахунками фахівців наша планета здатна забезпечити продуктами харчування 40-50 млрд людей. Одним із способів розв'язання цієї проблеми в країнах "третього світу" є "зелена революція", що передбачає перехід до новітніх агротехнологій обробітку землі.

Теоретичних схем, що пояснюють сутність глобальних проблем і способи їх розв'язання, існує не менше, ніж проблем. Усі вони перебувають у діапазоні таких оцінок:

а) песимістична (проблема загострюватиметься, що призведе до катастрофи і загибелі людства);

б) оптимістична (цивілізація здатна подолати породжені нею проблеми);

в) нейтралістсько-невизначена (поки що відповідей на питання немає, важко передбачити перебіг подій).

Натепер серед багатьох учених переважають песимістичні прогнози щодо майбутнього людства, для чого є серйозні підстави. Однак людство не погоджується з такою перспективою свого існування. "Страхітливий екологізм зумовлений не об'єктивним станом природно-господарського комплексу, а втратою віри у власні сили, потворним нехтуванням розуму та волі людини", - вважає французький вчений П. Шаньо. Аналізуючи глобальні проблеми, з якими зіткнулося людство на рубежі тисячоліть, О. Тоффлер пропонує багатофакторну (25 факторів) концепцію "сталого розвитку" суспільства на підставі сучасного інформаційного знання, "нового раціоналізму" і розвинутої відповідальності. Називаючи своє вчення "проктопією" (практичною наукою), О. Тоффлер наголошує, що, попри всі перепони, людство здатне не лише вижити, а й досягти нових висот свого розвитку.

Отже, важливою справою є "приборкання" дії тих ускладнень суспільного життя, які, в разі їх подальшого поглиблення, набувають незворотньо руйнівного характеру і ставлять під загрозу можливість подальшого цивілізованого існування людства. Людський геній вже створив ефективні науково-технологічні і соціальні засоби розв'язання або принаймні істотного пом'якшення таких глобальних для людського суспільства XXI ст. явищ, як масовий голод, неписьменність мільйонів людей тощо. Завдання цивілізації, "соціального розуму" планети homo sapiens sapiens - опанувати способи розв'язання кризових ситуацій.