Філософія історії - Бойченко І.В. - 4.2.2. Вчення М.Я. Данилевського про культурно-історичні типи та його роль у формуванні некласичної філософії історії

4.2.1. Постановка питання

З переходом від доіндустріального суспільства до індустріального поступ філософсько-історичної думки починає характеризуватися широким спектром напрямів. Однак в міру розвитку цього суспільства в іпостасі цілісного, відносно самостійного і сформованого соціального організму на передній план виходять саме ті концепції, що якраз і прагнуть охопити це суспільство як внутрішньо єдине, органічне утворення. Це стосується передусім філософсько-історичних систем М.Я. Данилевського, О. Шпенглера, Е. Мейєра, А.Дж. Тойнбі, П. Сорокіна, С. Хантінгтона тощо.

Предметом нашого розгляду будуть три філософсько-історичні теорії, що відіграли роль основоположних у розробці цивілізаційного підходу як саме некласичного. Це, по-перше, теорія культурно-історичних типів М.Я. Данилевського, викладена у його знаменитій праці "Росія і Європа. Погляд на культурні та політичні відношення Слов'янського світу до Германо-Романського". По-друге, морфологія історії О. Шпенглера, викладена насамперед у його не менш відомій книзі "Присмерк Європи. Нариси морфології всесвітньої історії" та історіософія А.Дж. Тойнбі, розроблена ним протягом тривалого (понад тридцять років) відтинку часу й викладена у багатотомнику "Дослідження історії".

4.2.2. Вчення М.Я. Данилевського про культурно-історичні типи та його роль у формуванні некласичної філософії історії

Особливе місце у шерензі мислителів, з іменами яких пов'язані сформування та розвиток нелінійної, чи, як її ще іменують, некласичної, філософії історії посідає російський теоретик Микола Якович Данилевський.

4.2.2.1. Особистість Данилевського

М.Я. Данилевський був глибоко і різнобічно освіченою людиною. В юності він пройшов курс наук у славнозвісному Царськосєльському ліцеї, після цього навчався на фізико-математичному факультеті Петербурзького університету, захистив магістерську дисертацію з ботаніки. Головну сферу його інтересів тривалий час становила біологія, зокрема вивчення флори та фауни, основним чином — рибних запасів тогочасної Росії. З'ясуванню цих питань вчений присвятив дев'ять експедицій у різні куточки Європейської Росії.

Протягом багатьох років він працював над фундаментальною двотомною працею "Дарвінізм", у якій піддав нищівній критиці вчення Ч. Дарвіна про природний відбір. На противагу Дарвіну, Данилевський шукав пояснень походження та еволюції організмів у діяльності вищого розуму.

4.2.2.2. Головна філософсько-історична праця М.Я.Данилевського

Широта поглядів М.Я. Данилевського, передусім біологічна орієнтація, значною мірою визначили самобутність його філософсько-історичної системи, викладеної у книжці "Росія і Європа. Погляд на культурні та політичні відношення Слов'янського світу до Германо-Романського". Ця робота російського мислителя вийшла друком у 1871 р. Втім спочатку, як дещо злорадно зауважував B.C. Соловйов, непримиренний противник концепції Данилевського, вона була сприйнята як своєрідний літературний курйоз, не вартий будь-якої серйозної уваги. Однак пізніше, після того, як за короткий відтинок часу (з 1381 до 1895 р.) вона завдяки переважно зусиллям М.М. Страхова була опублікована ще тричі, проти теорії Данилевського виступила вся ліберальна преса. Данилевському дорікали насамперед за те, що він нібито заперечував будь-яке моральне ставлення до інших народів, а також до людства в цілому і обстоював панславізм.

Панславізму Данилевському дійсно уникнути не вдалося, але це аж ніяк не заперечувало моральне ставлення до людства загалом чи до інших народів зокрема, як про це тоді твердилося.