Філософія історії - Бойченко І.В. - 5.1.4. Цивілізація як поняття некласичної філософії історії: основні кореляції

Своєрідна ревальвація відбулася в останні роки і щодо корелятивних зв'язків та назв локальних цивілізацій, як їх "охрестили" класичні представники цивілізаційного напряму у світовій філософії історії — М.Я. Данилевський, 0. Шпенглер та А. Тойнбі, праці котрих перестали бути недосяжними для українського, точніше, колишнього "радянського" читача лише у 90-ті роки.

5.1.4.1. Цивілізація і культура: нові грані співвідношення

Варто також зазначити, що гама значень цього слова співвідносно з поняттям "культура" стає дедалі багатшою. Нині цивілізація постає не тільки етапом розквіту культури, як у Данилевського, омертвіння культури, як у Шпенглера, чи синонімом всього життєвого кола локальної культури, або локального суспільства, як у Тойнбі. Вона сприймається також як:

самосвідомість культури;

практичне втілення культури;

синонім культури (а це, враховуючи кількість визначень культури, — ще понад 200 значень);

географічно розпорошені регіони єдиної культури;

форма функціонування суспільства на відміну від культури, що є формою його розвитку;

поняття видового щодо культури і, навпаки, родового щодо неї ж, у вигляді сфери матеріального виробництва на відміну від культури — сфери виробництва духовного;

форма реалізації об'єктивного чинника історії — на відміну від культури як форми реалізації чинника суб'єктивного;

своєрідної соціальної мегамашини — на відміну від культури як системи неформальних спільнот;

суспільство в цілому — на відміну від культури як однієї з сфер його життєдіяльності;

відображення процесів суспільного відтворення — цивілізація як спосіб буття культури тощо.

5.1.4.2. Цивілізація та історія: нелінійне у нелінійному

Та все ж незважаючи на все розмаїття дистинкція "цивілізація — культура" е лише однією з широкого спектру кореляцій поняття "цивілізація". Переконливе підтвердження цьому дає аналіз філософської, соціологічної, філософсько-історичної та історичної літератури останнього періоду. Одна з вихідних таких дистинкцій — категоріальна кореляція "цивілізація — історія". У цьому плані цивілізація постає і як кінець передісторії, початок "справжньої" історії (на противагу варварству), як рівень, тип розвитку, одиниця, етап, формоутворення, стадія, низхідна гілка, цикл, індивід, епоха історії. Не менш поширені і географічні виміри цивілізації, групування цивілізацій за осями "Схід — Захід", "Північ — Південь" та іншими географічними параметрами, а також семантичні значення, сформовані, виходячи з специфіки релігійних цивілізаційних характеристик. Загальновідомими є, врешті-решт, визначення цивілізації як синоніма людства, як:

одного із космічних світів розумних істот;

соціального організму;

вторинної суспільно-економічної макроформації, тобто синоніма класового суспільства; світового міста;

суспільно-історичного прогресу;

громадянського суспільства;

належного рівня розвитку правової держави;

неорганічного тіла людини;

ступеня розвитку матеріального виробництва;

соціальної організації суспільства;

ступеня розвитку етносу, на якому формується стабільна державність;

аксеологічної характеристики суспільної та особистісної свідомості, діяльності, поведінки, спілкування, відносин тощо.

Попри позірне розмаїття, ці незбіжні, а то й протилежні, трактування цивілізації, інтерпретації історичного руху людства як множини цивілізацій не виходять подекуди за рамки традиційного лінійного мислення, уособленням якого виступали раніше доцивілізаційні, а пізніше — "моноцивілізаційний" підходи. Проте тут вже помітні істотні відмінності, які свідчать про те, що в глибинах лінійної архітектоніки історичної ментальності відбуваються незворотні тектонічні зрушення.