Землеробство - Гудзь В.П. - 2.6.2. Хімічні заходи захисту сільськогосподарських культур від бур'янів

Про можливість знищення рослин концентрованими розчинами солей було відомо досить давно. Проте тільки в кінці XIX ст. встановили, що деякі хімічні речовини можуть знищувати одні рослини, не пошкоджуючи при цьому інших. Фітотоксичні властивості були виявлені в мідного та залізного купоросу, азотнокислої міді, натрієвої селітри, сульфату амонію, каїніту, ціанаміду кальцію та сірчаної кислоти. Досліди, проведені на початку ХХ ст. у Франції, показали, що низьковідсоткові розчини мідного та залізного купоросу й сірчаної кислоти (6-10%) виявилися досить ефективними для знищення двосім'ядольних бур'янів у посівах зернових культур, але високі дози витрат цих речовин і властивість сірчаної кислоти спричинила корозію металів, стали гальмом для їх широкого застосування у виробництві.

У середині першої половини ХХ ст. для боротьби з бур'янами почали застосовувати арсеніт та хлорат натрію, сірководень, сполуки бору, тіоціанати, сульфомат амонію, ди-нітрофеноли, мінеральні масла. В цей час використання хімічних речовин для знищення бур'янів набирає виробничого значення, особливо ДНОКу для боротьби з повитицею.

Третій етап застосування хімічних речовин для боротьби з бур'янами починається з появи речовини під назвою 2,4-Д (дихлорфеноксиоцтової кислоти) і спрямованого синтезу з фітоцидними властивостями. Починаючи з 1950-х років багато фірм і хімічних концернів з науководослідними інститутами та дослідними станціями працює над синтезом хімічних препаратів і вивченням їх застосування для боротьби з небажаною рослинністю. Фітотоксичні властивості виявлено в кількох тисяч хімічних сполук, а найефективніші з них - феноксикарбонові кислоти, триазини, фенілсечо-вини, сульфонілсечовини, карбамати - стали основою для виробництва гербіцидів - речовин для знищення бур'янів.

2.6.3. Класифікація і характеристика гербіцидів

Хімічні речовини, які застосовуються для знищення бур'янів, називаються гербіцидами. Ця назва походить від латинських слів herba - трава і caedere - вбивати. Крім гербіцидів, у лісовому господарстві застосовуються речовини, які мають назву арборициди (від слова arborum - дерево). Разом з інсектицидами, фунгіцидами, зооцидами гербіциди відносяться до групи хімічних речовин, об'єднаних загальною назвою пестициди (походить від латинського слова pestis - інфекція, пошкодження).

Гербіцидні властивості виявлені в дуже багатьох хімічних речовин. Однак практичного значення набуло близько 150 сполук. Застосовується ж у виробництві значно менше препаратів. Велика кількість гербіцидів, належність до різних класів хімічних сполук, різнобічність характеру і способів дії, а також практики застосування потребують відповідної класифікації. До цього питання різні автори підходять неоднаково. Одні кладуть в основу класифікації хімічний склад гербіцидів і поділяють їх за класами хімічних сполук, інші враховують характер та спосіб дії. Гігієнічна класифікація, не враховуючи призначення препаратів, основним критерієм вважає їх токсичність для теплокровних організмів.

За хімічним складом гербіциди поділяються на органічні та неорганічні речовини. Переважна більшість високоефективних гербіцидів - це складні органічні сполуки, такі як хлорфеноксикарбонові кислоти (2,4-Д, 2М-4Х, 2М-4ХМ, 2,4-ДМ, 2М-4ХП, 2,4-ДП), похідні бензойної кислоти (амібен, діанат), хлоровані аліфатичні карбонові кислоти (далапон, солан та ін.), похідні симетричного триазину (симазин, атразин, прометрин, семерон), похідні фенілсечовини (дікуран, діурон, дозонекс), сульфоніл-сечовини (глін, туліген, хармоні, тітус, тел), похідні карбамінової і тіокарбамінової кислоти (карбін, ялан, ептам, ерадикан, тиллат), похідні піколінової кислоти (тордон, лонтрел), похідні нітрофенолів (ДНОК, нітрафен).

Важливе значення для роботи з гербіцидами має ознайомлення з гігієнічною класифікацією (табл. 11). Відповідно до неї гербіциди розрізняються:

1. За токсичністю речовини, введеної в шлунок експериментальним тваринам. Причому речовина ЛД50 використовується в летальній дозі (мг на 1 кг живої маси) і спричинює загибель 50% тварин. За цією ознакою всі гербіциди поділяють на 4 класи:

1.1. Надзвичайно небезпечні - ЛД50 менше 15 мг/кг.

1.2. Високонебезпечні - ЛД50 15-150 мг/кг.

1.3. Помірно небезпечні - ЛД50 151-5000 мг/кг.

1.4. Малонебезпечні - ЛД50 більше 5000 мг/кг.

Токсикологи класифікують гербіциди також за ступенем леткості, за коагуляцією, за стійкістю до розкладання в зовнішньому середовищі.

2. За характером дії на рослини гербіциди поділяють на дві групи: вибіркової (селективної) та суцільної (загальної) дії. Гербіциди вибіркової дії при певних нормах застосування у відповідні строки знищують тільки бур'яни, не пошкоджуючи при цьому культурних рослин. До них належать препарати 2,4-Д, 2 М-4Х, нітрофенолів, карбоматів, триазинів та ін. Вони широко застосовуються для прополювання зернових культур, льону, цукрових буряків, кукурудзи.

