Найпростіша відповідь, якою й задовольнявся "класичний" марксизм радянського зразка, стверджувала, що суспільство — це найвища, найрозвиненіша, соціальна форма руху матерії. Подібною відповіддю можна задовольнитися, однак, лише як вихідним, початковим пунктом аналізу. Адже як соціальна форма руху суспільство постає багатогранною невизначеністю, досліджуюючи яку, її принаймні потрібно розглянути:
1) як найвищий ступінь розвитку Природи, якщо останню розуміти в широкому значенні слова. У цьому плані Маркс був цілком правий, зазначаючи, що "сама історія є дійсною частиною історії природи, становлення природи людиною"81. І навпаки, "становлена в людській історії — цьому акті виникнення людського суспільства — природа є дійсною природою людини"82.
2) як корелят природи, іншими словами, як діалектична протилежність природи у власному розумінні слова. Якраз у цьому значенні поняття "суспільство" і використовується найчастіше. Тобто про суспільство як своєрідне і відносно самостійне системне утворення ми говоримо тоді, коли з'ясовуємо його своєрідність щодо природи.
Часто-густо, говорячи про суспільство взагалі, відразу ж вдаються до застереження, аби не розуміти під ним якусь над істоту, що має надособисте, незалежне відносно окремих індивідів, буття. Історія справді не діє і не здійснює ніяких подвигів і вчинків. Діє людина, а вся всесвітня історія — не що інше, як самопородження людини завдяки власній діяльності.
Це дуже важливий аспект змісту поняття "суспільство", але лише один аспект.
Не менш важливою характеристикою цього поняття є те, що суспільство не зводиться до механічної сукупності індивідів, а постає передусім як ансамбль конкретно-історичних (причому не тільки безпосередніх, а й обов'язково опосередкованих) зв'язків і відношень, у яких ці індивіди перебувають між собою. Отже, "суспільство" — най загальніше поняття для характеристики світу людини і обмеження його від світу природи.
3.5.2.4. Полісемантичність поняття "суспільно-економічна формація"
Суспільно-економічна формація ж постає як поняття конкретніше, точніше — вужче за обсягом, ніж категорія "суспільство". Формація характеризує вже не світ людини в усьому його структурному розгалуженні й на всьому протязі, а те чи інше формоутворення саме всередині цього світу людини.
Як визначається суспільно-економічна формація? Інтуїтивно у кожної людини, тією чи іншою мірою прилученої до певної формації суспільства, уже є своє уявлення про таку формацію — від найнекритичніших до найкритичніших, від найконкретніших до найабстрактніших.
Визначень суспільно-економічної формації багато, в тому числі й у науковому обігу. Та це зовсім не означає, що всі вони неправильні і що вчеві просто заплутались у цьому питанні. Не означає це й того, що якесь одне визначення є еталонним, справді точним, а всі інші — помилковими чи неточними. Ситуація тут дещо інша. Продуктивнішим буде, ймовірно, підхід, згідно з яким усі наявні визначення суспільно-економічної формації розглядаються як робочі. Іншими словами — як визначення, кожне з яких ефективне у певному ракурсі, при вирішенні певних пізнавальних, методологічних, ідеологічних чи практичних завдань або на різних етапах розвитку соціально-філософських знань.
3.5.2.5. "Робочий" характер визначень суспільно-економічної формації Марксом
Про те, що при визначенні суспільно-економічної формації можливі різні трактування, свідчить уже творчий доробок Маркса. К. Маркс перші декілька разів, принаймні у кінці 1851 р. та в 1858 р., вживає поняття "формація", по-перше, суто термінологічно, тобто не вдаючись до роз'яснень, що це таке; по-друге, він говорить тут не про суспільно-економічну, а про суспільну формацію. Тут він не ставить перед собою завдання спеціально розробити поняття "суспільно-економічна формація" і розкрити її зміст. Він вживає це поняття в ході розгляду інших питань, за аналогією з тим, що говориться в геології про формації Землі. У геології йдеться, а одного боку, про формації як певне динамічне утворення, якесь формування, з іншого боку, як про утворення системне, певний пласт. У такому ж значенні, судячи з усього, К. Маркс використовує спочатку термін "формація" стосовно суспільства, причому на рівні, якщо не суто інтуїтивному, то напівінтуїтивному.
У нього поняття "суспільно-економічна формація" ще не використовується при цьому ні для вивчення структури суспільства, ні для періодизації історичного процесу. Це — лише один із шляхів К. Маркса до вироблення поняття "суспільно-економічна формація". Але у нього були й інші шляхи, які теж вели до даного поняття. Передусім дедалі конкретніший підхід до вирішення питання про основні ступені розвитку людського суспільства. А також — дедалі глибший і докладніший аналіз суспільства у структурному зрізі, тобто розгляд суспільства як системи і цілісної, і водночас внутрішньо розгалуженої на елементи.
Виявляється це поєднання діахронічного й синхронічного підходів, зокрема, у тому, що основні ступені історичного розвитку, які пізніше Маркс назве суспільно-економічними формаціями, виділяються у нього вперше у розгорнутому вигляді не тільки як динамічні, а й структуровані, розчленовані на елементи систем. Останні постають передусім як системи виробничих відносин. І не тільки виділяються, а й поіменовуються і характеризуються.
Уперше у системному вигляді таке розуміння викладене К. Марксом у праці "Наймана праця і капітал". Зазначаючи, що "суспільні відносини, при яких виробляють індивіди, суспільні виробничі відношення змінюються, перетворюються із зміною і розвитком матеріальних засобів виробництва, виробничих сил", він доходить висновку, за яким "виробничі відносини у своїй сукупності становлять те, що називають суспільними відносинами, суспільством, і притому становлять суспільство, яке перебуває на певному ступені історичного розвитку, суспільство з своєрідним відмітним характером. Античне суспільство, феодальне суспільство, буржуазне суспільство являють собою такі сукупності виробничих відносин, з яких кожна разом з тим знаменує собою особливий ступінь в історичному розвитку людства"83.
Термін "суспільно-економічна формація", точніше — "економічна суспільна формація" — уперше з'явився у Передмові праці "До критики політичної економи". Найчастіше термін "суспільно-економічна формація" К. Маркс застосовує до сучасного йому, індустріального суспільства, але жодного разу — щодо первісного суспільства. Для первісного суспільства він використовує термін "суспільна формація", а не "суспільно-економічна формація", причому інколи у множині. Рабовласницьке та феодальне суспільство К. Маркс називає і суспільно-економічною формацією, але щоразу у порівнянні з сучасним йому суспільством, у зіставленні з ним.
Якогось єдиного, канонічного визначення суспільно-економічної формації у працях К. Маркса (та й у Ф. Енгельса) немає. Суспільно-економічна формація розглядається ними не у плані спеціального, системного, загальнотеоретичного аналізу його змісту, а як робоче, "таке, що працює", поняття, яке дає змогу вирішувати конкретні пізнавальні чи практико-політичні проблеми. Тому, як правило, не йдеться про суспільно-економічну формацію в ролі предмета окремого, самодостатнього розгляду.
3.5.2.7. Перетворення вчення про формації з гіпотези на теорію
3.5.2.8. Зміна акцентів у єдності інтуїтивного та дискурсивного при побудові вчення
3.5.2.9. Діахронічний та синхронічний аспекти розробки поняття Суспільно-економічної формації
3.5.2.10. Конкретно-історичний підхід: версія Маркса
3.5.2.11. Обернення категоріальної послідовності
3.5.2.12. Матеріальне суспільне виробництво та його різновиди як предмет формаційного аналізу
3.5.2.13. Співвідношення абстрактного й конкретного в історії та в теорії
3.5.2.14. Суб'єктивне прагнення до конкретності та фактичний схематизм
3.5.2.15. Реальні можливості й межі продуктивного використання вчення про формації