І це цілком природно. Завдання створення теоретичної системи філософсько-історичного знання, що відповідала б основним вимогам до наукового знання і водночас не зводилася повністю до науки, звичайно виходило за межі компетенції будь-якої із спеціальних галузей соціально-гуманітарного пізнання. Розв'язати це завдання можна було лише в рамках філософсько-історичного підходу, а саме в цій галузі, як доречно відзначав 6.1. Ленін, аналізуючи "Філософію історії" Гегеля, відставання тогочасних суспільствознавців було особливо великим. Безперечною заслугою Маркса якраз і є те, що він значною мірою це відставання надолужив, розробивши своє вчення про суспільно-економічні формації.
3.5.1.11. Трактування структури формації як загальної структури людського суспільства
Відомо, що Маркс і Енгельс розбудовували своє вчення, грунтуючись на принципах детермінізму і розвитку, прагнучи поєднати діахронічний та синхронічні підходи до аналізу соціально-історичного процесу. Вони розглядали останній як природно-історичний процес послідовної зміни суспільств різних типів, кожне з котрих ? динамічною системою і характеризується складною структурою. Ця структура, як вважали вони, постає водночас більш чи менш розвинутою формою загальної структури людського суспільства як такого на вищій, сучасній стадії у синхронічному "препаруванні". "Усталені уявлення Маркса й Енгельса про загальну структуру суспільства (про структуру суспільної формації), — відзначав Г.А. Багатурія, — можна схематично, з певним спрощенням зобразити наступним чином: продуктивні сили — виробничі та інші суспільні відносини — політична надбудова — форми суспільної свідомості (ПС — ВВ — СВ — ПН — ФСС)"76. (Послідовність відповідає напрямові основної функціональної залежності.)
3.5.1.12. Шлях до матеріалістичного трактування історії
На основі прискіпливого аналізу діяльності та теоретичної спадщини Маркса та Енгельса Г.А. Багатурія доводить, що першим відправним положенням майбутнього матеріалістичного розуміння історії був висновок, зроблений Марксом у його рукопису "До критики гегелівської філософії права". За цим висновком, не держава визначає громадянське суспільство, а навпаки, громадянське суспільство визначає державу, тобто виробничі відносини (економічний базис) визначають політичну надбудову (ВВ — ПН).
У трьох статтях "Положення Англії" Енгельс на матеріалах аналізу новітньої історії Англії досліджує взаємозв'язки економіки, класової структури суспільства та політики і на цій основі конкретизує категоріальну структуру (ПС — ВВ — ПН). В "Економічно-філософських рукописах" Маркса категоріальна система його розуміння суспільства набуває ще розгорнутішої форми (ПС — ВВ — СВ + ПН + ФСС). Крім того, Маркс тут, а Енгельс у праці "Становище робітничого класу в Англії" підходять до розуміння механізму взаємозв'язку продуктивних сил і виробничих відносин (ПС — ВВ). У "Німецькій ідеології", "Злиденності філософи" та "Маніфесті Комуністичної партії" здійснено спробу ще конкретнішого розкриття діалектики взаємодії та розвитку продуктивних сил і суспільних відносин. Результатом цього було: 1) остаточне з'ясування загальної структури суспільства (ПС — ВВ — СВ — ПН — ФСС); 2) пізнання загальної закономірності історичного розвитку суспільства (початок учення про суспільні формації); 3) спроба наукового обгрунтування необхідності якісного перетворення тогочасного суспільства як результат розвитку суперечностей між продуктивними силами та виробничими відносинами77 .
3.5.2. Формаційний підхід: основні характеристики
3.5.2.1. Термін "суспільно-економічна формація"
3.5.2.2. Розробка поняття "суспільно-економічна формація": постановка питання
3.5.2.3. Що ж таке "суспільство"?
3.5.2.4. Полісемантичність поняття "суспільно-економічна формація"
3.5.2.5. "Робочий" характер визначень суспільно-економічної формації Марксом
3.5.2.6. Найважливіші значення поняття "суспільно-економічна формація" за Марксом
3.5.2.7. Перетворення вчення про формації з гіпотези на теорію
3.5.2.8. Зміна акцентів у єдності інтуїтивного та дискурсивного при побудові вчення