Гербіциди суцільної дії знищують і бур'яни, і культурну рослинність. Їх застосовують для повного знищення бур'янів у каналах при будівництві штучних водойм, а також для боротьби з особливо злісними бур'янами (степовий гірчак звичайний, пирій повзучий та ін.).

3. За способом дії (характер пошкодження рослин) гербіциди вибіркової та суцільної дії поділяють на контактні і системні.

Контактні гербіциди діють на ті органи рослин, на які потрапляють, спричинюючи пошкодження листя і стебел внаслідок реакції, що відбувається між хімічною речовиною і рослиною, або внаслідок зневоднення тканини рослин. Системні гербіциди проникають в органи рослин (корені, листя) і через провідні тканини кореня та стебла - в зони і точки росту. Там вони викликають фізіолого-біохімічні відхилення патологічного порядку: зовсім змінюється обмін речовин і через деякий час рослини гинуть.

4. За способом застосування виділяють гербіциди для внесення в ґрунт до сівби або до появи сходів рослин (так звані ґрунтові гербіциди) та гербіциди, якими обприскують рослини під час вегетації.

Слід сказати, що ці поділи є до певної міри умовними. Наприклад, високі норми селективних гербіцидів можуть знищувати всю рослинність (атразин, тордон). В одних випадках вони можуть застосовуватись як ґрунтові, а в інших - по вегетуючих рослинах (група 2,4-Д, деякі триазини - голтікс, пірамін).

Для щонайповнішого знищення різних видів бур'янів останнім часом хімічна промисловість випускає комплексні або комбіновані гербіциди, до складу яких входить дві (або більше) різні хімічні сполуки, наприклад, кампарол, ситрин - суміш прометрину із симазином, гезаприм - суміш атразину з іграном або прометрином, діален - суміш 2,4-Д з діанатом, примекстра - суміш дуалу з атразином.

Форми препаратів. Хімічна промисловість виробляє гербіциди у вигляді порошків. Одні з них добре розчиняються у воді, як 2М-4Х, ТХА; інші змочуються водою. До складу останніх входять наповнювачі (каолін, бентоніт) і поверхнево-активні речовини (агрол, тренд), завдяки чому ці препарати утворюють з водою стійку суспензію (семерон, сіріус, гезагард). До цієї групи входять також порошки-дусти для обприскування рослин або внесення в ґрунт (ціанамід кальцію). Інші форми представлені пастами, розчинними у воді; концентрованими розчинами у воді або в органічних сполуках (амінна сіль 2,4-Д); концентратами емульсій (парднер, тарга, ептам); мікрокапсулами, де діюча речовина міститься в нейтральному носієві - капсулі, що перебуває (плаває) в рідкій фазі; сухою текучою суспензією (тітус); водорозчинними гранульованими препаратами на інертних наповнювачах або на мінеральних добривах, мінерально-масляні суспензії, технічні розчини для УМО.

Таблиця 11

Виробнича класифікація гербіцидів

Протиодносім'ядольні

Протидвосім'ядольні

Широкого спектру дії

Контактні

Системні

Контактні

Системні

Системні

Наземні

Наземні

Ґрунтові

Наземні

Наземні

Ґрунтові

Наземні

Ґрунтові

Пропанід

Ілоксан

Далапон

Базагран

2,4-Д

Пірамін

Глісол

Аценіт

Набу

Триалат

Бетанал

Діален

Глін

Гезагард

Тарга

Ялан

Лента-гран

Дозанекс

Ептам

Фюзілад

Парднер

2М-4Х

Дікуран-форте

Трефлан

Фуроре супер

Тотрил

Лонтрел

Семерон

Пенітран

Тітус

Прим-екстра

Багато гербіцидів є токсичними і для культур, на яких вони застосовуються. Так, препарати 2,4-Д в рекомендованих дозах пригнічують кукурудзу, а ТХА і ептам - цукрові буряки в початкових фазах росту. Щоб захистити культурні рослини від негативної дії гербіцидів, застосовують антидоти. Зокрема антидот ГГ - 25788, 2,2 - дихлор - N N - діаллилацетамід (похідна речовина дихлорацетаміду), який додається до ептаму, захищає кукурудзу від пригнічення. Ептам у суміші з цим антидотом дістав назву ерадикан. При додаванні до ептаму іншого антидота одержано гербіцид алірокс. Систезовано антидоти, які входять до складжу інших гербіцидів.

Деякі гербіциди досить швидко розкладаються мікрофлорою ґрунту, тому втрачається їх фітотоксична дія на бур'яни. Наприклад, ептам та ерадикан - малоефективні проти щириць, які розвиваються в кінці весни - на початку літа. Щоб продовжити дію гербіцидів, синтезовано речовини екстендери (продовжувачі), які пригнічують мікроорганізми - розкладники гербіцидів. Зокрема такий екстендер домішується до ерадикану, що одержав назву ерадикан екстра.


2.6.3. Класифікація і характеристика гербіцидів
2.6.4. Способи та строки внесення гербіцидів
2.6.5. Характеристика та застосування найбільш поширених гербіцидів
2.6.6. Охорона навколишнього середовища при застосуванні гербіцидів та їх детоксикація
3. СІВОЗМІНИ В ЗЕМЛЕРОБСТВІ УКРАЇНИ
3.1. Наукові основи сівозмін
3.1.1. Розвиток наукових основ чергування сільськогосподарських культур
3.1.2. Беззмінні посіви сільськогосподарських культур
3.1.3. Вплив сівозміни на вміст органічної речовини в ґрунті
3.1.4. Вплив сівозміни на вміст поживних речовин у ґрунті
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru