Філософія - Подольська Є.А. - Філософія як світоглядне знання

Філософія як світоглядне знання

Життєдіяльність людини - це складний процес свідомого, цілеспрямованого, перетворюючого впливу на навколишній світ та на самого себе для забезпечення свого існування, функціонування та розвитку. Можна сказати, що з появою людини утворився цілісний, дійсно людський світ, який презентує себе не просто як природа, матерія, а як дійсність людських сутнісних сил. Різні сторони цього світу, відіграючи суттєву роль у життєдіяльності людини, відображуються у свідомості. Усвідомлення значення різних його сторін для забезпечення існування, функціонування та розвитку людини знаходить своє виявлення в різних формах суспільної свідомості, тобто в моралі, праві, релігії, політиці тощо. Кожна з них являє собою не тільки відображення певної сторони дійсності, але й виступає фактором, що забезпечує орієнтацію людини, зумовлює спрямованість її цілепокладальної діяльності в даній сфері життя. Наприклад, наука, що розглядається з точки зору її особливостей як форми суспільної свідомості, озброює людину знанням властивостей, зв'язків, законів об'єктивної дійсності; моральна свідомість виступає як усвідомлення людьми залежності їх життєдіяльності від характеру взаємних відносин одного до іншого в усіх сферах життя. Це усвідомлення виявляється в правилах, нормах, принципах, що зумовлюють характер поведінки людей, їх вчинків.

Однак у людини виникає потреба усвідомити не тільки відношення до різних сторін світу, а також до світу як певної цілісності, до самої себе в цьому світі. Таке усвідомлення знаходить своє виявлення у філософії, яка є однією з важливих і стародавніх форм суспільного світогляду. З плином часу її роль не зменшується, а зростає.

Слово філософія грецького походження (рhileo - люблю, sophia - мудрість), що буквально означає любов до мудрості. Однак це етимологічне значення не вичерпує змісту філософії. У ній йдеться про здатність людини осягнути сутність світу, в якому вона живе, та свою власну сутність, піднятися до усвідомлення сенсу свого життя. Саме усвідомлення сутності світу, свого буття і своєї сутності, свого місця у світі, сенсу життя і становить розуміння мудрості.

Термін "філософія" вперше зустрічається у видатного філософа і математика Піфагора (VI ст. до н. е.), який вважав, що від філософії народжуються три плоди: дар добре думати, дар добре говорити, дар добре діяти. Пізніше Платон (V ст. до н. е.) надає цьому поняттю нового значення: наука, що вивчає світ у цілому та місце людини сі цьому світі. Термін "філософія" він використовував як пізнання сутності. Арістотель (IV ст. до н. е.) вважав завданням філософії аналіз причин речей.

Філософія зародилася приблизно 2,5 тисячі років тому в Індії, Китаї, Греції в умовах поглиблення поділу праці, руйнування традиційних зв'язків і шаблонів поведінки родового суспільства, а також внаслідок суспільно-історичної необхідності розвитку пізнання, становлення наукового світогляду.

Світогляд - форма суспільної самосвідомості людини, через яку вона сприймає, осмислює та оцінює навколишню дійсність як світ свого буття і діяльності, визначає і сприймає своє місце й призначення в ньому. У свідомість входять узагальнені уявлення про світ і саму людину, про спрямованість ходу подій у світі, про сенс людського життя, історичну долю людства тощо, а також система переконань, принципів та ідеалів. Світогляд являє собою систему принципів, поглядів, цінностей, ідеалів, які визначають як ставлення до дійсності, загальне розуміння світу, так і життєві позиції, програми діяльності людей. Суб'єктами світогляду можуть бути одна людина, соціальні чи професійні групи, етнонаціональні чи релігійні громади, класи, суспільство в цілому. Отже, світогляд виступає як своєрідна інтегративна цілісність знання і цінностей, розуму і чуття, інтелекту і дії, критичного сумніву і свідомої переконаності.

У структурі світогляду виділяють такі елементи:

♦ світорозуміння - пізнавально-інтелектуальий рівень;

♦ світовідчуття - емоційно-психологічний рівень;

♦ світовідношення - наявність у світогляді спонук до активності. Таким чином, світогляд інтегрує пізнавальну, ціннісну і спонукально-діяльнісну установку людської життєдіяльності.

Різновидом світорозуміння є життєво-повсякденний і теоретичний світогляд.

♦ Життєво-повсякденний світогляд включає досвід, певні навички, забобони, "пам'ять століть". Він має стихійний, несистематизований характер, недостатньо захищений від помилок, підданий впливові; емоції у ньому перевершують розум.

♦ На відміну від нього теоретичний світогляд - це більш-менш систематизований комплекс уявлень, оцінок, установок, що забезпечують цілісне бачення та усвідомлення світу і місця в ньому людини разом з життєвими позиціями, які визначають діяльність людини. Залежність усіх сторін особистості, з яких складається соціальна, громадянська і культурна позиція, від найважливіших орієнтацій світогляду настільки велика, що заслуговує наукового аналізу.

