Землеробство - Гудзь В.П. - 3.2.6. Соняшник у сівозмінах

Льон-довгунець - провідна технічна культура на Поліссі.

У польових сівозмінах господарств він в недалекому минулому займав 10% площі, а в структурі прибутків від рослинництва - 20-30%. В Україні його вирощують переважно в польових сівозмінах, але нерідко і в заплавах річок, де він дає добрі врожаї, та на осолоділих, осушених землях. Розміщують льон після різних попередників. У господарствах Житомирської області поширені посіви льону після багаторічних трав (понад 20%), у господарствах Львівської, Рівненської, Чернігівської та інших областей - після озимих та картоплі, іноді й після кукурудзи, люпину тощо.

Кожен із згаданих попередників у конкретних ґрунтово-кліматичних умовах має свої переваги й недоліки. Льон зі слаборозвинутою кореневою системою та інтенсивним ростом потребує достатньої кількості поживних речовин.

За умов виробництва багаторічні трави нерідко ще низьковрожайні й місцями випадають внаслідок вилягання покривних культур. Поля під картоплю угноюють нерівномірно, посіви її часто забур'янені. Все це негативно впливає на врожай висіяного після трав і картоплі льону. Його посіви не вирівняні, забур'янені, що погіршує і якість трести та одержуваного з неї волокна, зменшує рентабельність виробництва культури. Тому розміщення льону в сівозмінах необхідно уточнювати в конкретних умовах господарства.

Слід враховувати й те, що розміщення озимих після багаторічних трав у районах центрального Полісся позбавляє господарства можливості одержувати врожай другого укосу, а отже, й насіння. При однорічному використанні бобово-злакові травосумішки не мають переваги перед чистим посівом конюшини.

У сівозмінах льон потрібно повертати на попереднє місце вирощування не раніше як через шість-сім років.

Коноплі порівняно з льоном на Поліссі займають незначні площі, і вирощують їх у спеціальних сівозмінах.

3.2.6. Соняшник у сівозмінах

Лісостеп. У цій зоні соняшник вирощують на технічні цілі в районах нестійкого та недостатнього зволоження. Тут, як і в Степу, однією з головних умов, що забезпечують добрі та сталі його врожаї, є дотримання мінімального періоду повернення на місце попереднього вирощування, що становить сім-вісім років. Це зумовлюється небезпекою ураження соняшнику вовчком, соняшниковою міллю, несправжньою борошнистою росою та іншими хворобами. Кращими попередниками для нього є озима пшениця, кукурудза, картопля.

Цукрові буряки - поганий попередник соняшнику. Після них його доцільно розміщувати в районах нестійкого зволоження не раніше як через два, а в районах недостатнього зволоження - через три роки, тобто після повного відновлення запасів води в ґрунті.

Степ. Тут розміщується понад 80% посівних площ соняшнику. Краще місце для нього після озимої пшениці, яку сіяли після кукурудзи на силос, зернобобових, а в господарствах, які не вирощують цукрових буряків, - після пшениці в ланці з чорним та зайнятими парами. Дещо менші врожаї він дає при розміщенні після кукурудзи на зерно.

Для росту і розвитку соняшнику велике значення має достатня зволоженість глибоких шарів ґрунту. Це дуже важливо в роки з недостатньою кількістю опадів у другій половині вегетаційного періоду. Тому культури, які дуже висушують глибокі шари ґрунту, є поганими попередниками соняшнику. До них належать цукрові буряки, суданська трава і соняшник.

У беззмінних посівах соняшнику спостерігається швидке розмноження вовчка, насіння якого, знаходячись у ґрунті, зберігає схожість протягом шести-восьми років, а при відповідних умовах - до 10-13 років. Через це соняшник необхідно повертати на те саме місце не раніше як через сім, а ще краще - через 8-10 років.

Розміщуючи соняшник у полях сівозміни, треба також враховувати можливість перенесення насіння вовчка вітром або водою на сусідні ділянки. Ось чому необхідно уникати сівби соняшнику на суміжних ділянках посівів сівозміни хоч і в різні роки, але мало віддалених одна від одної. Для успішної боротьби з вовчком у полях сівозміни важливо також систематично знищувати бур'яни, на яких він може паразитувати (блекота, нетреба, полин), бо вони є однією з причин безперервного відновлення запасу його насіння в ґрунті.

Спеціальні досліди показали, що під впливом речовин, які виділяють корені кукурудзи, насіння вовчка проростає. Проте він не паразитує на кукурудзі й гине. Отже, введення в сівозміну кукурудзи сприяє очищенню поля від вовчка.