Філософія - Щерба С.П. - 3. Філософська концепція науки

Наука як предмет дослідження була, є й залишається об'єктом не лише самої себе, а й філософії. Зрозуміло, що сучасна наука не може розвиватися, не аналізуючи своїх попередніх етапів розвитку. Продукувати нові знання неможливо без глибокого аналізу й оцінки попереднього і даного етапу її розвитку. Знання реального стану науки, ЇЇ здобутків та проблем створює підстави для визначення ЇЇ можливостей, завдань та перспектив розвитку.

Філософія є єдиною сторонньою галуззю знання, яка в змозі всебічно досліджувати науку, виявляючи ЇЇ природу, сутність та перспективи розвитку. Дослідження цих проблем та пошук відповідей на них знайшли своє відображення у філософських концепціях. Уже в філософії Ф.Бекона було започатковано цю традицію, яка історично змінювалась, обумовлюючись матеріально-виробничими, економічними та соціокультурними чинниками. Починаючи з Нового часу, кожна історична епоха формувала й утверджувала своє бачення і розуміння науки. Це було, здебільшого, прерогативою релігії чи філософії. З Нового часу у суспільстві утвердилося лише філософське розуміння науки. Хоча й солідних концепцій ще не було створено. Основною причиною був занадто низький рівень розвитку науки, яка лише вивільнялась із залежності теології, релігії і церкви. Та й самі результати наукових досліджень створювались, часто узгоджуючись з текстами Святого письма. Звідси й відсутність належних філософських концепцій науки.

Лише виходячи з праць Д.Дідро, Д'Аламбера, а згодом - Г.Гегеля, можна говорити про концептуальне дослідження науки, зокрема природознавства. З кінця XVIII - початку XIX століття природничі науки вже накопичили чималий емпіричний і теоретичний матеріал, необхідний для філософського аналізу. Г. Гегель тоді писав, що мудрість (філософія) запрацювала тоді, коли об'єкт дослідження визрів.

Незважаючи на розмаїття концепцій і підходів, філософське дослідження науки спиралось на єдині універсальні теоретико-світоглядні й методологічні засади (принципові положення, основоположні ідеї тощо). Фундаментальною ідеєю, що пронизувала всі структури філософських концепцій, була ідея абсолютної суверенності науки, науковця-дослідника як незалежного суб'єкта пізнання. Вона виходить з того, що об'єктивність і предметна істинність можливі за умови виключення всього суб'єктивного (суб'єкта, процедур і засобів пізнавальної діяльності) з процесу наукового дослідження, а ідеалом науки має бути створення абсолютно довершених систем теоретичного знання, картини світу на зразок вічного знання. Та все ж, теоретичні і методологічні установки змінювались (змінюються). Спостерігався процес відмови від жорсткого онтологізму науки і утверджувалось розуміння відносної істинності наукових знань, картини світу. Приймались як істинні різноманітні теоретичні дослідження однієї і тієї ж конкретної реальності. Утверджувались положення про необхідність врахування засобів, процедур, операцій пізнавальної діяльності в результатах науки.

На сучасному етапі формуються принципово нові концептуальні підходи філософського аналізу науки. Стало очевидним не лише онтологічна мінливість світу, а й ідеалів самої науки. Набуває все ширшого визнання соціальне навантаження науки, усвідомлення соціальних умов і наслідків розвитку науки та включення у її зміст ціннісних чинників з врахуванням їх у моделюванні та прогнозуванні майбутніх сценаріїв розвитку науки.

Зміна філософських основ науки веде до зміни філософської концепції (образу) науки. Цей процес уже був відомий природознавству. Зміна філософських основ метафізичного матеріалізму кінця XIX - початку XX століття на філософські основи діалектичного матеріалізму поклала початок переходу від класичного до сучасного природознавства. Нині із всього масиву філософського знання наука використовує лише деякі ідеї та принципи у ролі структур обґрунтування. Чим розвиненішою і послідовнішою є філософська система, тим більше її положень можуть використовуватись у ролі конструкцій обґрунтування. Очевидно, що цей процес є різнобічним. У ньому спостерігається й вплив науки, соціокультурної бази на філософську рефлексію. Мова йде про те, наскільки розвиненою є наука, настільки кількісно і якісно вона спроможна вбирати в себе філософські ідеї та принципи.

Виходячи з аналізу зв'язків системи "філософія - наука", стає можливим описати філософську концепцію науки. Звідси випливає, що це складна динамічна система філософського й наукового знання, яка чутливо реагує на процеси змін, трансформацій як у науці, так і в філософії. Філософська концепція науки це фундаментальна теорія аналізу наявного стану розвитку науки зі всіма її здобутками та проблемами, моделювання й прогнозування сценаріїв її майбутнього розвитку, спираючись на світоглядний і методологічний апарат філософії. Це реалістична концепція, яка правдиво відображає наявний стан речей в науці. Вона не абстрактна, не відірвана від реального процесу життя і функціонування науки. Філософська концепція науки володіє творчим і прогностичним потенціалом, її ідеї та принципи, не тільки найбільш адекватно відображають реальний базис науки, а й спроможні помітити можливі тенденції її майбутнього розвитку. З одного боку, вона обумовлена тим об'єктивним станом розвитку науки, реальними процесами що протікають у ній, а з іншого - найрозвиненішою системою знання. Вона несе в собі істини науки і філософії, синтезує їх у наукові цінності та ідеали.