Порівняно з безособистісністю знань світогляд завжди "чийсь", він відображує позицію деякого суб'єкту, його ставлення до життєвої реальності, яке виявляється в діях і вчинках. Звідси і єдність поглядів людей, які наділені загальними знаннями. Залежно від соціальної структури суспільства, ступеня культурного та історичного розвитку виділяють античний, середньовічний, шовіністський, гуманістичний та інші типи світогляду.

Світогляд - одна із суспільних форм відображення дійсності людиною. Його специфіка полягає в тому, що він відображує дійсність цілісно: як природно-суспільний світ життя та діяльності людини і водночас крізь призму її суспільних відносин та життєвих інтересів. Світогляд - невід'ємний атрибут людської свідомості. Його специфікою є й те, що він:

♦ по-перше, - форма суспільної самосвідомості людини;

♦ по-друге, - спосіб духовно-практичного опанування дійсності.

Філософія ж, досліджуючи відношення свідомості до об'єктивного світу, мислення - до буття, робить своїм предметом усю ту проблематику, яка виникає на ґрунті розвитку світогляду як форми суспільної самосвідомості. Від свідомості філософія відрізняється й тим, що вона є не "духовно-практичне", а теоретичне освоєння світу, це форма теоретичного виявлення і розвитку світогляду. Вона постає відповідно як система доказів і знань фундаментальних проблем світогляду.

Отже, філософія:

♦ дає теоретичне розв'язання питань світогляду з точки зору взаємовідносин людини і світу, мислення і буття, духовного і матеріального;

♦ виробляє загальний цілісний погляд на світ, на місце людини в ньому;

♦ досліджує практичне, пізнавальне, ціннісне, етичне та естетичне ставлення до світу.

Світогляд відрізняється від філософії не предметним змістом, а зумовленими ним формою і статусом. Він не тільки виникає на рівні теоретичного знання, а й необхідно породжується всім суспільно-політичним життям людей, їх способом існування і тому являє собою духовно-практичну форму освоєння світу і самопізнання суспільної людини. Через це світогляд не зводиться лише до знання про світ і не функціонує у вигляді знання, хоч і вміщує його. Він виконує функцію самопізнання, тобто є духовним інструментом суб'єкта в його практичному самовизначенні в суспільній та природній дійсності. Тому в історії суспільства виникають систематизовані, але не філософські типи світогляду, такі як міфологія та релігія.

У цілому світогляд виступає як загальнолюдське явище, тобто він притаманний кожній людині в її нормальному стані; зрозуміло, що світогляд відсутній у новонароджених дітей та в душевнохворих. Проте саме загальнолюдський характер світогляду зумовлює його надзвичайну різноманітність, адже люди по-різному уявляють собі світ та себе в ньому.

Світогляд прийнято класифікувати за різними ознаками:

♦ залежно від носіїв виділяють індивідуальний, колективний, груповий, національний, регіональний світогляд;

♦ за рівнем світовідчуття та світорозуміння світогляд може бути усвідомленим, неусвідомленим, частково усвідомленим, повсякденним, науковим, філософським;

♦ залежно від історичних епох він може характеризуватися як архаїчний, античний, середньовічний, ренесансний, світогляд радянських часів, а також світогляд періоду незалежності;

♦ за моральними та ціннісними орієнтаціями розрізняють егоїстичний світогляд, альтруїстський, гуманістичний, антигуманістичний, цинічний, шовіністський та ін.;

♦ за будовою він може бути цілісний, фрагментарний, суперечливий, гармонічний, узгоджений тощо;

♦ за ступенем адекватності сприйняття дійсності можна виділити світогляд реалістичний, фантастичний, викривлений, адекватний дійсності та частково адекватний.

Сама ж філософія як така і є світогляд, тобто сукупність поглядів на світ в цілому та на ставлення людини до цього світу. Поряд з філософією знаходяться інші форми світогляду: міфологічний, релігійний, художній, натуралістський, повсякденний та ін. Філософія відрізняється від інших форм світогляду тим, що відноситься, насамперед, до наукової сфери суспільної свідомості (хоча потрібно відразу сказати, не тільки до цієї сфери), а всередині її, на відміну від натуралістської форми (наприклад, фрейдівського світогляду, теж включеного до сфери науки), має специфічний категоріальний апарат, що спирається в своєму розвитку не на одну якусь дисципліну, а на всі науки, на весь єдиний сукупний досвід розвитку людства.

Отже, філософія виступає вищою теоретичною формою світогляду, спрямованою на критичне дослідження та вирішення світоглядних проблем з метою підвищення ступеня їх достовірності та надійності. Філософія повинна намагатися бути аргументованою, внутрішньо стрункою та логічно обгрунтованою.